WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Термічна деструкція. Механізм перетворення вугілля - Реферат

Термічна деструкція. Механізм перетворення вугілля - Реферат

утворення коксу. Електронно-мікроскопічні дослідження підтверджують наявність сферичних структур як у вугіллі середньої стадії метаморфізму, так і в продуктах коксування вугілля марки Ж, К, ПС. Метод просвічування електронної мікроскопії довів можливість спостерігати у коксівному вугіллі розвиток мезофази від 4 нм на початку нагріву до 50 нм в кінці процесу коксування.
Антрацити, представлені фібрілярними надмолекулярними структурами, на етапі термічної деструкції повинні руйнуватися по внутришньофібрилярним здиманням. Міжфібрілярні міцні С-С зв'язки не дозволяють впорядкованим ділцям микрофібрил рекомбінувати і зшиватися, що в кінцевому результаті виключає утворення коксу.
Розглянутому механізму піролізу вугілля відповідає загальна схема цього процесу, показана на рис.2.2. Схема відображає протікання стадій і паралельно-послідовних реакцій поліконденсації з утворенням проміжних метастабільних фаз. З ними пов'язаний прямий перехід з твердого стану в твердий, систематичний, але обмежений на кожній стадії спад твердого залишку (Т), зміна виходу газової і парагазової (Г) фаз, виникнення, наростання і зникнення рідкої фази (Р), яка забезпечує розм'якшення вугілля, що спікається. На всіх стадіях процесу фази взаємодіють між собою і кожна їх них в свою чергу залучається в поліконденсацію, внаслідок якої синтезуються нові метастабільні продукти рідкі, тверді і газоподібні, утворюючи фази наступної стадії.
У зв'язку з розвитком машинобудування, авіаційної, атомної, напівпровідникової і інших галузей техніки зростає потреба в матеріалах для виготовлення деталей спеціального призначення, працюючих в умовах високих температур (до 3500 0С), швидкостей, тиску і вакууму, в умовах агресивних і абразивних середовищ і ін. У рішенні ряду цих проблем, а також інших областях техніки провідне місце як конструкційний матеріал займає термо- хімічностійкий графіт.
У техніці використовують наступні властивості промислового графіту: велика міцність при високих температурах, термостійкість, теплопровідність, хімічна інертність, самозмазуючі властивості, стійкість в потоках нейтронів, малий перетин захоплення нейтронів, стійкість до йонного бомбардування, здатністьдо глибокого очищення і інші.
Фізичні і хімічні властивості вуглецевих матеріалів багато в чому визначаються їх дисперсною і кристалічною структурою. У ряді випадків є широка можливість направленого формування дисперсної структури штучних вуглеводнів і графіту. Так, при виготовленні конструкційних матеріалів методами електронної технології технологічний ланцюжок включає дроблення і розсівання наповнювача (коксу) по фракціях, змішування порошку наповнювача зі зв'язуючим (пеком), пресування, додаткові просочення після випалення і графітації.
Основний вплив на кристалічну структуру вуглецевих матеріалів надає температура термічної переробки. Звичайно висока міра досконалості структури штучного графіту досягається збільшенням температури обробки до 3000 0С. Однак, не завжди ций чинник є достатньою умовою отримання високого ступеня графітизації. Ще в роботах Франклін було встановлено, що при термообробці різних вуглецьвмістких речовин одні можуть бути перетворені в графіт вже при 2300 0С, в той же час як структура інших навіть після нагріву до 3000 0С суттево відрізняється від правильних графітових граток. Перші отримали назву графітизаційноздатного вуглецю, другі неграфітизаційноздатного. Якщо для графітизаційноздатного вуглецю міра графітації, визначена за міжшаровою відстанню при термообробці до 2800 0С наближається до одиниці, то для неграфітизаційноздатного вуглецю міра графітизації залишається практично на нульовому рівні.
Встановлено, що добре графітирзується кокс тих вуглецьвмістких речовин, який при карбонізації проходить пластичну стадію в інтервалі температур 425-560 0С (нафтовий і пековий кокс, кокс полівінілхлориду і ін.). Якщо ж процес карбонізації не супроводжується пластичною стадією у вказаному інтервалі температур, то продукти карбонізації не графітирзуються аж до 28000С (кокс термореактивних полімерів: поліакрилнітрилу, фенолформальдегідної смоли і ін.).
Приналежність органічних сполук до першого або другого класу за здатністю графітуватись часто зумовлюється їх хімічним складом. Звичайно легко графітований органічні сполуки з великим вмістом водню. Навпаки, речовини, що містять мало водню або багато кисню, дають неграфітуючій кокс. Однак, вказана класифікація не дає відповіді на основне питання - яка структурна особливість вуглецевих матеріалів відповідальна за їх здатність до графітизації.
ЛІТЕРАТУРA
1. Саранчук В.И., Айруни А.Т., Ковалев К.Е. Надмолекулярная организация, структура и свойства углей.- К.: Наукова думка.
2. Саранчук В.И., Бутузова Л.Ф., Минкова В.Н. Термохимическая деструкция бурых углей.- К.: Наукова думка, 1984.
3. Нестеренко Л.Л., Бирюков Ю.В., Лебедев В.А. Основы химии и физики горючих ископаемых.- К.: Вища шк., 1987.-359с.
4. Бухаркина Т.В., Дигуров Н.Г. Химия природных энергоносителей и углеродных материалов.-Москва, РХТУ им. Д.И. Менделеева,-1999.-195с.
5. Агроскин А. А., Глейбман В. Б. Теплофизика твердого топлива.-- М. Недра 1980.-- 256 с.
6. Глущенко И. М. Теоретические основы технологии твердых горючих ископаемых.-- К. : Вища шк. Головное изд-во, 1980.-- 255 с.
7. Еремин И. В., Лебедев В. В., Цикарев Д. А. Петрография и физические свойства углей. -- М. : Недра, 1980. -- 266 с.
8. Касаточкин В. И., Ларина Н. К. Строение и свойства природных углей.-- М : Недра, 1975.-- 159 с.
9. Раковский В. Е., Пигулееская Л. В. Химия и генезис торфа.--М. : Недра, 1978.--231 с.
10. Саранчук В. И. Окисление и самовозгорание угля.-- К. : Наук. думка, 1982.-- 166 с.
11. Стрептихеев А. А., Деревицкая В. А. Основы химии высокомолекулярных соединений.-- 3-е изд., перераб. и доп.-- М. : Химия, 1976.-- 436 с.
Loading...

 
 

Цікаве