WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Проблеми морально-естетичного розвитку особистості - Курсова робота

Проблеми морально-естетичного розвитку особистості - Курсова робота

прокинутись, як це нерідко буває зі злочинцями, що під впливом тих чи інших причин усвідомлюють злочинність своєї поведінки".
Професор Дж.Фотус визначив три сфери самовиявлення моралі.
1. Соціальна сфера. Мораль регулює стосунки між окремими людьми; саме тут ми найчастіше і бачимо, що моральне і що неморальне.
2. Психічна сфера. Йдеться найперше про моральне здоров'я і рівновагу людини. У кожному з нас існує дане нам усвідомлення того, що справедливість краща, ніж нечесність, любов краща, ніж ненависть. Так ми створені, і коли я втупаю у суперечність з цим усвідомленням, я відчуваю турботу і розгубленість. Це - сумління. Ми можемо ігнорувати його, заглушувати в собі, заперечувати, але воно завжди буде руйнувати наше задоволення собою. Це моральна хвороба. Людей не можна зробити добрими, просто пропонуючи їм закони і вказуючи, що робити, а що ні. Людина повинна жити у злагоді зі своїм сумлінням, бути морально здоровою. І лише із таких морально здорових людей можна побудувати здорове суспільство.
3. Духовна сфера. Матеріалістичний раціоналізм не може тлумачити мораль, бо самі поняття добра і зла є категорями духовними. Він здатний лише понизити людину до рівня тварини і звільнити її від моралі. Поняття добра і зла вказують на відношення між Людиною та її Творцем. Передумовоюморальності людини є чітка відповідь на запитання: задля чого людина повинна бути моральною? І ця відповідь - у духовній сфері, у сфері віри.
Зі сказаного вище випливає, що у моральному вихованні розрізняють "знання моралі" і "моральну поведінку". Є люди, які знають правила моралі і навіть люблять повчати інших, але самі на кожному кроці порушують ці правила або дотримуються одних правил, а порушують інші. Якщо людина присвоює не зароблене власною працею, приймає хабарі, то часте відвідування церкви і цитування Біблії чи афішування свого патріотизму не роблять її поведінку моральною. Вона досягає своїх цілей не власними силами. Такі "напівморальні" люди створюють навколо себе отруйну атмосферу, і етичні розмови з власними дітьми виявляються марними. Моральна поведінка - це не лише знання правил моралі, а й прийняття їх, життя, відповідне до них, віра в них, готовність їх відстоювати. Моральна людина живе лише за свій рахунок. Це не завжди вигідно для нас, але така позиція відповідає справедливості й сумлінню, спирається на правду.
Сьогодні стає очевидним, що теза, нібито нашу свідомість визначає буття, є фальшивою і вульгаризованою. Людина керується також духовними принципами і цінностями, котрі виробило людство, і ми з таким же правом можемо сказати, що буття визначається свідомістю. Людська мораль - постійно діючий духовний фактор - має визначальний вплив на життя людської спільноти і окремої людини. Розвиток людства передбачає не лише задоволення потреб людини. Він зумовлює також вимогу, щоб вона вела себе стримано щодо природи і суспільства. Головним призначенням моралі є захист людини у суспільстві шляхом розумних обмежень її природних інстинктів.
3.2.1. Головне джерело моральності
Сказане вище спонукає нас по-іншому глянути на поняття "джерела моральності". Не варто сперечатись з приводу того, чи отримав Мойсей на горі Сінай дві кам'яні плити з Заповідями Божими. Біблія не та книга, яку можна читати поверхнево, як детектив. Поглянемо на це інакше: людина має в собі початки моральності від створення, а кожна окрема особа - від народження. Підставу для цього дає нам той факт, що з усіх живих істот лише в ній від природи існує почуття моральності, прагнення до ідеалу Добра. На цю обставину звернув увагу К.Ушинський "На честь людській природі, слід сказати, що немає такого серця в якому не було б безкорисливо добрих поривань …" Першим і основним паростком моралі є, за висловом І.Канта, "моральний закон в мені", за значенням і певністю існування він може бути поставлений поряд із "зоряним небом наді мною". Але сумління не визначається генами. Надто воно було б неоднозначним, різноманітним. Вона і не зароджується внаслідок виховання , бо слідів її не було б у багатьох людей, котрі виховуються у винятково негативних умовах. Тим часом воно є у кожному з нас. Людина може "загубити" сумління, "поміняти", "приспати", "продати" його тощо. Вона може і не розвинути його, але залишки його, як тінь, всюди і завжди йдуть за нею.
Цікаве припущення щодо появи сумління у людині висловлює російський педагог С.Соловейчик. На йог думку, вона одержує "моральний закон", тобто сумління, разом з рідною мовою. Важко погодитись з тим, буцімто мова є "носієм і джерелом" сумління, бо в ньому "наявні всі найважливіші уявлення про добро і зло, наявне поняття правди". Ми можемо сказати про матір: "мама", "матуся", "матусенька" і т. ін. Але це ще не є свідченням наявності сумління в мові, і дитина не одержує його так само, як кашу в тарілці і молоко в склянці. Мова є зовнішнім сигналом щодо наявності сумління в людині, виразником її душі, універсальним засобом передачі іншим людям власних почуттів моральності. Станом нашої душі зумовлений вибір того чи іншого слова.
3.2.2. Людина моральна і людина авторитарно вихована
Знання моралі ще не робить людину моральною, не гарантує правильність її вибору, тим більше не забезпечує внутрішньої готовності боротися за добро, жертвувати чимось заради нього. Як навчав Григорій Ниський, знати про Бога - не є благодаттю; благодать - мати Бога в душі своїй.
Звичайно, заперечуючи абсолютну вартість знання моралі, можемо все ж навести приклад, коли виховання через засвоєння правил веде до певних позитивних наслідків. Приклад, але водночас і підтвердження зворотного маємо на поверхні: в'язні в нормі можуть поводитись згідно з відповідними правилами, можливо, така поведінка поступово набере для декого стереотипного характеру. Але цей процес виховання грунтується не на власній волі людини, а на страху, тискові ззовні, відсутності вибору.
Моральна диктатура здійснюється не лише в тюрмі, а й у тоталітарних суспільствах. Навіть у демократичних умовах життя людина не вільна від громадської думки, від осуду інших людей. Контроль ззовні, страх покарання тощо змушує іноді людину не красти, говорити правду, часто поводитись всупереч власній волі, виявляти певні риси людини "вихованої". Проте сьогодні, будуючи громадянське суспільство, усвідомлюємо, що цього недостатньо. В умовах свободи людині необхідно виробити власний механізм морального самоконтролю, самообмеження, причому з участю власної волі та розуму. Така людина повинна прийняти мораль як частку свого "я", бути моральною. Вона матиме свої принципи , закони, а тому зовнішні вимоги не є для неї головними. Так, люди не чинять зла, бо загалом не
Loading...

 
 

Цікаве