WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мистецтво макіяжу в Україні (науковий реферат) - Реферат

Мистецтво макіяжу в Україні (науковий реферат) - Реферат

Тільки на Покутті набув поширення унікальний крій сорочок із крученим рукавом. Крім того, значний розвиток тут отримала сорочка зі плечовими вставками і рукавами, вшитими по основі стана. Вміння створювати за рахунок крою потрібні форми демонструє високу майстерність народного конструювання. Щедро оздоблювали традиційне вбрання на Буковині. Вишивка, аплікація, опорядження крученим шнуром, рельєфними обшивками та інші прийоми займали провідне місце воформленні костюма. Характер вишивки, її композиція, вибір технічних засобів шитва, кольорове забарвлення завжди залежали від крою одягу, його призначення, місцевої традиції. Найбільш яскраво прикрашали жіночі святкові сорочки, хутряні кептарі-цурканки, суконні сердаки, весільні манти.
Головна увага в сорочці надавалася оздобленню рукавів. Вишивали низзю, настилуванням, хрестиком, мережкою (циркою) різнокольоровими вовнянимі нитками, заполоччю, для урочистості додавали шовк, золоту й срібну нитку, металеві пластинки (лелітки). Композиція рукава мала тридільну побудову: полик (опліччя), зморшка й нижня частина рукава. В одних випадках полик були суцільні, без пробілів; основу їхньої орнаментації складали дрібні геометрич ні мотиви у поєднанні з геометризованими рослинними формами малинових, блакитних, жовтих, зелених тонів.
Зморшка, яка є переходом від насиченого за кольором та орнаментом полика до нижньої частини рукава, виконувалася завжди одним кольором - або жовтим, або світло-зеленим, іноді чорним - у техніці настилування. Її орнаментація - поєднання різноманітних ромбів. Нижня частина рукава декорувалася вертикальними смугами, центральна з яких мала форму розгалуженої гілки зі стилізованим листям та квітами. В інших випадках композиція поликів складалася з великих букетів троянд або рож; іноді траплялися мотиви птахів.
У 30-х роках нашого століття в багатьох районах Буковини поширюється сорочка на кокетці, вишита у техніці хрестика на плечах, грудях, під кокеткою, на манжетах. Вижницький район, особливо село Виженка, славиться своїми вишивками сорочок-рукав'янок, які щедро прикрашені скісними лініями орнаментальних узорів. Найчастіше це поєднання широких і вузьких смуг геометричного орнаменту. Цю традицію продовжує у своїй творчості Параска Клим, заслужений майстер народної творчості України. Найулюбленіша гама її вишивок - сполучення жовтого й коричневого або вишневого й зеленого кольорів. Подібним чином декорувались і кептарі. Вони невеликі за розміром, оздоблені чорним смушком і вишиті синьою, червоною, зеленою вовняною ниткою поверхневою гладдю. Чудовий орнамент із досить простих елементів квіток, листочків, гілочок утворює мальовничу смугу, що розміщується по краях кептаря.
В останні десятиліття орнаментація буковинських сорочок розвивається в напрямку дальшої розробки рослинних мотивів, посилення декоративності загального строю вишивки. Починаючи з 50-х років поширилася вишивка бісером, котра тяжіє до натуралістичного передання квіткових мотивів. Якщо у 60-70-х роках переважали композиції килимового характеру з тенденцією до відтворення невеликих за розміром квіток - переважно темно-вишневих, синіх, темно-зелених,- то 80-ті роки демонструють інтерес до яскраво-червоних, фіолетових, смарагдових відтінків із значним укрупненням рослинних мотивів, які набувають об'ємності. Так, сорочки народної майстрині Єлизавети Ступарик із села Ошихліби Кіцманського району мають одну особливість, яка стала помітною тенденцією в оздобленні сучасних сорочок, вишитих бісером. їхні чохли обо-в'язково прикрашені широкими смугами цирок - ажурних мережок складного рослинного орнаменту, виконаних білим шовком. Блиск шовку ефектно контрастує з барвистою вишивкою бісером.
Найбільш характерними сорочками Покуття є чорнєнки, які носили заміжні жінки, і червоненки, що їх вдягали дівчата. Самі їхні назви свідчать про колорит вишивки. Вони мали здебільшого геометричні орнаменти, які укладалися у скісні ламані вертикальні смуги або ж розташовувалися в шаховому порядку, суцільно вкриваючи все поле рукава нижче плічка і зморшки. Останні мали підкреслено горизонтальне спрямування і складалися з трьох-чотирьох рядків, утворених із ромбів, квадратів чи зиг-загів.
Цікаво, що варіанти червоного кольору в різних селах Покуття мали свої відтінки - від оранжевого до бурякового. Одною з улюблених схем узору була композиція з чотирикутників, уся площина яких заповнювалася нитками в різних напрямках, завдяки чому створювалася багата палітра вишневого кольору від світлого аж до темно-фіолетового.
Подекуди чорнєнки вишивали дрібними чорними купочками в техніці під назвою кучерявий стег, що викликало враження високого рельєфу. До цього слід додати і те, що на Покутті існував звичай рясити жіночі сорочки й чоловічі портяниці, тобто закладати їх у дрібні збори. Це також створювало додатковий ефект глибини поверхні полотна.
Найпримітнішою особливістю народного вбрання Покуття є вишивка білим по білому (Снятинський район). Це переважно узори геометричного характеру - восьмипроменеві розетки, ламані лінії, ромби тощо. Завдяки застосуванню різноманітних наскрізних технік виконання біла нитка створює неповторну світлотіньову гру від блискучо-білого до темно-сірого. Крім геометричних, снятинські вишивки демонструють інші мотиви: зображення птахів, вазонних квітів із двома птахами, птахів у вигляді грифонів та ін.
Своєрідним чином прикрашався й безрукавний одяг Прикарпаття. Так, місцеві кептарі - цурканки - оздоблювалися тхорячим хутром, яскравою аплікацією із сап'яну й вишивкою. В композиції розміщення узору відчувається тонке розуміння особливостей різних матеріалів: біле гладке тло цурканки контрастувало з пухнастим теракотово-чорним хутром; барвиста сап'янова аплікація підкреслювалася вишивкою козликом. В оздобленні цурканок завжди присутнє гармонійне співвідношення декору, утвореного орнаментом із кучерів, і загальної площини білого тла. Смуги оздоблення розміщуються відповідно до конструкції виробу, візуально видовжуючи шви. Інший різновид безрукавок - мунтяни - в художньо-стильовому плані подібний до цурканок і близький до молдавського вбрання.
Третьою історико-етнографічною зоною розглядуваного регіону є Закарпаття. Комплекс убрання українського населення і тут мав певну специфіку.
Жіночі сорочки Закарпаття представлені кількома варіантами. Сорочки опліччя побутували у північних гірських районах. Вони були двох видів: довгі та короткі. Довгі носили до полотняної стідниці-фартуха (плата), а короткі, що мали пазушний розтин на плечах чи збоку,- до кольорової сукні.
Короткі сорочки з суцільним рукавом, особливо характерні для Закарпаття, вживалися в комплексі з полотняною спідницею (спідником, подолком), одноплатовою обгорткою та двоплатовою і запаскою. Пазушний розтин - із правого боку, в місці з'єднання полотнища з рукавом чи боковим полотнищем. Такого типу сорочки трапляються
Loading...

 
 

Цікаве