WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Педагогічні вимоги до викладання предмету “Християнська етика” - Реферат

Педагогічні вимоги до викладання предмету “Християнська етика” - Реферат

вживаємо на уроках християнської етики, можна класифікувати так:
1. За видом навчальної діяльності:
- словесний (розповідь, бесіда та ін.);
- наочний (аудіовізуальний);
- практичний (інсценізація...);
2. Щодо фази навчального процесу:
- для активізації навчальної діяльності (читання в ролях);
- для поглиблення навчального матеріалу (дидактичні угри...)
3. Щодо способу спілкування між учителем та учнем:
- фронтальний;
- груповий;
- індивідуальний;
4. Щодо форми спілкування;
- усна;
- письмова;
- змішана;
5. Щодо внутрішньої, психологічної сторони;
- метод проблемного навчання;
- метод стимулів, зацікавлення;
6. За логікою передачі і сприймання навчальної інформації:
- індивідуальний (від часткового до загального);
- дедуктивний (від загального до часткового);
- індуктивно-дедуктивний.
7. Щодо ступеня керівництва навчальною роботою:
- під керівництвом вчителя у класі;
- самостійна робота учня у класі. Вдома;
8. Репродуктивний метод (відтворення чи повторення готових зразків. Положень християнської етики)
9. Метод порів6яння або аналогії.
Це пояснення на основі співставлення з образами із знайомого середовища. До методу проведення аналогії звертався Ісус Христос, добре знаючи, що до людей треба говорити мовою, яка б відповідала рівню їхнього життя і розуміння.
10. Людський досвід як метод також нерідко використовував сам Ісус Христос. Робив це Він для того, щоб найскладнішу думку зробити зрозумілою.
11. Метод гіпотези: допустимо, що цей метод порівняно рідше вживаний.
Наступні форми можливого спілкування на уроках християнської етики (вони є і методи):
- тиша (О, яка вона буває красномовна чи навіть гучна!);
- мовчання (за певних обставин його і на декілька розмов не поміняєш!);
- усмішка (ніби провели смиком по струнах скрипки!);
- погляд (очі душі).
Часто методи співпадають з формами.
Найбільш популярні методи, що є, водночас, злиті з формами роботи на уроці:
- читання духовної поезії;
- розв'язування кросвордів на релігійну тематику;
- робота з дитячою та молодіжною християнською періодикою;
- читання морально-етичних творів;
- розповіді історій релігійних свят та їх виховане значення;
- проведення дидактичних ігор;
- робота зі Святим Письмом;
- читання в ролях;
- тестування;
- вікторина;
- ребуси, загадки;
- завдання на робочих листках учнів;
- розмальовки, витинанки, складачки;
- виготовлення листівок, вертепів, писанок;
- спів та слухання духовної музики;
- інсценізація уривків зі Святого Письма;
- проведення інтерв'ю.
Зупинимося більш детально на найбільш поширених методів навчальної діяльності - словесному, наочному, практичному.
Словесні методи навчання
Розповідь - як пояснення і бесіда як діалог. Це два взаємо проникаючі методи. Слово лежить в основі й інших методів навчання: інсценізація, радіоінтерв'ю, кросвордів.
Бесіда. Діалог - це найбільш інтенсивний спосіб комунікації.
Розповідь - найстарша форма навчання. Цей метод використовував Ісус Христос. Якщо читання ізолює, то розповідь завжди згуртовує слухачів.
Для розповіді необхідно:
- знати те, що розповідаєш;
- добре бачити своїх учнів;
- не розповідати надто детально;
- вживати короткі речення;
- бажано розповідати в теперішньому часі;
- непряму мову замінити прямою.
Що розповідати:
- біблійні історії,
- Євангельські сюжети;
- історії Святих;
- про героїв, наприклад, Січових Стрільців, воїнів УПА;
- історії з життя дітей;
- (логічними акцентами, паузами)
- історії з життя тварин рослин.
Вчитель, котрий розповідає, мав би володіти наступники прийомами:
- інтонуванням та моделюванням голосу;
- логічними акцентами, паузами;
- мовою жестів;
- вмінням захопити своєю розповіддю.
У розповіді використовуємо такі мікрометоди:
а) закінчити розповідь;
(вчитель зупиняється на найцікавішому, пропонуючи дітям закінчити розповідь);
б) розповідь "мухами":
(вчитель заздалегідь змінює у своїй розповіді слова, пропонуючи дітям виправити помилки - "виловити мух" умова мікрометоду: цей текст повинен бути дітям знайомим).
До словесних методів належать і запитання вчителя і учнів на уроці християнської етики.
Наочні методи навчання
(візуальні, аудіовізуальні)
Для повноцінного засвоєння знань потрібний певний чуттєвий досвід. Особливо це стосується уроків християнської етики, де здебільшого матеріал такий, що його безпосередньо спостерігати не можемо - велика кількість абстрактних понять. Унаочнити цей предмет важче, ніж інші шкільні дисципліни. Ось чому, перш за все, треба показати в оригіналі все те, що можна показати, і задовольнити цікавість дітей. Наприклад: у церкві: ризи, посуд, престіл, тетрапод і т.д. При поясненні символічних образів, таких як "світло світу", "сіль землі", "хліб насущний", приносило ці предмети - свічку, сіль, хліб на урок - функціонально демонструємо їх. Необхідно якнайбільше показувати, пам'ятаючи "золоте правило дидактики": все, що можливе, слід представити для сприймання всіма органами чуття.
Ось предмети і засоби, які впливають на зорові аналізатори:
" ікони (настінні і маленькі);
" картини, репродукції;
" ілюстрації в книгах;
" малюнки дітей;
" таблиці, картини;
" фланелографи;
" фотографії, слайди;
" відео, телевізор.
Вважається, що ікона має більшу силу, ніж слово. Про це гарно сказав навіть св. Василій Великий, котрий, як відомо, чудово володів даром мови. На його думку, малярськезображення більше впливає на віруючих, ніж слово, а ікони привертають увагу християнина сильніше, ніж книги. Прийнято вважати, що є місця в душі людини, куди не добереться слово, туди добереться пензель, а куди дістане пензель, туди сягне звук музики...
Загальні принципи візуальних методів:
Зображення має:
" виражати основну думку (тему);
" викликати (основну) релігійне враження, тобто, його зміст має перевищувати зображувальну діяльність;
" мати значення для духовного життя;
" бути доступним для сприймання дитини, тобто, відповідати особливостям психологічного розвитку даної вікової категорії учнів;
" для молодших школярів бажано, щоб зображення мало кольорові та містило багато деталей.
Способи використання аудіовізуальних засобів
1. Використання наперед підготовлених матеріалів (ікона, картина, малюнок...)
2. Творчість самого вчителя у класі (малюнок, співає, грає, запалює свічку...)
3. Образотворча діяльність самих дітей.
Практичні методи навчання.
Інсценізація. Пантоміма. Інтерв'ю.
1. Інсценізація використовується для поглиблення навчального матеріалу. Для дитини найважливіша в ній її власна присутність. Учні вживаються в роль, ототожнюють себе з героями, персонажами, беруть з них приклад. Найцінніше в інсценізаціях - їх репетиції, коли проявляються допомога, дружня порода, взаємовиручка.
Практичні поради для проведення інсценізацій
" Намагатись утримувати робочу дисципліну.
" Сучасна атрибутика - символічна: елементи одягу, меблів...
Прийнято, що в східній традиції:
" Бога-Отця представляє тільки глос;
" Матір Божа - Її фізична присутність, але Вона не говорить.
" Ісуса Христа грає сам вчитель.
На уроках християнської етики інсценізують, як правило, уривки:
" зі Святого Письма Старого і Нового Завітів;
" сценки з життя Святих;
" ситуації шкільні, сімейні, громадські (т.зв. рольові ігри);
2. Пантоміма цінна тим, що в ній беруть участь діти, які мало говорять. Мовчать, котрі не можуть виразити себе словом.
3. Цінність інтерв'ю у тому, що в ньому дитина скаже те, чого саме по собі б не сказала і руки не підняла б.
До практичних видів діяльності можна віднести:
" читання в ролях;
" написання листа чи відповіді на лист;
" педагогічні етюди (моделювання конфліктних ситуацій та їх християнський розв'язок).
Яким би методом не користувався вчитель на уроці, не метод вирішуватиме успіх справи, а любов до дітей. творчий пошук, діяння Духа святого. Ласка Божа.
Loading...

 
 

Цікаве