WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Петро Петрович Алєксєєв - Реферат

Петро Петрович Алєксєєв - Реферат


Українські хіміки
Петро Петрович Алєксєєв
(1840-1891)
Справді непересічною особистістю в історії хімії був П.П.Алєксєєв. У 1860 році він закінчив Петербурзький університет зі ступенем кандидата природничих наук. За власні кошти 1860-1864 рр. подорожував і знайомився з закордонними хімічними лабораторіями. Був певний час у лабораторіях Вюрца (Париж), Ерленмейера (Гейдельберг), Штреккера (Тюбінген), Велера (Гетінген). У 1864 р. І.А.Тютчев передав П.П.Алєксєєву запрошення зайняти місце доцента кафедри хімії Київського університету. Саме він з осені 1864 р. почав читати органічну хімію у Київському університеті, а неорганічну хімію читав проф. І.А.Тютчев.
У 1865 р. П.П.Алєксєєв захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію на тему "Про деякі продукти відновлення нітросполук" і в цьому ж році був затверджений доцентом Київського університету. У 1868 р. П.П.Алєксєєв захистив у Петербурзькому університеті докторську дисертацію на тему "Монографія азосполук" і у 29 років став екстраординарним професором. З 1869 р. - ординарний професор кафедри хімії.
У 1867-1873 рр. неодноразові клопотання П.П.Алєксєєва про побудову нової хімічної лабораторії завершились рішенням Ради - і коштом університету було збудовано новий двоповерховий будинок для хімічної лабораторії. Але кількість студентів, бажаючих займатись хімічними дослідженнями, зростала. І знову професори П.П.Алєксєєв, Ф.М.Гарніч-Гарницький та Н.А.Бунге з 1888 р. клопочуться про нову добудову хімічної лабораторії. Новий добудований третій поверх для практичних занять органічною хімією було введено до користування наприкінці 1891 року.
До кола наукових інтересів П.П.Алєксєєва входила хімія азосполук, частково хімія анілінових барвників. Особисто він надрукував 37 наукових робіт та ще 44 виконано під його керівництвом учнями, з яких найбільш плідно працювали Я.Н.Барзиловський, І.А.Кисель, Н.В.Молчановський, Н.В.Володкевич, В.Д.Поспєхов, Н.Н.Успенский. П.П.Алєксєєв досконало володів німецькою, французською та італійською мовами.
Проф. П.П.Алєксєєв 25 років підряд читав курс органічної хімії в Київському університеті і видав чотири підручники:
1. "Лекции органической химии" (Киев, 1868-1873) пізніше перетворились на курс "Органическая химия", який витримав три видання - у 1877, 1880 та 1884 роках.
2. "Методы превращения органических соединений", Київ, 1889.
3. "Анализ газов", Київ, 1887.
4. "Элементарный органический анализ" - надруковано у книзі "Аналитическая химия", що вийшла у Петербурзі у 1866 р. під загальною редакцією Д.І.Менделєєва.
Громадська діяльність проф. П.П.Алєксєєва помітна не лише у рамках Києва, але й на тлі імперії. Він працював у міській управі, один час був навіть депутатом міської думи. Проф. П.П.Алєксєєв був одним з засновників Російського хімічного товариства (1868), членом редакції Журналу Російського фізико-хімічного товариства, підтримував тісні дружні стосунки з відомими хіміками А.П.Бородіним, А.М.Бутлеровим та Д.И.Менделєєвим.
Особисто надрукував 37 робіт та ще 44 виконано під його керівництвом.
Сергій Миколайович Реформатський
(1860-1934)
У 1856 р. кафедра хімії Київського університету дає початок новій кафедрі технічної хімії, а у 1891 р. відбулося розділення кафедри хімії на дві частини: органічну та неорганічну. Після припинення роботи в університеті проф. Ф.М.Гарніч-Гарницького на вакантну кафедру органічної хімії призначають тридцятиоднорічного С.М.Реформатського. Кафедру неорганічної хімії очолив у 1892 р. проф. А.К.Ельтеков, а з 1894 р. - проф. Я.Н.Барзиловський.
С.М.Реформатський - випускник Казанського університету, учень відомого хіміка А.М.Зайцева. У 1889 р. захистив в Казані магістерську дисертацію на тему "Предельные многоатомные алкоголи". Майже два роки знайомився з досвідом роботи німецьких університетів у Гейдельберзі, Гетінгені та Лейпцізі. У 1890 р. у Варшавському університеті захистив докторську дисертацію на тему "Действие смеси цинка и монохлоруксусного эфира на альдегиды и кетоны".
У Києві С.М.Реформатський написав відомий по всій Російській імперії підручник "Начальный курс органической химии", який, починаючи з 1893 р., витримав 17 видань. У 1899 р. разом зі своїм першим учнем Я.І.Михайленком С.М.Реформатський видав "Таблицы качественного химического анализа", що витримали 3 видання. Для початківців у хімії він видав посібник "Элементарные сведения по химии", який перевидавася також тричі і останній раз у 1929 р. Він першим в університеті організував роботу студентського наукового фізико-хімічного гуртка. Особисто С.М.Реформатський опублікував 53 друковані праці.
З 1898 р. професори-хіміки С.М.Реформатський, Н.А.Бунге та Я.А.Барзиловський почали клопотатись про побудову нового хімічного корпусу і переконали фізико-математичний факультет та Вчену раду університету у необхідності цього кроку. 4 листопада 1904 року новий корпус відкрив свої лабораторії для студентів.
С.М.Реформатський брав активну участь у громадському житті Києва. З 1898 р. по 1907 р. працю в університеті поєднував з читанням курсів неорганічної та органічної хімії у новоствореному Політехнічному інституті, в якому за сумісництвом обіймав посаду професора. Був обраний головою Київського фізико-хімічного товариства. Під час І світової війни С.М.Реформатський організував на базі хімічних лабораторій університету виробництво лікарських препаратів і ініціював їх виробництво у Київському політехнічному інституті. Серед них хлороформ та ефір для анестезії, аспірин, тіокол, сулема, новокаїн, антифебрин, кофеїн та інші.
У 1928 р. С.М.Реформатський обраний член-кореспондентом АН СРСР. Працював у Всесоюзному комітеті хімізації та був членом відповідного республіканського комітету.
Михайло Юрійович Корнілов
(народився у 1937 р)
Випускник Київського університету (1959). В різні роки проходив стажування у проф. З.Арнольда (Прага,Чехія) та проф. Р.М.Ачесона (Оксфорд, Англія). Захистив під керівництвом А.І.Кіпріанова у 1965 р. кандидатську дисертацію на тему "Ионогенное присоединение галоидов к бисметиленовым основаниям азотистых гетероциклов". У 1980 році захистив докторську дисертацію на тему "Исследование конформаций и структуры пяти- и шестичленных гетероароматических соединений, содержащих азот, кислород, серу и селен, методами ЯМР и электронной спектроскопии с применением ЭВМ".
З 1981 року професор кафедри, у 50 років очолив її (1988 р.). З 1995 р. Соросівський професор.
З 1982 р. читає загальний курс органічної хімії. Ініціатор викладання студентам курсу з фізичних методів дослідження хімічних сполук (з 1967 р.). У різні роки читав спецкурси з хімії антибіотиків, спецкурс з електронної теорії органічних сполук.
Автор посібника з хімії для вчителів "Будова і властивості органічних сполук" (1971 р., разом з Ф.С.Бабичевим). Для студентів та викладачів написав "Довідник з хімії" (разом з А.І.Гончаровим), який витримав три видання (1974, 1977,1979 рр), "Тлумачний довідник з теоретичної хімії" (1998 р., разом з 4 авторами), підручник "Ядерный магнитный резонанс в химии" (1985 р., разом з Г.П.Кутровим), посібники "Ядерний магнітний резонанс у запитаннях і відповідях" (1995 р., разом з О.В.Туровим, Р.Борсдорфом, Е.Кляйнпетером), "С.М.Реформатський та його знаменита реакція" (1997 р., разом з 4 авторами), "Термінологічний посібник з хімії" (1996, разом з О.І.Білодідом та О.А.Голубом) та "Англо-українсько-російський словник. Хімія" у двох томах (1994, разом з 3 соавторами). "Чотиримовний (англо-німецько-українсько-російський) комп'ютерний словник з формулами для хіміків" (2000).
Loading...

 
 

Цікаве