WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Розчинники, їх характеристика - Реферат

Розчинники, їх характеристика - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
РОЗЧИННИКИ,
ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
Розчинники - рідини, які застосовують для розчинення різних речовин, здебільшого твердих. Всі розчинники поділяють на дві групи: неорганічні й органічні. Серед неорганічних розчинників найбільше практичне значення має вода, що є найуніверсальнішим розчинником. Розчинювальна здатність води зумовлена будовою її молекул. Молекули води характеризуються сталим дипольним моментом: в процесі розчинення молекули води взаємодіють з іншими молекулами та іонами. Велике значення має здатність води утворювати водневий зв'язок з іншими сполуками, якщо в їхньому складі є атоми з великою електронегативність (кисень, азот, сірка тощо) Органічні розчинники є менш універсальними. Кожний з них розчиняє лише обмежену кількість твердих або рідких речовин. Відомо дуже багато органічних сполук, які застосовуються як розчинники, з них найпоширенішими є: 1) вуглеводні - петролейний ефір, бензин, гас, бензол, толуол, ксилол, пропан і інші; 2) спирти - ізопропіловий, аміловий, метиловий, етиловий тощо; 3) аміни - диметиламін, етиламін, анілін; 4) кетони - ацетон, метилетилкетон тощо; 5) хлороорганічні сполуки - чотири хлорид вуглецю, дихлоретан, хлороформ та інші; 6) сполуки, що містять азот, - нітрометан, нітробензол тощо. Часто застосовують суміші різних розчинників. Переважна більшість органічних розчинників є горючими і леткими (tо кип. 30-200оС), тому з повітрям вони утворюють вибухові суміші. Майже всі вони є отруйними. Органічні розчинники широко застосовують у різних галузях промисловості - лакофарбовій, текстильній, пластичних мас, вибухових речовин та інших, а також у сільському господарстві, медицині тощо.
Вода як розчинник. (від лат. aguа) Вода (Н2О) - найпростіша хімічна сполука водню з киснем. Є ізотопна різновидність води - вода важка. При нормальних умовах вода - безколірна, блакитнувата рідина. Вода є головною складовою частиною гідросфери. Значна кількість води у вигляді пари міститься в атмосфері. Вода входить до складу грунту, багатьох мінералів і гірських порід; є складовою частиною всіх живих організмів. Для життя людини вода є дуже важливою. Вона становить до 75% загальної маси тіла людини. Особливо велика кількість її в плазмі крові, лімфі, травних соках. Основна функція води в організмі полягає в тому, що вона є розчинником більшості речовин. За участю води відбуваються важливі фізико-хімічні процеси у клітинах і тканинах. Вода має велику теплоємність, завдяки чому вона переносить тепло по всьому організмові і вирівнює температуру тіла. При випаровуванні з поверхні тіла вода забирає надлишок тепла.
Дистильована вода. (Agua destillata). Розчини лікарських речовин для зовнішнього та внутрішнього застосування готують тільки на дистильованій воді. Дистильована вода найбільш широко використовується як розчинник для виготовлення ліків. Дистильована вода повинна бути безбарвною, прозорою, без запаху і смаку. рН дистильованої води повинен бути в межах 5,0-6,8. Вона не повинна містити хлоридів, сульфатів, нітратів, солей кальцію і важких металів.
Для одержання дистильованої води в аптечних умовах використовують водопровідну воду, в сільській місцевості, де немає централізованого водопостачання. Воду безпосередньо, без будь-якої обробки, дистилюють. Принцип дистиляція води полягає в наступному. Воду нагрівають в перегонній посудині до кип'ятіння і пара яка утворюється конденсують шляхом охолодження. Конденсат дистильована вода - таким чином звільняється від нелетючих домішок і стає придатна для виготовлення ліків.
Вода для ін'єкцій (Agna pro ijectionibur). Для виготовлення лікарських форм і водорозчинних препаратів (а також для очних крапель, розчини для орошення для промивання ран) використовують воду для ін'єкцій, яка незалежно від вимог до дистильованої води, повинна задовольняти потреби на відсутність пірогенних речовин.
Воду для ін'єкцій зберігають у спеціальних умовах, які виключають можливість попадання в неї мікроорганізмів із навколишнього середовища (асептичні умови). Вода для ін'єкцій придатна для виготовлення відповідних лікарських форм на протязі не більше як 24 години з моменту її одержання.
Демінералізована вода. (Aqua demineralisata). Одержується шляхом обезсолення водопровідної води з допомогою спеціальних іоннообмінних смол. Демінералізована вода може використовуватися для миття аптечного посуду, різноманітних упаковок. Вода демінералізована не повинна використовуватися для парентерального застосування, але може використовуватись для виготовлення всіх рідких лікарських форм, розчинів, реактивів. У випадку використання демінералізованої води для виготовлення очних ліків вона повинна бути простерилізована безпосередньо перед виготовленням ліків.
Спирти. (від лат. Spiritus), алкоголі - органічні сполуки, гідроксильні похідні вуглеводнів, що містять гідроксильну (ОН) групи при насиченому атомі вуглецю. Розрізняють спирти аліфатичні - насичені (наприклад: етиловий СН5- СН - СН2ОН), та спирти циклічної будови: аліциклічні, ароматичні, гетероциклічні. Спирти поділяють на одноатомні, двоатомні (гліколі), триатомні (гліцерини) та багатоатомні. Найпростіші спирти -безбарвні рідини, розчинні у воді.
Широко застосовують спирти як розчинники, сировину для штучного каучуку та смол, лікарських та вибухових речовин, парфюмерних виробів тощо.
Етиловий спирт. (Spiritus aethyticis, Spiritus vini). Офіцинальними є розчини етилового спирту 95%, 90%, 70%, 40%. Етиловий спирт одержується в результаті бродіння крохмаловмісної сировини, головним чином картоплі і зерна. Після очищення від різноманітних домішок і зміцнення шляхом застосування спеціальної технології (ректифікація) одержують спирт потрібної концентрації. Чистий етиловий спирт - це легко рухлива прозора рідина з характерним спиртовим запахом і пекучим смаком. Він леткий, легко загоряється. Етиловий спирт є гарним розчинником для великої групи лікарських речовин - ефірних олій, органічних кислот, смол, йоду і легко зміщується з другими розчинниками - водою, гліцерином. діетиловим ефіром, хлороформом. При змішуванні спирту з водою спостерігається розігрівання суміші і зменшенні її об'єму в порівнянні з сумою об'ємів, що складають суміш (явище контракції).
Як розчинник етиловий спирт має широке застосування в фармацевтичній технології, в основному для виготовлення розчинів для зовнішнього і внутрішнього використання, а в багатьох випадках для приготування ін'єкційних ліків. В зв'язку з значною залежністю розчинної здатності етилового спирту від його концентрації - процентного вмісту абсолютного безводного) спирту в спиртовому розчині - при використанні водно-спиртових розчинів необхідно мати його концентрацію (в аптечній практиці застосовують тільки розчини спирту, головним чином води; в заводських умовах більш ширше використовують абсолютний, безводний етиловий спирт. Концентрація спиртового розчину звикло виражається в процентах по масі, що показують вміст безводного спирту (в грамах) в 100 г спиртовогорозчину, або в процентах по об'єму, що показують вміст абсолютного спирту (в міліметрах) в 100 мм спиртового розчину. Перевод процентів має місце в практичній діяльності фармацевтів, здійснюється по спеціальних формулах.
У фізіологічному відношенні спирт є далеко не індиферентною допоміжною речовиною, що слід мати на увазі при його використанні.
Спиртові розчини, починають із 15-20%, мають бактеріостатичні і бактерицидні властивості, що дозволяє застосовувати їх з метою дезинфекції аптечної посуди, хірургічних інструментів, рук. В фармакологічному відношенні спирт є представником групи речовин наркотичної дії.
Розчин етилового спирту будь-якої концентрації зберігають в добре закупорених скляних пляшках (для попередження випаровування). в прохолодному місці, далеко від вогню.
Ефір медичний - (Aethes medicinalis) - це безбарвна, легко рухлива летка рідина з своєрідним запахом і смаком. Добре змішується з спиртом, жирними та ефірними маслами, використання ефіру як розчинника вимагає підтримувати ряд попереджень внаслідок того, що цей препарат легко загоряється, а його пари вибухонебезпечні. В фармацевтичній практиці застосовують тільки ефір, що задовольняє вимоги ГФХ у відношенні чистоти, забарвлення. Як допоміжна речовина ефір використовують в різних фармацевтичних процесах - при розчиненні, для полегшеного подрібнення твердих лікарських речовин, а також при виготовленні лікарських форм, головним чином для внутрішнього та зовнішнього застосування. Зберігають ефір в склянках оранжевого кольору, прохолодному, захищеному від світла і відкритого для полум'я місця.
Гліцерин. (Glycerinum). В медичній практиці звикло використовується гліцерин, що містить 12-16% води. Це прозора, безбарвна, без запаху в'язка рідина з солодкуватим смаком. Володіє вираженою розчинною здатністю по відношенню до значної кількості лікарських речовин. В гліцерині добре розчинні - танін, атропіна сульфат, калія йодид, гексаметилентетрамін, анестезин, борна кислота, ацетилсаліцилова кислота, натрія гідрокарбонат, цинка сульфат і інші. Гліцерин нерозчинний у жирних маслах, практично нерозчинний в ефірі, але змішується в усіх співвідношеннях з водою і етиловим спиртом. Препарат дуже гігроскопічний. Звикло розчинення лікарських речовин у гліцерині проводять на водяній бані (40-50оС). Гліцерин зберігають в широкогорлих щільно закритих штангласах.
Використана література:
Українська енциклопедія - 2,12, 13 томи
Біологія людини - М.Н.Шабатура, Н.Ю. Матяш, В.О.Мотузний - 1997 р.
Хімія - А.В.Домбровський, Н.І.Лукашова, С.М. Лукашов - 1998 р.
Технологія ліків - І.С. Ажгіхін - 1980 р.
Loading...

 
 

Цікаве