WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Класифікація твердих горючих копалин - Реферат

Класифікація твердих горючих копалин - Реферат

вугілля з великим вмістом лейптиніту через сильну текучість пластичної маси немає можливості замірити товщину пластичного шару, як це має місце при дослідженні вугілля Кізеловського басейну.
На сьогодні, коли все частіше доводиться одержувати кокс із вугілля різних басейнів, потреба в створенні єдиної класифікації вугілля безсумнівна, причому вона повинна базуватися на науково-обґрунтованих параметрах, що відбивають склад і властивості вугілля.
У Радянському Союзі були проведені численні наукові дослідження, спрямовані на розробку єдиної класифікації викопного вугілля як основи їхнього раціонального використання в енергетиці, хімічній промисловості та в інших напрямках його переробки, які покладені в основу введеного з 1990 року ДСТ 25543-88 "Вугілля бурі, кам'яні й антрацити. Класифікація за генетичними і технологічними параметрами".
У залежності від розміру середнього показника відбиття вітриніта (R0), теплоти згоряння на вологий беззольний стан (Qsds) і виходу летких речовин на сухий беззольний стан (Vdaf) вугілля підрозділяють на буре, кам'яне й антрацити (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 - Види викопного вугілля
Вид вугілля Середній показник відбиття вітриніта R0, % Теплота згоряння на вологий беззольний стан Qsds , МДж/кг Вихід летких речовин на сухий беззольний стан Vdaf, %
Буре вугілля
Кам'яне вугілля
Антрацит Менше 0,60
Від 0,40 до 2,59
2,40 і більше Менше 24
24 і більше
- -
9 і більше
менше 9
Все викопне вугілля розділене в залежності від величини середнього показника відбиття вітриніту на 17 класів, а за вмістом фюзенізованих компонентів -- на 5 категорій. Зведено розподіл вугілля на типи. Тип бурого вугілля визначається за максимальною вологоємністю на беззольний стан (Wafmax). Введено також 6 типів бурого вугілля. Типи вугілля (9) визначаються за виходом летких речовин на сухий беззольний стан (Vdaf), а в антрацитів -- за об'ємним виходом летких речовин на сухий беззольний стан (Vdafоб) . Виділено 3 типи.
Підтипи вугілля визначаються:
" у бурого вугілля (5 підтипів) -- за виходом смоли напівкоксування на сухий беззольний стан (Tskdaf);
" у кам'яного вугілля (8 підтипів) -- за товщиною пластичного шару (у) і індексу Рогу (RI);
" для антрацитів (6 підтипів) -- за анізотропією відбиття вітриніту (AR,%).
Усе вугілля позначають семизначним кодовим числом, у якому:
" перші дві цифри показують клас і характеризують середнє значення величини показника відбиття вітриніту для даного класу, помножене на 10;
" третя цифра вказує категорію і характеризує середнє значення суми фюзенізованих компонентів, поділене на 10;
" четверта і п'ята цифри вказують тип і характеризують: для бурого вугілля -- середнє значення величини максимальної вологоємності на беззольний стан, для кам'яного вугілля -- середнє значення величини виходу летких речовин на сухий беззольний стан, для антрацитів -- середнє значення величини об'ємного виходу летких речовин на сухий беззольний стан для даного типу;
" шоста і сьома цифри вказують підтип і характеризують; для бурого вугілля середнє значення величини виходу смоли напівкоксування на сухий беззольний стан, для кам'яного вугілля -- середнє значення товщини пластичного шару, для антрацитів -- середнє значення величини анізотропії відбиття вітриніту для даного підтипу.
Буре, кам'яне вугілля й антрацити розділені на 14 технологічних марок, 24 групи і 40 підгруп у залежності від їхніх технологічних властивостей. Генетичні і технологічні показники встановлюють для кожного шахтопласту за пластовою пробою з неокисненої зони. Відповідно до технологічних властивостей у ДСТ зазначені напрямки використання вугілля.
Для суміші вугілля пластів і ділянок (однієї шахтовидачі) визначають для кожного пласта чи ділянки показники, передбачені ДСТ, і на підставі отриманих даних, з урахуванням запланованої участі в суміші кожного пласту чи ділянки, обчислюють середньозважені показники і за таблицями визначають кодовий номер, марку, групу і підгрупу вугілля.
Приклади:
1. 1113219 (R0=1,10-1,19 %,клас II), категорія I (еОК не більше 20 %), тип 32 (Vdaf=32-33 %), підтип 19 (y=19 мм). Марка Ж, група IЖ ;
2. R0= 1,48, еОК=38 %, Vdaf=18,2 %, y=11мм (1431811, ОС, ОСВ).
Міжнародна система кодификації кам'яного вугілля була прийнята комітетом ЄЕК у вересні 1987 року на його 83 сесії і затверджена в 1988 році.
Система кодификації дозволяє виробникам, продавцям і покупцям уникати неоднозначності якісних характеристик вугілля, що відповідають вимогам конкретних областей його застосування. У цьому зв'язку важливо забезпечити застосування нової системи для кам'яного вугілля різного походження, різного геологічного віку і різних басейнів, як рядового, так і збагаченого, що залягає в пласті чи світи пластів.
Нова система кодификації заміняє кодифікаційну систему 1956 року, яка стала непридатною в умовах зростаючого інтересу до вугілля і швидкого розширення торгівлі вугіллям, використовуваного для вироблення теплової енергії і виробництва металургійного палива.
Для характеристики вугілля середнього і високого рангів, були обрані основні параметри, до яких належать:
" відбивна здатність вітриніту;
" рефлектограма вітриніту;
" мацеральний склад;
" індекс вільного спучування;
" вихід летких речовин;
" зольність;
" загальний вміст сірки;
" вища теплота згоряння.
Для дійсної системи кодификації границя між вугіллями низького і більш високого рангу установлюється відповідно до загальної класифікації.
Вугіллям низького рангу вважається вугілля з вищою теплотою згоряння менш 24 МДж/кг і середнім показником відбиттня вітриніту (Rо) менше 0,6 %.
Вугіллям більш високого рангу, до якого відносять усі вугілля середнього і високого рангів, вважається:
" вугілля з вищою теплотою згоряння понад 24 МДж/кг.
" вугілля з QВ<24МДж/кг, за умови, що середній показник відбиття вітриніту R0і0,6 %.
Система кодификації вугілля середнього і високого рангу призначена для рядового і збагаченого вугілля окремих пластів чи світи пластів (табл. 2.4).
Для характеристики вугілля середнього і високого рангів використовується 14-значна кодификація, основана на наступних восьми параметрах вугілля, що дозволяють одержати інформацію про ранг, тип і марку вугілля:
кількістьцифр:
1) середній показник відбиття вітриніту R0, (%) 2
2) характеристика рефлектограми 1
3) характеристика мацерального складу 2
4) індекс вільного спучування 1
5) вихід летких речовин на сухий беззольний стан, (%) 2
6) зольність на сухий стан, (%) 2
7) загальний вміст сірки на сухий стан, (%) 2
8) QВ на сухий беззольний стан, (МДж/кг) 2
Тепер розглянемо все це докладніше (табл. 2.4).
Перші дві цифри коду позначають відбивну здатність вітриніту, що відповідає нижній межі 0,1%-го діапазону значень середнього показника відбиття вітриніту, помноженому на 10.
Третя цифра дає характеристику рефлектограми. Наприклад, якщо в коді стоїть 0, то рефлектограма без розривів, вугілля в пласті.
Четверта і п'ята цифра позначають індекс складу мацеральної групи, а саме: четверта цифра відповідає нижній межі 10 %-го діапазону значень вмісту інертиніту (без мінеральних речовин), розділеному на 10, а п'ята цифра позначає верхню межу 5%-го діапазону значень вмісту лейптиніту.
Шоста цифра позначає індекс вільного спучування, що відповідає нижній межі діапазону його значень з інтервалом у 1/2.
Сьома і восьма цифри відповідають межі 2 %-го діапазону значень виходу летких речовин на сухий беззольний стан
Loading...

 
 

Цікаве