WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Хімічний вміст, фізичні властивості, класифікація нафти - Реферат

Хімічний вміст, фізичні властивості, класифікація нафти - Реферат

перегонки.
Кожний з вуглеводів має свою температуру кипіння і чим більше число атомів вуглецю містить речовина, тим вища температура його кипіння.
Нафта і нафтопродукти не можна розділити на індивідуальні вуглеводні. Нафту розділяють шляхом перегонки (в лабораторіях - розгонкою) на окремі частини, кожна з яких є менш складною сумішшю вуглеводів. Такі частини називаються фракціями. Вони не мають постійною температури кипіння і їх розрізняють за початком кипіння і кінцем кипіння.
В залежності від температури кипіння і вмісту тих чи інших вуглеводнів нафтопродукт може мати ті чи інші межі кипіння, тобто той чи інший фракційний вміст.
Фракційний вміст нафтопродуктів визначають на стандартному перегінному апараті (рис. 5). Досліджуваний нафтопродукт в кількості 100 см3 наливають в колбу 1, в її горло вставляють пробку з термометром, ставлять колбу на азбестову сітку з круглим отвором і нагрівають голим полум'ям газового пальника. Початком кипіння вважають той момент, коли падає перша капля конденсату (від охолодження парів в холодильнику) в приймач ємністю 100 мл. Під час перегонки відмірюється температура, при якій в циліндрі набирається 10, 50 і 90 % конденсату. Крім того, визначається температура кінця кипіння і вихід (в%) конденсату при визначеній температурі (напр.. для дизельного пального при 350 ?С). Всі нафтопродукти, отримані з нафти шляхом перегонки є фракціями, що википають при визначених температурних межах. Так, бензини википають в межах 35-205?С, керосини 150-315, дишельного палива 180-350, легкі дистилятні масла 350-420, тяжкі дистилятні масла 420-490, залишкові масла - вище 490?С. Перегонку нафтопродуктів що мають температуру кипіння до 370?С, проводять при атмосферному тиску, а тих, що мають більш високі температури кипіння - під вакуумом.
Більш чітке розділення нафти на фракції, що википають в заданих температурних межах. В лабораторних умовах проходить в апаратах зі спеціальними ректифікаційними установками колонами, заповнених насадками. В апаратах такого типу пари із перегінної колби поступають в ректифікаційну колону, ще в умовах багаторазового контакту між парами і рідиною із рідини випаровуються низько киплячі компоненти, а з парів конденсуються високо киплячі; така дистиляція забезпечує більш чітке розділення перегнаного продукту на фракції. Лабораторні прилади з ректифікаційними колонами використовують головним чином при досліджуванні нафти для визначення потенціального вмісту в них світлих нафтопродуктів (в основному тих, які википають до 350?С - бензинів, керосинів і дизельного пального) і масел.
При розрахунках нафтопереробної апаратури використовують такі параметри, як істинні температури кипіння (ІТК) нафтової сировини. Криві ІТК, які отримуються на апараті ІТК з ректифікаційною колоною, показують залежність між температурами і процентом відгону фракцій і дають достатньо точну характеристику фракційного вмісту нафти. Перегонку на апараті ІТК проводять спочатку при атмосферному тиску, потім під вакуумом. Отримані фракції зважують, визначають їх вміст в нафті, аналізують і будують криві ІТК, які дають характеристику досліджуваної нафти.
Всі описані вище методи засновані на поступовому випаровуванні, при якому утворюючі пари виділяться в момент їх утворення. В практиці застосовують метод одноразового випаровування (ОВ), при якому пари відділяються від рідини не поступово, а одноразово. Після досягнення необхідного степеня нагрівання. Дослід проводять декілька раз при різних температурах. Отримані дані наносять на графік. Ординатою якого є температура, а абсцисою процент відгону.
ТЕПЛОВІ ВЛАСТИВОСТІ
Теплові властивості нафти і нафтопродуктів має велике значення. Для вимірювання тепла прийнята умовна одиниці - калорія (кал), рівна такій кількості тепла, яку необхідно затратити при нагріванні 1г води, щоб нагріти його на 1?С (від 19,5 до 20,5?С) при атмосферному тиску. Для вимірювання великих кількостей користуються кілокалорією (ккал), рівній 1000 кал. По системі Сі 1кал=4,1868 Дж.
Питома теплоємність є кількість тепла, яку потрібно затратити для нагрівання 1кг речовини на 1?С . Деякі показники питомої теплоємності, ккал/(кг*?С):нафти - 0.5, нафтових парів - 0,5, води 1,0. знаючи питому теплоємність нафти ( або нафтопродуктів можна підрахувати, скільки потрібно затратити тепла на її нагрівання. Для цього питому теплоємність потрібно помножити на масу нафти в кг і на різницю температур в ?С (кінцевої і початкової температури нафти або нафтопродукту).
По системі Сі питома теплоємність речовини, що має при масі 1кг теплоємність 1Дж/К, позначається як Дж/(кг*К). Для того, щоб перевести користуються наступним відношенням: ккал/(кг*?С)=4,1868*103Дж/(кг*К). Тоді питома теплоємність нафти і нафтових парів буде 2,0934*103Дж/(кг*К), а води 4,1868*103Дж/(кг*К).
Теплоємність нафтопродуктів збільшується з підвищенням температури і зменшенням густини. Наприклад, при 20?С і густині 0,7 теплоємність рівна 0,5ккал/(кг*?С), і далі відповідно: 0,75-0,48; 0,8-0,46; 0,85-0,45 і 0,9-0,44 ккал/кг*?С. По системі Сі це відповідає 2090; 2010; 1920; 1880 і 1800 Дж/(кг*К).
ТЕМПЕРАТУРА ЗАМЕРЗАННЯ
При охолодження нафти і нафтопродуктів вони поступово втрачають рухомість і можуть замерзнути, не дивлячись на те, що в них міститься ряд речовин, які при даній температурі могли би бути рідкими.
Температурою замерзання нафтопродукту називають таку температуру, при якій він в стандартних умовах дослідження втрачає свою рухомість.
Втрата рухомості і замерзання нафти залежить головним чином від вмісту в них твердих при звичайній температурі вуглеводнів. Чим більш таки вуглеводнів в розчиненому вигляді або в вигляді кристалів в продукті, тим скоріше він втрачає свою рухомість при охолодженні, тобто має більш високу температуру застигання.
КЛАСИФІКАЦІЯ НАФТИ
Класифікація нафти за хімічним вмістом.
Згідно науковій класифікації нафту ділять на шість груп:
1. метанові, або парафінові - легкі, багаті бензином, керосином і парафіном нафти. Що містить парафінові вуглеводні в бензинах не менше 50%;
2. нафтенові, що містить нафтенові вуглеводні вище 60%;
3. ароматичні, що містять ароматичні вуглеводні вище 60%;
4. метано-нафтенові, що містять парафінові і нафтенові вуглеводні;
5. метано-нафтено-ароматичні, що містять парафінові і нафтенові вуглеводі практично в однакових кількостях.
6. метано-ароматичні, що містять метанові і ароматичні вуглеводні (нафти, що входять в цю групу, більш тяжкі і містять велику кількість смолисто-асфальтових груп).
Класифікація за технологічним принципом.
Нафту класифікують за ГОСТ 9665-62.
Згідно цієї класифікації нафти ділять за вмістом в них:
ў сірки (ті, що містять до 0,5% сірки, і вище 0,5%);
ў парафіну (малопарафінові - до 1,5% парафіну, парафінові - 1,51-6% і високо парафінові більше 6%);
ў смол (мало смолисті - до 17% смол; смолисті - 18-35% і високо смолисті - вище 35%), за октановою характеристикою бензинів, властивостям масляних фракцій.
Loading...

 
 

Цікаве