WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Український народний костюм та зачіски - Реферат

Український народний костюм та зачіски - Реферат


Реферат на тему:
Український народний костюм та зачіски
Національна історія України своїм корінням відходить в далеку давнину. Сучасну територію України було заселено нашими предками з часів пізнього палеоліту. З часом формування нові племені до яких можна віднести: кіммерійців, скіфів, сарматів. В І-му тис. до н.е. виникають рабовласницькі античні держави Північного Причорномор'я - Херсонес, Феодосія, Ольвія. В VI-VII ст. територія Середнього Подніпрв'я займав союз Давньо-слов'янських племен - анти, а пізніше - руси. З часом формуються князівства. В ІХ ст. Київське і Новгородське князівська об'єднались в одну державу - Київську Русь, Вона стала однією з наймогутніших в Середньовічній Європі. Стародавньою етнічною назвою українців було: руси, русини, русичі. Пізніше територія України була розподілена на декілька основних зон, кожна з яких мала свої особливості. До цих зон належали:
Середня Наддніпров'я - територія Київської, Черкаської, Дніпропетровської, Західна частина Полтавської і Чернігівської областей; Поділля - басейн Південного Бугу і лівий берег Дніпра; Слобожанщина - Південно-Східна Україна; Полтавщина; Волинь - Віль Прип'яті до верхівки Західного Бугу; Полісся - басейн Прип'яті; Прикарпаття; Закарпаття; Буковина.
Жінки Київської Русі були справжніми красунями. Чоловіче населення славилось силою та мужністю.
Український народний одяг - яскраве й самобутнє культурне явище, котре розвивалось й удосконалювалось протягом століть. Зберігаючи ознаки різних епох, особливості костюма являють собою важливе джерело вивчення етнічної історії населення, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень.
Історія українського народного костюма генетично пов'язана з традиціями Київської Русі. Археологічні розкопки засвідчують широкий розвиток ткацтва та різноманітних ремесел того часу, дають певне уявлення про давньоруське вбрання.
Основним матеріалом для пошиття українських народних костюмів було домоткане полотно з льону та конопель. При цьому таке полотно було білого кольору, оскільки його ретельно відбілювали. Поряд з полотном, виняткового поширення набули також шерстяні тканини місцевого домашнього виробництва.
У жінок, як у чоловіків, універсальним для всіх верст тогочасного суспільства щоденним одягом була сорочка, довжина якої від 125 до 150 см. Основним оздобленням була вишивка. В порівнянні з чоловічою вона була біль багатою, різнокольоровою.
У жіночій сорочці, як у чоловічій, переважали рукава відкриті, біля кисті нічим не притримувані. Лише з ХVІ ст. на нарядних сорочках з пишними суцільними рукавами почали виникати - призбирані шнурочком вузькі.
Істотною особливістю українських жіночих костюмів було широке застосування поясного одягу. Обгортка, плахта, запаска здавна становили обов'язковий і повсюдний основний одяг, який носили поверх сорочки. Весь український поясний жіночий одяг дуже просто драпірувався.
Найбільш примітивним і дуже давнім видом поясного жіночого одягу була обгортка, що являла собою пілку - прямокутний шматочок переважно шерстяної тканини, завширшки близько 1 м, - якою обгортали тіло нижче пояса поверх сорочки. Колір обгортки переважно був чорним або червоним.
Значно більшого поширення, принаймні в центральній і східній частинах українських земель, мала плахта, відносно складна, ретельно розроблена і стала узорчастість якої уже сама по собі свідчить про тривалий її розвиток. Довжиною сягала низько, майже самого подолу сорочки. Плахта була одягом жінок і дівчат.
Найбільш універсальним, спільним для всіх верств суспільства і повсюдним українським поясним одягом була запаска. По суті, вона являла собою найпростіший фартушок. Її надягали безпосередньо поверх сорочки спереду або спереду і ззаду, що було характерно для західної частини українських земель і Подніпров'я.
Повсюдне застосування поясного одягу викликало запровадження в українських жіночий костюмах поясів. Для підперізування сорочок і підв'язування плахт застосовувались прості ткані пояси-крайки завширшки від 3 до 5 см, або іноді (наприклад на Закарпатті) - вузькі шкіряні пояси з мідними бляшками.
З додаткового верхнього одягу в народних жіночих костюмах були ще овчині некриті, прямого крою кожухи. Серед вищих верст населення криті сукном, китайкою, а іноді й шовком не приталені просторі хутряні шуби.
Киреї і делії в жіночих костюмах, не побутували. Навпаки - два основні види короткого верхнього одягу, дуже характерно для чоловічих костюмів західних, особливо гірських районів, а саме - безрукавий кептар і рукавний сердак, - жінки носили здавна.
Українське жіноче взуття в ХV-XVII ст. обмежувалось трьома основними видами: постолами, чоботами і туфлями.
Звичайним головним убором дівчат була смуга тканини або стрічка з орнаментом навколо голови. Заміжні жінки поверх скрученого волосся одягали очіпок.
Неодмінною прикрасою було намисто. Воно виготовлялось з каміння. Скла, мало круглу циліндричну форму. Використовувались прикраси для головних уборів: пір'я, стрічки, китиці.
Догляд за волоссям - гордість і окраса жіноцтва, хоч доглядати за ним справа непроста.
Волосся було ретельно розчесане, заплетене в коси, причому чим довша і товща коса, тим більше гордості було в її володарки.
Буденна зачіска дівчини - українки виглядала так: волосся розчесане на рівний проділ, гладенько зачесане і заплетене у дві коси, які потім, як віночок укладались навколо голови. У святкові дні волосся заплітали в одну косу, прикрашали стрічками.
На Київщині і Черкащині робили зачіски двох видів: "Зв'язки" і "Колоколки".
"Зв'язки" виконували наступним чином: волосся ділили на дві сторони правим проділом, потім над чолом перпендикулярно до проділу, відділяли частину волосся і спереду відділяли два пасма для начісу. З потилиці зачісували догори: на маківці зав'язували. Після цього волосся ділили знову навпіл і плели з них коси.
"Коло
Loading...

 
 

Цікаве