WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Неорганічні кислоти, луги і солі - Реферат

Неорганічні кислоти, луги і солі - Реферат


Міністерство освіти та науки України
Київський національний економічний університет
Кафедра маркетингу
РЕФЕРАТ
з дисципліни "Товарознавство"
на тему
"НЕОРГАНІЧНІ КИСЛОТИ, ЛУГИ І СОЛІ"
студентки 4 курсу
факультету маркетинг
спеціальності 6108
групи 2
Тарабакіна Ігоря.
КИЇВ 2000
ЗМІСТ.
Стор.
1. Кислоти, їх класифікація……………………………………………………...3
2. Асортимент, призначення, зберігання і перевезення кислот……………….4
3. Луги, їх класифікація, асортимент, призначення……………………………6
4. Солі, їх класифікація, асортимент, призначення…………………………….7
Література……………………………………………………………………...9
1. КИСЛОТИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.
Кислоти - це сполуки, які при електролітичній дисоціації утворюють іони водню. У водневих розчинах кислоти дисоціюють на іони водню і кислот ний залишок. Кількість атомів водню, яка здатна заміщуватись металами з утво ренням солей, визначає основність кислот. Розрізняють кислоти одноосновні (HCl, HNO3), двохосновні (H2SO4) і трьохосновні (H3PO4).
За походженням кислоти бувають органічні (оцтова, лимонна) і неорга-нічні (сірчана, соляна, азотна), за агрегатним станом - тверді (борна, лимон-
на, стеаринова та ін.) і рідкі (соляна, азотна, фосфорна, сірчана та ін.).
Серед неорганічних кислот найбільше значення мають сірчана, азотна
і соляна кислоти.
Сірчана кислота (H2SO4) - важка, масляниста, безколірна, досить гіг-
роскопічна рідина питомою вагою 1840,7 кгм3, температура плавлення 10,45 С, температура кипіння 296,2 С. Реагуючи з водою, сірчана кислота виділяє велику кількість тепла, що супроводжується "кипінням " і розбризку-
ванням рідини. Тому для приготування розбавлених розчинів необхідно більш важку концентровану кислоту тонкою цівкою добавляти до води. Кон- центрована сірчана кислота вступає в реакцію майже з усіма металами, утво-рюючи кислі солі (гідросульфати) і середні солі (сульфати). Вони спричиня-ють сильні опіки.
Сировиною для виробництва сірчаної кислоти є пірит (сірчаний колчедан) Fe2S, гази, які утворюються в якості відходів при відновленні кольорових металів із їх руд, сірководень H2S, який міститься в газах при коксуванні вугілля, а також вільна сірка.
Існує два промислових способа одержання сірчаної кислоти: контактний і нітрозний.
Соляна (HCl), або хлористоводнева, кислота - розчин хлористого водню у воді. Взаємодіє з багатьма металами і окисами. Соляна кислота - безколірна "димляча" на повітрі рідина (технічна соляна кислота жовтувата із-за домішок Fe, Cl2 та ін.). Максимальна концентрація соляної кислоти (при температурі 20 С) 36% за масою, питома вага такого розчину 1180 кг/м3.
Процес виробництва соляної кислоти складається з двох етапів: одержання газоподібного хлористого водню HCl і розчинення його у воді.
Азотна кислота (HNO3) - сильна кислота, яка характеризується ярко вираженими окиснюючими властивостями. За зовнішнім виглядом це безколірна рідина з різким удушливим запахом; питома вага 1520 кг/м3; температура плавлення 41,15 С; температура кипіння 84 С. При кипінні і на світлі розкладається, виділяючи NO2 і забарвлюється в бурий колір. З водою азотна кислота змішується в будь-яких співвідношеннях. Тваринні і рослинні тканини при дії на них азотної кислоти дуже швидко руйнуються. Азотна кислота, реагуючи з металами, утворює солі (нітрати).
Існують слідуючі способи одержання азотної кислоти: аміачний (промисловий), лабораторний і дуговий.
2. АСОРТИМЕНТ, ВИКОРИСТАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ПЕРЕВЕЗЕННЯ КИСЛОТ.
Сірчана кислота випускається слідуюючих марок: купоросне масло (92-96 % H2SO4), камерна (65 % H2SO4), башенна (75% H2SO4), олеум (розчин сірчаного ангидрида SO3 в сірчаній кислоті 18-20%), аккумуляторна (32-39 % H2SO4), реактивна ("ч" - чиста, "чда" - чиста для аналізу, "хч" - хімічно чиста, "оч" - особливої чистоти) і регенерована.
Сірчану кислоту башенну, купоросне масло і олеум зберігають і транспортують в сталевих, нефутерованих баках і цистернах. Для зберігання і перевезення кислоти більш низької концентрації сталеві ємкості футеруються кислостійкими матеріалами ( керамікою, свинцем, поліізобути-
леном, вініпластом). Ємкості для перевезення олеума викладаються термоізоляцією для попередження замерзання. Температура зберігання олеума - не нижче 5 С.
Сірчана кислота використовується у виробництві добрив (40 %), кислот із їх солей, вибухових речовин, для очищення нафтопродуктів, виготовлення ліків і миючих засобів, фарбників, штучних волокон, пластмас, для виготовлення електролітів.
Соляна кислота виготовляється технічна синтетична і реактивна. Перша виробляється двух сортів з вмістом HCl відповідно 31,0 і 27,5 %, а друга марок А - для підприємств кольорової металургії, Б - для медичної і харчової промисловості, сільського господарства та інших спеціальних цілей і В - для всіх інших споживачів. Вміст HCl відповідно 35-38 %, не менше 31,5 % і не менше 31,0 %.
Соляна кислота транспортується в сталевих, гумованих, герметично зачиняємих цистернах, скляних бутлях або поліетиленових каністрах місткістю до 40 л.
Пари кислоти подразнюють верхні дихальні шляхи і слизову оболонку очей, в результаті чого може бути викликаний катар дихальних шляхів, замутнення роговиці очей. Під дією на шкіру кислота викликає опіки і подразнення. Тому її зберігають в добре провітрюваних приміщеннях, герметичних, захищених від корозії ємкостях.
Соляна кислота використовується в гідрометалургії і гальвінопластиці, для очищення поверхні металів при паянні і луженні, одержання хлоридів цинку, марганцю, заліза та інших металів. Оскільки соляна кислота є складовою частиною шлункового соку, розведену HCl використовують в медецині при лікуванні хворих з пониженою кислотністю.
Азотна кислота випускається двох марок: розбавлена (50-60 % HNO3) і концентрована (більш високої концентрації "хч", "чда","ч" і "оч"). Вона є одним із крупнотонажних продуктів хімічної промисловості. ЇЇ широко використовують для одержання добрив, бездимного пороху, вибухових речовин, фарбників, пластмас, сірчаної кислоти, для травлення металів, в ракетній техніці (як окислювач) та ін.
3. ЛУГИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, АСОРТИМЕНТ, ВИКОРИСТАННЯ.
Лугами називають
Loading...

 
 

Цікаве