WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Особливості формування української культури в кінці XV і XVI ст. - Курсова робота

Особливості формування української культури в кінці XV і XVI ст. - Курсова робота

закладах і намагається реалізувати ці традиції в рідній землі.
2.1. Діяльність братств у Галичині
Важливу роль у поширенні ідей гуманізму і розвитку української культури відігравали створені для захисту православної церкви братства.
Перші братства виникли у Львові при церквах у 30-40 рр. XV ст., а найстаршим з них було братство при Успенській церкві, що ймовірно було засноване в 1439 р., але його статут не зберігся. В 1542 р. маємо "устав" братства Благовіщенської церкви у Львові [22, с. 74]. Однак видатні українські вчені В. Грабовецький та М. Попович називають дещо іншу дату заснування першого братства.
В 1544 р. Юрій Рогатинець, Іван Красовський, Лесь Маленький та ін. заснували перше на Україні Львівське братство [5, с.152]. До кінця XVI ст. братства виникли в Рогатині, під впливом Ю. Рогатинця, а дещо пізніше, в 1591 р. - в Городенці, Болехові, також в Красноставі, Бресті, Городку, Комарні, Любліні, Галичі. Серед діячів Львівського братства виділився Юрій Рогатинець, якому Іван Франко приписує авторство твору "Пересторога", написаного під впливом праць Івана Вишенського. Сам Іван Вишенський був противником єзуїтів в українських рядах і в українському інтелектуальному колі був досить одиноким. Аналогічні ідеї провадили російські емігранти, серед яких князь Курбський [24, с.113]. Протягом 1560 р. - кін. 1583 р., діяв православний культурно-освітній гурток російського князя у с. Миляновичах (Волинь). Противники визнавали, що "русини" (тобто українці) мають Рогатинця за патріарха". Він навіть разом з Іваном Рогатинцем зробили нове сідло власної конструкції. А гучний конфлікт, що розв'язався з приводу цього, вирішився на їх користь.
Рогатинське братство вважалось колективним членом Львівського, користувалося його статутом. Братства почали боротьбу за ставропігію - пряме підпорядкування константинопольській патріархії й незалежність від місцевих владик, фактично рух братств виконував ту ж саму роль, яку на Заході виконувала Реформація. Наприклад, Галицьке і Рогатинське братства відстоювали права українців, а останнє в 1587 р. було в конфлікті з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном.
Найдавніше братство у Львові було засноване на зразок цехових братств у Європі. В таких цехових, позацехових та монастирських майстернях навчання живопису велося аж до кінця XVII ст. Братство діяло при церкві Успіння Пресвятої Богородиці, закладеної в 1587 р.[17]. Цю церкву назвали волоською, бо волоські воєводи були меценатами її побудови. В 1581 і 1586 рр. патріарх затвердив новий устав, а в 1589 р. надав братству стяг трираменного хреста і назву Ставропігії [2, с. 44].
У діяльності братств, що створювалися у великих містах, помітна реформаторська тенденція: прагнення обмежити вплив духовенства в культурному житті, зокрема в церковній адміністрації. Не духовенство, а світські члени братства керували Львівською братською школою, яка була заснована в 1586 р. Ректор школи грек Арсеній склав перший підручник"Адельфотес" ("братство"). Тут працювали Лаврентій та Стефан Зизанії, Памва Беринда, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Йов Борецький. Памво Беринді, уродженцю Єзуполя, судилося продовжити в Україні, розпочате Іваном Федоровим, книгодрукування. Лаврентій Зизаній (справжнє прізвище Кукіль) народився коло Галича. В 1596 р. у Вільно він видав "Граматику словенску", де розглядається теорія віршування, буквар "Наука читанню і розумінню писма словенскаго", до якого додав церковнослов'янсько-український словник, що охоплював 1061 термін. Стефан Зизаній в 1577 р. став ректором Львівської української школи, яка в 1586 р. реорганізувалась в братську школу. Йому належать "Катехизис", "Ізложеніє о вірі", "Казаньє св. Кирила" [3, с. 15-16].
Учні вивчали поетику, риторику, логіку, знайомилися з творами античних авторів та письменників-гуманістів. "Порядок шкільний" (статут школи - Я.Б.) обмежував тілесні покарання, передбачав співробітництво школи з сім'єю у виховному та навчальному процесах. Все це - істотні риси гуманізму, поширення якого розпочалося із Львівської братської школи. Братства міщан (спершу в великих містах Галичини, а згодом і в інших регіонах України) були осередком культурно-національного відродження.
Таким чином, братства були організаційними осередками розвитку української культури в добу формування її національної основи. Перше братство виникло у Львові, пізніше майже у всіх Українських землях. Їх діяльність мала реформаторський характер, сприяла поширенню ідей гуманізму в середовищі українського народу.
2.2. Католицькі, протестантські та православні навчальні заклади
Важливим культурним чинником епохи Відродження в українських землях були католицькі, протестантські, і православні навчальні заклади, які не лише навчали, але і виховували у відповідності до конфесійної належності цих закладів.
Товариство Ісуса (в Польщі членів Товариства називали єзуїтами) на базі школи при костьолі св. Яна в 1569 році створило колегіум, а через 10 років - Віленську академію. Ян Замойський в 1595 р. організував у Замості академію на зразок Падуанського університету. Але фактичним організатором навчального закладу був Симон Симоніда (1558-1629 рр.) (Мирослав Попович подає інший варіант імені - Шимон Шимонович), автор поетичної збірки "Ідилія", де оспівуються звичаї українців. В академії вчилися поет Кленович, Касіян Сакович, Ісая Трофимович-Козловський, Сильвестр Косов, Йосиф Кононович-Горбацький, Якуб Ґаватович (1518-1679) - батько української народної комедії. Єзуїти заснували свої школи в Ярославі (1575 р.), Львові, Перемишлі, Вінниці, Фастові, Острозі [22, с. 75]. Це переконливо засвідчує, що єзуїти налагодили найкращу систему шкільної освіти, дозволивши українцям формувати високу культуру за умови втрати власної держави.
Чимало українців, які навчалися у Празькомууніверситеті були ознайомлені з діяльністю Яна Гуса та інших провідників Реформації. Осередком протестантського руху в Польщі був Краків, який наприкінці XV ст. став ще й осередком культурно-літературного (гуманізм) та релігійного руху. Це сприяло поширенню протестантських шкіл на території України. Кальвіністам у XVI ст. належали гімназії в Панівцях та в Крилові (на межі Белзького воєводства і Хомської землі) В XVII ст. головним навчальним закладом соцініан була школа в Кисилині, її очолював Остап Кисіль. В інших протестантських школах на Волині (в Гаці, Берестечку) та Поділлі (в Хмільнику) чимала увага приділялась викладанню математики, етики та мови. Позитивним наслідком поширення протестантського руху на українських землях було пробудження інтересів українців до власної мови, перекладацької діяльності, розвитку друкарської справи. Україна в загальнокультурному відношенні значно перевищила в кінці XV і XVI ст. Литву і Білорусь. Тогочасна українська мова була мовою державного діловодства, дипломатії та приватного листування на території Великого Князівства Литовського. Дослідження норвезького лінгвіста Християна Станга у 1935 р. були присвячені аналізу мови юридичних актів Великого Князівства Литовського. Вчений довів, що первісно тут вживалося декілька відмінних типів актової мови. Але була різниця між варіантами, складеними у північних канцеляріях та південних - українських [16, с.6]. Руська мова, себто українська, в 1566 р. законодавчо закріплена у Литовському статуті: "А писар земський маєт по-руську, літерами і словами руськими
Loading...

 
 

Цікаве