WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Світова культура XIX-XX століття - Реферат

Світова культура XIX-XX століття - Реферат

створюючи мальовничий ефект мозаїчності зображення, яке ніби зібране з кольорових кристаликів. Ці художники хотіли домогтися підвищеної емоційної виразності кольору, посилюючи контраст фарб. Разом з такими майстрами, як: Поль Гоген, Вінсент Ван Гог і Поль Сезанн, вони отримали назву постімпресіоністів.
У 70-х роках XIX ст. знову ж таки у Франції виникає така своєрідна художня течія, як символізм (від грецьк. symbolon - знак, символ). Символісти вважали головним у художній творчості інтуїтивне, підсвідоме. Виходячи з ідеї про символічність будь-якого мистецтва, представники цього напряму були переконані, що символ поєднує земне, емпіричне, тимчасове з іншими світами, з глибинами духу і душі, з вічним та абсолютним. Символізм зародився у творчості відомих французьких поетів: Шарля Боддера, Поля Варлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме. Пізніше він поширився на інші види мистецтва і став загальноєвропейським явищем. Філософськими предтечами символізму можна вважати насамперед Шопенгауера, Ніцше, К'єркегора, які обгрунтували ірраціоналізм і сприяли поширенню у мистецтві песимістичних настроїв.
Декадентство (від лат. decadentia - занепад) знайшло вираження не тільки у символізмі, айв інших течіях, які стали передвістям глибокої кризи західноєвропейської культури у XX столітті.
Світова культура XX ст.
o -
1. Загальна характеристика світової культури XX ст., її особливості та періодизація.
Приступаючи до загальної характеристики культури XX ст., треба зазначити, що XX століття у розвитку світової культури займає особливе місце. Саме в цьому столітті завершується процес її формування. Панорама культури XX ст. є досить барвистою, в котру вписується і архаїчна культура маленької частини населення світу-мисливців і збирачів, традиційна, доіндустріальна культура більшої частини людства, і науково-технічна культура третини людства.
XX ст. - це час небувалого зростання технологічної потужності людства, кількох хвиль науково-технічної революції. Розвиток науки і техніки зробив людину більш незалежною від природи.
Війни і революції, колоніальна система, тоталітарні режими, екологічні проблеми не тільки сіяли гіркі зерна розбрату людей, а й вчили людяності, моральності.
Технологічні і морально-політичні зрушення нашої епохи відтворилися у світовій філософії. В центрі уваги видатних мислителів стояла людина з її пошуками і ваганнями, сумнівами і сподіваннями. Філософія як духовна квінтесенція епохи відображала трагізм і воскресіння людства.
Художня культура зіткнулася з суперечностями науково-технічної революції, з глобальними проблемами, які зачіпають інтереси всього людства, а, відповідно, з новим, духовним попитом людини, з визначенням її місця в цих процесах. Духовну спрагу людей намагалися вгамувати представники двох різних методів художнього мислення - західноєвропейського критичного реалізму і соціалістичного реалізму. Напротивагу реалізму виникає модернізм як результат пошуку нових, незвичайних засобів виразу форми і змісту творів взаємовідносин художника з життям (експресіонізм, сюрреалізм, екзистенціоналізм, абстракціонізм, гіперреалізм, поп-арт та інші).
Не зважаючи на художній плюралізм, проблем, у розвитку духовної культури не зменшилося. Духовне виробництво, що раніше було заняттям обраних, стало масовим. Інтелігенція в значній мірі втратила своє елітарне становище в суспільстві, статус охоронця цінностей. На авансцену суспільного життя вийшла людина маси, з достатнім запасом готових ідей і думок. Цінністю є не унікальність індивіда, а його посередність, риси, що роблять його подібним до всіх інших.
Сучасне суспільство володіє розвинутою індустрією масової культури, яка продукує стандартні колективні форми мислення. Жити власним духовним життям людина маси вже не може. В її свідомості домінуючу роль відіграють стереотипи та автоматизми.
Найболючішою проблемою є криза духовності.
Культура XX ст. про йшла три етапи розвитку:
1) Для початку XX ст. (1900-1920 рр.) характерна гостра боротьба всіх форм антиреалістичного мистецтва за право на існування. Саме в цей період склались основні модерністські течії, які пізніше виступали лише в різних модифікованих варіантах.
2) Час між двома світовими війнами (1921-1939 рр.) характеризується посиленням боротьби між реакційною культурою і реалістичною, демократичною. Цей період дав світовій культурі видатних письменників і майстрів образотворчого мистецтва. В духовному житті більшості індустріальних країн широко йшов процес дальшої демократизації. В той же час в тоталітарних державах панував догматизм, страх, конформізм, войовнича ідеологізація, чинились репресії проти діячів науки і культури, знищувались пам'ятки культури, твори видатних письменників.
3) На розвиток культури періоду після другої світової війни (1946 - до нинішнього часу) значний вплив справили новітні досягнення НТР і технологічна революція засобів масової інформації. Виникає індустрія "масової культури", різні течії неомодернізму. На відміну від сучасного західного суспільства в країнах з тоталітарним режимом до кінця 80-х років спостерігався культурний регрес, у художній творчості панувало всезаборонство. Після повалення там комуністичних режимів почалось культурне відродження, народам повертаються імена і твори видатних діячів культури, заборонених за часів тоталітаризму. Значно ширше стали проявлятись тенденції інтернаціоналізації культури, підвищується значення міжнародного культурного і наукового обміну.
2. Модернізм як специфічний культурний феномен XX ст.
Однією з характерних рис культурного життя XX ст. є виникнення та поширення модернізму. Він виникає як своєрідна світоглядна та художньо-естетична реакція на поглиблення духовної кризи суспільства. При цьому модернізм заперечує можливості попередньої культури протистояти руйнівним силам. Звідси різкий, а іноді й войовничий антитрадиціоналізммодернізму, що іноді набуває бунтівних та екстравагантних форм виявлення у вигляді авангардизму.
Модернізм (від фр. - новітній, сучасний) - загальне позначення напрямів мистецтва та літератури кінця ХІХ-ХХ ст. (кубізм, футуризм, експресіонізм, сюрреалізм тощо) які характеризуються розривом з традиціями реалізму. .
Авангардизм - (від фр. - вперед, передовий загін) - рух в художній культурі XX ст., який пориває з існуючими нормами і традиціями і перетворює новизну виражальних засобів в мету творчості.
Авангардизм тісно пов'язаний "з модернізмом, виражає анархістсько-суб'єктивістське світосприйняття. Принципи авангардизму засвоїли такі літературно-художні течії, як експресіонізм, кубізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, а також література "потоку свідомості, "новий роман", драма -абсурду та ін.
Причини виникнення модернізму:
1) Як реакція на суспільні проблеми. На рубежі ХІХ-ХХ ст. особливо після першої світової війни загострилась духовна криза. Свій внесок в руйнування духовних засад культури в"если й революції. Почалася інтенсивна атеїзація свідомості значної частини людства. Утворився духовний вакуум, який потребував свого заповнення.
2) Причина криється у суто художніх субстанціях. Реалізм дещо "приївся читачеві". От письменники-модерністи і шукали нових, не набридлих публіці змісту і форм художніх творів.
3) Особистісні. Згадаймо літературних велетнів-реалістів XIX ст.: Стендаль, Бальзак, Діккенс, Флобер, Золя, Достоєвський, Толстой. Молоді літератори стали торувати свої, нові "модерні" шляхи в літературі.
Отже, поява модернізму зумовлена як
Loading...

 
 

Цікаве