WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Методичний підхід до визначення якості природних вод і заходів з її поліпшення при використанні для зрошення ґрунтів чорноземного типу - Реферат

Методичний підхід до визначення якості природних вод і заходів з її поліпшення при використанні для зрошення ґрунтів чорноземного типу - Реферат


Реферат на тему:
Методичний підхід до визначення якості природних вод і заходів з її поліпшення при використанні для зрошення ґрунтів чорноземного типу
Багаторічними дослідами, проведеними на зрошувальних системах півдня України, встановлено, що за 20-40 років зрошення грунти неоднозначно реагують на поливи. В одних випадках мінливість складу і властивостей зрошуваних грунтів незначна, встановлюється лише направленість грунтотворних процесів. В других - зміни піддаються кількісній оцінці. В деяких випадках - можливі суттєві зміни, які впливають на родючість грунтів.
Найбільш активно діючим фактором у формуванні грунтово-меліоративного стану зрошуваних земель є хімічний склад поливної води. При цьому, найменш шкідливою за хімічним складом для грунтів є вода гідрокарбонатного кальцієвого складу з мінералізацією 0,6-1,0 г/л, найбільш шкідливою - хлоридна натрієва і сульфатна натрієва з загальним вмістом солей 1,5-2,5 г/л і більше. Отже поливна вода одних джерел зрошення відповідає вимогам еколого-безпечного землеробства, інших - ні.
Аналіз літературних 1-6 і отриманих у процесі тривалих (1979-1998 рр.) особистих досліджень результатів 7-10 свідчить, що загальна мінералізація поливної води на зрошувальних системах півдня України змінюється в досить широких межах від 0,3 до 3,5 і більше г/л, і залежить, в основному, від її якості в джерелі зрошення (табл.1).
Основними природними джерелами зрошення земель півдня України є води рік Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Інгулець, Інгул; озер Китай, Сасик, Ялпуг, Катлабух, Кугурлуй, Кагул (табл.2). Води перших чотирьох рік відносяться до прісних, де загальна мінералізація не перевищує 0,3-0,6, в окремих випадках сягає 0,7 г/л, а в хімічному складі переважають гідрокарбонатні та кальцієві іони 1,3,6-8 . Води всіх інших джерел зрошення відносяться до слабомінералізованих, мінералізація яких змінюється в межах 1-3 г/л, а вода ріки Інгулець 9,11,12 і озера Китай 13 в окремі періоди перевищує ці показники на 0,5-0,7 г/л.
У хімічному складі води природних джерел зрошення переважають основні шість іонів: HCO3-, Cl-, SO42-, Ca2+, Mg2+, Na+, на долю яких припадає більше 95 % від загального вмісту солей. Отже, перевага тих чи інших іонів визначає як загальну мінералізацію води, так і її придатність для зрошення.
Для запобігання негативних процесів у грунтоутворенні, збереження і відновлення родючості грунтів зрошувальну воду перед подачею на поля зрошення необхідно попередньо готувати. Підготовка води до поливів передбачає внесення кальцієвих солей для покращання хімічного складу, ліквідацію кислотності шляхом внесення лугів, зниження лужності середовища, нейтралізацію соди при використанні кислот. Саме на іригаційній оцінці якості, можливості меліоративного покращання хімічного складу поливної води базується запропонована класифікація.
Іригаційна класифікація передбачає поділ води в джерелах зрошення на шість класів:
- придатна для зрошення без внесення хімічних меліорантів;
- потребує зниження лужності перед поливом;
- потребує насичення кальцієвими солями;
- потребує зниження лужності і насичення кальцієвими солями;
- потребує зниження лужності, насичення кальцієвими солями і розбавлення прісною водою;
- непридатна для зрошення.
Кожен з класів природних вод за величиною загальної мінералізації, величиною водневого показника рН, вмістом найбільш важливих головних іонів, співвідношенням вмісту Na+ до вмісту Са2+ поділено на підкласи: в першому - п'ять, другому - шість, в третьому, четвертому, п'ятому - по три (табл.1). Доцільність поділу природних вод в класах на підкласи полягає у визначенні впливу непідготовленої води на зміни і властивості грунтів та в виборі кількості необхідного меліоранту для поліпшення хімічного складу. Більше того, вода природних джерел в залежності від пори року може відноситись до різних підкласів, а то і класів. Таким чином, запропонована класифікація базується на загальноприйнятих характеристиках якості води і охоплює лише найважливіші з них.
За загальною мінералізацією, та впливом поливної води на зрошувані грунти в іригаційній класифікації природні джерела поділено на наступні класи:
до 0,6 г/л - дуже прісна;
0,6-1,0г/л - прісна;
1,0-1,5г/л - солонувата;
1,5-2,2г/л - помірно солона;
2,2-3,0г/л - солона;
більше 3,0г/л - дуже солона.
За величиною водневого показника рН, яка визначає реакцію водного середовища та вміст аніонів СО32- природні води класифікуються так:
5 > рН > 4 - дуже кислі;
6 > рН > 5 - середньо кислі;
7 > рН > 6 - слабокислі;
рН = 7 - нейтральні;
8 > рН > 7 - слаболужні;
9 > рН > 8 - середньо лужні;
10 > рН >9 - сильнолужні.
При величині водневого показника рН більше 8,2 в водах фіксується вміст карбонатів (СО ) і їх вміст збільшується прямопропорційно збільшенню величини рН. Отже, в класифікації немає потреби дублювати обидва показники.
За співвідношенням вмісту Na+ до вмісту Са2+ і можливістю насичувати природні води кальцієвими солями їх слід розділити на наступні групи:
- 1,0 > > 0 - не потребує насичення кальцієвими солями;
- 2,5 > >1,0 - дуже добре і швидко насичується кальцієвими солями
меліоранту (фосфогіпсу); - 4,0 > > 2,5 - добре насичується кальцієвими солями меліоранту при механічному перемішуванні води з фосфогіпсом;
- 5,0 > > 4,0 - насичується кальцієвими солями при тривалому механічному перемішуванні води з меліорантом;
- 6,0 > > 5,0 - важко насичуються кальцієвими солями, потребують
постійного механічного перемішування води з фосфогіпсом;
- > 6,0 - при насиченні співвідношення вмісту Na+ до вмісту Са2+ не вирівнюється.
Виходячи з вище наведених аргументів, до першого класу іригаційної класифікації віднесено дуже прісні, прісні, солонуваті, помірно солоні, солоні природні води з мінералізацією до 3,0 г/л, величиною рН 6,5-7,5, гідрокарбонатного кальцієвого складу, вмістом натрію менше 33%, вмістом кальцію більше 33% від суми катіонів, вмістом хлору менше 10 м.екв/л, співвідношенням вмісту натрію до кальцію менше одиниці, а натрію до суми кальцію та магнію меншим 0,7. За загальним вмістом солей в природних водах першого класу та їх впливом на зрошувані грунти виділено п'ять підкласів: до 0.6г/л; 0,6-1,0г/л; 1,0-1.5г/л, 1,5-2,2г/л, 2,2-3,0г/л.
Тривале зрошення грунтів дуже прісною водою веде до інтенсивного розчинення і виносу солей, опріснення кореневого шару, вимивання карбонатів, зниження ємкості поглинання. Отже така вода є обмежено придатною для зрошення. До першого підкласу першого класу відносяться води рік Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг.
До другого підкласу віднесено прісні дренажно-скидні води Краснознам,янської, Каланчакської і інших зрошувальних систем Причорномор'я, води рік Криму (Карасу,Салгір і інші), грунтові води зрошуваних масивів Придніпров'я.
До третього підкласу першого класу віднесено солонуваті дренажно-скидні води Причорномор'я, грунтові та підземні води і води ріки Інгул в окремі періоди року.
Виділені четвертий та п'ятий підкласи є чисто теоретичними, так як природних поверхневих вод з мінералізацією 1,5-3,0 г/л гідрокарбонатного кальцієвого складу майже не буває. Таку воду мають деякі підземні водоносні горизонти.
Таким чином, до першого класу віднесено природні води, які можна використати для зрошення земель без внесення хімічних меліорантів.
За хімічним складом та мінералізацією до другого класу іригаційної класифікації потрапили ті ж природні води що й до першого, але з нижчою чи вищою величиною водневого показника рН, які потребують зміни
Loading...

 
 

Цікаве