WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Світова культура XIX-XX століття - Реферат

Світова культура XIX-XX століття - Реферат

реформували сцену. Жанр історичного роману започаткував Вальтер Скотт (1771-1832 рр.) своїм прозовим твором "Уеверлі" (1814 р.). Історичному минулому Англії присвячені його романи: "Айвенго", "Монастир", "Абат" та інші. Всього В.Скотт написав 28 романів, кілька повістей і оповідань. Історичний жанр успішно розвивали інші письменники.
В 1827 р. створює свою першу історичну драму з часів англійської буржуазної революції "Кромвель" великий французький письменник Віктор Гюго. (1802-1885 рр.) Періоду середньовіччя присвячений і перший великий роман Гюго "Собор Паризької богоматері" (1831 р.).
Гюго писав більше 60 років, його літературна спадщина величезна. Він залишив 26 томів віршів, 20 томів романів, 12 томів драм і 21 том філософських і теоретичних праць - всього 79 томів.
Борючись з класицизмом, романтики вимагали повної свободи і розкріпачення людських почуттів, вважаючи, що предметом мистецтва повинні бути перш за все людські пристрасті. Показовою щодо цього є творчість французької письменниці Аврори Дюдеван, що більше відома під псевдонімом Жорж Санд (1804-1872 рр.). Перший роман письменниці "Індіана" приніс їй заслужену популярність.
За своє довге життя Жорж Санд випустила біля дев'яносто романів і повістей, серед яких виділяються: "Орас", "Консуело", "Гріх пана Антуана", "Мірошник з Анджібо", "Графиня Рудольшдадт". Кращі твори письменниці не втрачають свого значення і для нас: вони хвилюють своїм демократизмом, оптимізмом, своєю любов'ю до людини і праці.
Під впливом літературного романтизму в 20-ті роки оформився романтизм у музиці. Композитори-романтики: К.М.Вебер, Р.Вагнер, Ф.Ліст, Дж.Россіні та інші створили справжній культ музики. XIX століття ознаменоване появою багатьох романтичних оперних творів, в яких оспівувався народ, благородні людські діяння, боротьба за свободу, щастя, справедливість.
Завершив розвиток німецької романтичної опери і своєю творчістю вніс значний вклад в історію світового музичного мистецтва Ріхард Вагнер (1813-1883 рр.) Центральне місце в спадщині Вагнера займають опери (всього їх тринадцять), в яких відображено національний склад характеру, відтворені легенди і перекази німецького народу, величаві картини природи.
Вагнер працював над оперною тетралогією "Перстень Нібелунгів" 26 років. Вона об'єднує в собі чотири опери: "Золото Рейну", "Валькірія", "Зіг-фрід", "Загибель богів". В основу сюжету покладені епічні сказання про Зі-гфріда - народного героя, безстрашного переможця темних сил.
В образотворчому мистецтві романтизм найбільш яскраво проявився в живописі і графіці, менш чітко - в скульптурі і архітектурі. Найбільш значною на початку XIX ст. стала англійська пейзажна школа живопису, головними представниками якої виступили Джон Констебл (1776-1837 рр.) та Джозеф Меллорд Уільям Тернер (1775-1851 рр.).
Як вважають дослідники творчості Джона Констебла, саме цей художник справив найбільш суттєвий вплив на живопис XIX ст. Художник досягає майстерної передачі ефектів освітлення, які швидко змінюються, відчуття свіжості зелені. Життя кожного предмета неначе на очах глядача оживає завдяки тому, що художник одним з перших почав писати етюди на планері, на відкритому повітрі, випередивши таким чином в пошуках незвичайної свіжості колориту і безпосередності враження художників французької школи ("Собор в Солсбері із саду єпископа"; "Підвода для сіна"; "Кінь, що скаче").
Більше 21 тисячі творів залишив по собі видатний англійський художник Уїльям Тернер. Стихією Тернера було море, насичене вологою повітря, : рух хмар, злет вітрил, розбурхані стихії всілякого роду, від феєричних сніжних ураганів до лютих морських бур ("Загибель корабля"). Передача світла і повітря, фантастичних світлових ефектів, що виникають у вологій атмосфері, були його головним завданням ("Морозний ранок").
Боротьба романтизму з академічним мистецтвом тривала майже півстоліття. Перемога романтизму була отримана не легко і не відразу. Першим художником цього напряму був Теодор Жеріко (1791-1624 рр.). Про це свідчать і всі його великі речі, і теми екзотичного Сходу, і ілюстрація до Байрона і Шеллі, і його "Полювання на левів", і портрет двадцятирічного Делакруа.
3.Особливості розвитку художньої культури в кінці XIX ст.
Серед названих напрямів найбільш життєздатним наприкінці XIX ст. виявився реалізм, однак він набуває, нових рис. Зокрема, в літературі цього періоду вже немає такої широти зображення епохи, монументальності характерів, які були у Бальзака, Стендаля, Діккенса. Проте безжалісність звинувачення, безжалісне руйнування всіх ілюзій, показ загального зубожіння і здрібнення досягають в ній такої сили, якої не було у Бальзака чи Стендаля. Все це стосується насамперед творчості Гюстава Флобера (1821-1880рр.), французького письменника, характерною рисою світогляду і творчості якого є повна відсутність будь-яких ілюзій про життя, нетерпиме ставлення до всіляких спроб накинути романтичне покривало на жорстоку правду дійсності. В своїх звинуваченнях він досягає безмежної безжалісності. На грунті реалізму в останній третині XIX ст. склався натуралізм, пред-ставники якого прагнули до об'єктивного, точного і безпосереднього зображення дійсності, людського характеру. Вони ставили перед собою завдання вивчати людину і суспільство так, як природознавець вивчає природу. Натуралізм зародився і оформився передусім у Франції. Утвердженню цього методу сприяли досягнення природничих наук, а також філософія позитивізму О.Конта. Як і просвітники, О.Конт висловив віру в безмежні можливості науки, крім того, виступив проти традиційної філософської метафізики.
Сама ж теорія натуралізму була розроблена видатним французьким письменником Емілем Золя (1840-1902 рр.). Він вважав, що література, як і наука, не має права вибору матеріалу, що для справжнього митця немає непридатного сюжету або тем, що не заслуговують на увагу. Натураліст не повинен моралізувати, на думку Золя, бо зображена з науковою пристрастю дійсність сама по собі є достатньо впливовою у виховному відношенні.
У середині 70-х років навколо Золя склалася ціла натуралістична школа, куди ввійшли Гі де Мопассан (1850-1893 рр.), Едмон Гонкур (1822-1896 рр.), Альфонс Доде (1840-1897 рр.) та інші. Вона проіснувала до кінця 80-х років. Відігравши велику роль у розвитку літературного процесу, натуралізм показав і свої вразливі місця. Зокрема, прагнучи максимальної правдивості зображення дійсності, художники послабилиувагу до краси мистецтва. Це вело до кризи цього напряму. Не випадково, що наприкінці XIX ст. виникає чимало альтернативних художніх течій, спрямованих проти натуралізму, зокрема імпресіонізм та символізм.
Імпресіонізм (від франц. impression - враження) виник у Франції наприкінці 60-х років і пов'язаний з творчістю таких видатних майстрів, як Едуард Мане (1832-1863 рр.), Клод Моне (1840-1926 рр.), Опост Ренуара 1(1841-1919 рр.), Едгар Дега (1834-1917 рр.), Опост Роден (1840-1917 рр.) інших. Свої твори вони наповнили живим духом природи, показали людину в нерозривній єдності з навколишнім світом. Особливу увагу імпресіоністи приділяли кольору і світлу, застосувавши новий метод бачення світу, скований на безпосередньому баченні глядачів.
Художники наступного покоління, враховуючи досвід імпресіоністів, почали створювати свої живописні системи. Такі майстри, як Жорж Сера, Поль Саньяк і Едмонд Кросе, спираючись на наукові відкриття по розкладу світла на чисті спектральні тони і їх синтез в оці глядача, малювали полотна невеликими мазками-крапками,
Loading...

 
 

Цікаве