WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Цікаві й небезпечні властивості ртуті - Реферат

Цікаві й небезпечні властивості ртуті - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Цікаві й небезпечні властивості ртуті
Ртуть - єдиний метал, що перебуває при кімнатній температурі в рідкому стані. Вона має багато цікавих особливостей, які раніше використовували для ефектних лекційних дослідів Наприклад, вона добре розчиняється в розплавленому білому фосфорі (він плавиться при 44 °С), а при охолодженні цього незвичайного розчину ртуть виділяється в незмінному стані. При струшуванні ртуті з водою, ефіром, скипидаром, оцтовою кислотою, розчинами різних солей і навіть із соками рослин, а також при розтиранні ртуті з цукром, жиром й іншими речовинами виходить сіра емульсія, що складається з дрібних крапельок ртуті. При охолодженні до 39 °С ртуть твердіє, а її тверді шматочки при зіткненні злипаються так само легко, як і рідкі її краплі Якщо ж охолодити ртуть дуже сильно, наприклад рідким азотом, до температури -196 °С, вставивши в неї попередньо паличку, то після замерзання ртуті виходить своєрідний молоток, яким легко забити цвях у дошку. Звичайно, завжди залишався ризик, що від такого "молотка" відколювалися маленькі шматочки, які потім завдавали багато неприємностей. Інший дослід був пов'язаний з "позбавленням" ртуті її здатності з легкістю розбиватися на дрібні блискучі кульки. Для цього ртуть піддавали дії дуже малих кількостей озону. При цьому ртуть втрачала рухливість і налипала тонкою плівкою на посудину, в якій містилася.
Зрозуміло, чому зараз подібні досліди не проводяться. Те, що ртуть отруйна, знають усі. Недарма не тільки сама ртуть, але й її сполуки, наприклад сулема, не використовуються в шкільних кабінетах, хімії. Одночасно ртуть знаходить дуже широке застосування в багатьох виробництвах (один вчений нарахував їх близько 3 тисяч!) Металеву ртуть використовують в електричних контактах-перемикачах. для заповнення вакуумних насосів, випрямлячів, барометрів, термометрів, ультрафіолетових ламп, у виробництві хлору та їдкого натру, при пломбуванні зубів і т. ін., - список можна продовжувати дуже довго. Ртуть є в кожному будинку - у медичному термометрі або в лампі денного світла, тому відомості про отруйність ртуті потрібні не тільки фахівцям
З усіх сполук Меркурію найбільш небезпечними є солі, які легко розчиняються і дисоціюють, наприклад. HgCl, - сулема, її смертельна доза при потраплянні в шлунок складає від 0,2 до 0,5 г Алє чи ж є такою небезпечною металева ртуть? Адже в деяких книгах пишуть навіть, що колись її використовували для лікування завороту кишок (заливали ртуть хворому через рот, щоб "розправити" петлі кишечнику, що завернулися). Справді, металева ртуть малоактивний метал, зі шлунковим соком не реагує і виводиться зі шлунка і кишечника майже повністю. У чому ж її небезпека? Виявляється, ртуть легко випаровується, а її пари потрапляючи в легені, повністю затримуються там і викликають згодом отруєння організму, хоча и не таке швидке, як солі Меркурію. При цьому відбуваються специфічні біохімічні реакції, які окиснюють ртуть і перетворюють її на розчинні отруйні сполуки Іони Меркурію насамперед реагують із SH-групами білкових молекул, серед яких - найважливіші для організму білки-каталізатори - ферменти Можуть іони Hg2+ також реагувати з білковими групами СООН NH2 з утворенням міцних комплексів-металопротеїдів. Більше того, "вільні" атоми Меркурію, що циркулюють у крові і потрапили гуди з легень, також утворюють сполуки з білковими молекулами Порушення нормальної роботи білків-ферментів призводить до глибоких порушень в організмі, і. насамперед, v центральній нервовій системі, а також у нирках
Інше можливе джерело отруєння органічні похідні ртуті, у яких її атоми зв'язані з метильними радикалами -СН3. Ці надзвичайно отруйні й леткі сполуки утворюються в результаті гак званого біологічного метилування Воно відбувається під дією мікроорганізмів, наприклад цвілі, і характерне не тільки для Меркурію, але й для Арсену, Селену, Телуру. Якщо при необережній роботі сполуки цих елементів випадково потраплять усередину, вони починають виділятися, у тому числі при диханні, у вигляді смердючих газоподібних диметилпохідних, так що сусідство з таким хіміком стане нестерпним. Але це, виявляється, не найбільша не приємність, яку може заподіяти біологічне метилування ртуті Меркурій та його біологічні сполуки широко використовуються на багатьох виробництвах, наприклад. при електролітичному отриманні хлору й гідроксиду натрію. Ці речовини зі стічними водами потрапляють на дно водойм. Мікроорганізми що там живуть, перетворюють їх на диметилмеркурій (CH32Hg, що належить до числа найбільш отруйних речовин. Диметилмеркурій далі легко переходить у водорозчинний катіон. Обидві речовини поглинаються водними організмами і потрапляють у харчовий ланцюжок - спочатку вони накопичуються в рослинах і дрібних організмах, потім - у рибах. Метилована ртуть дуже повільно виводиться з організму протягом місяців - у людей і років - у риб. Тому концентрація ртуті уздовж біологвчного ланцюжка безупинно збільшується у рибах-хижаках, що харчуються іншими рибами, ртуті може виявитися в тисячі разів більше, ніж у воді, із якої вона виловлена Саме цим пояснюється так звана "хвороба Мінамата" - за назвою приморського міста в Японії, у якому за кілька років від отруєння ртуттю вмерло 50 осіб і багато народжених дітей мали уроджені каліцтва. Небезпека виявилася настільки великою, що в деяких водоймах довелося призупинити лов риби - настільки вона виявилася "нашпигованою" ртуттю. Страждають від поїдання отруєної риби не тільки люди, але й риби, тюлені.
Для ртутного отруєння, у тому числі й парами, характерними є головний біль, почервоніння й набрякання ясен і поява на них характерної темної облямівки меркурій сульфіду, набрякання лімфатичних і слинних залоз, розлад травлення При легкому отруєнні через 2-3 тижні порушені функції організму відновлюються в міру виведення ртуті з організму (цю роботу виконують переважно нирки, залози товстих кишок і слинні залози).
Якщо надходження ртуті в організм відбувається дуже малими дозами, але протягом тривалого часу, то настає хронічне отруєння. Для нього характерними є, насамперед, підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість, апатія, головні болі й запаморочення. Очевидно, ці симптоми дуже легко сплутати з проявами інших захворювань або навіть із браком вітамінів. Тому розпізнати таке отруєння непросто. З інших проявів ртутного отруєння слід виділити психічні розлади. Раніше їх називали "хворобою капелюшників", тому що для розм'якшення вовни, з якої виготовляли фетрові капелюхи, використовували меркурій нітрат Hg(NO,)2. Цей розлад
Loading...

 
 

Цікаве