WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Хімія і екологія 1 - Реферат

Хімія і екологія 1 - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Хімія і екологія 1
Хіміко-технологічне перетворення природи людиною, поряд з механічною зміною ландшафтів і структури земної кори, є головний засіб негативного впливу на біосферу. Тому є потреба в аналізі хіміко-технологічної діяльності людства: виявленні її історико-культурних форм, масштабів і структури.
Хімічна діяльність людства дуже різноманітна і супроводжує його практично з перших кроків знарядійної практики. Власне кажучи, хімічна переробка природи є невід'ємна риса усього живого.
До промислової революції хіміко-технологічна діяльність мала кустарний, ремісничий характер. Кожне виробництво було унікальним, хоча високотемпературні технології (металургія, кераміка, виробництва скла) були пов'язані між собою спільною технічною проблемою - одержання високої температури. Вогонь залишався головним джерелом енергії в хімічних процесах. Хімічні знання носили суто емпіричний характер (алхімія - феномен середньовічної Західної Європи).
Хіміко-технологічні процеси, за винятком високотемпературних, уявляли собою свідоме використання природних процесів (бродіння, дублення), або виділення у чистому вигляді природних речовин ( барвники, отрута, парфумерні та косметичні засоби). Хімічне конструювання речовин та хіміко-технологічних процесів не застосовувалися. Синтетичні, тобто такі, що не мають аналогів у природі, речовини не вироблялися.
За відносно короткий історичний період, який пройшов від часу виникнення хімічної промисловості, хіміко-технологічна діяльність встигла витримати декілька істотних структурних перебудов, які були викликані різними факторами. Можна виділити такі головні чинники: 1) аксиологічний - загальна спрямованість культури і, відповідно, певний розвиток хімічних знань і технології; 2) технічний - він об"єднує досягнуті технічні можливості цивілізації; 3) геохімічний - наявність певної сировини.
Останнім часом значно зросла роль науки та політики. Геохімічний чинник в міру розвитку транспорту та геологічної науки зменшив своє значення, оскільки дослідження мінеральних ресурсів набуло систематичного та цілеспрямованого характеру, а доставка сировини на місце переробки завдяки розвитку залізничного, водного та трубопровідного транспорту значно полегшилася та перестала залежати від відстані.
Історичному та економічному аналізу розвитку хімічної промисловості присвячено ряд цікавих досліджень. Але хіміко-технологічна діяльність не вкладається в межі лише хімічної промисловості. Практично усі галузі використовують хімічні процеси або як основні, або як допоміжні. А тому цікаво розглянути етапи розширення хіміко-технологічної діяльності, починаючи з кінця XVIII століття, щоб з"ясувати логіку її розвитку і сучасну структуру.
Успіхи хімічної науки були дуже великі. Затвердилося нове розуміння хімічного елементу, кисневої теорії горіння та дихання, складено перший список хімічних елементів, розроблена перша раціональна хімічна номенклатура, відкрито стехіометричні закони за допомогою кількісних методів дослідження. Лише за першу чверть XIX століття було відкрито 18 нових хімічних елементів, більшість з яких вдалося виділити лише завдяки новому електрохімічному методу дослідження [4,с.168].
Поряд з винайденням пороху, компаса та друкарства, які відіграли значну роль у підготовці промислової революції, слід назвати і відкриття мінеральних кислот, які, за словами Г. Фестера, "як сильні реагенти, зовсім змінили весь характер хімічної роботи, яка до того обмежувалася, головним чином, операціями у розплавленому стані. Цим відкриттям було покладено початок зовсім непередбаченому розвитку хімічного виробництва".
Промислова революція значно підвищила попит на всю хімічну продукцію: "Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює переворот в інших сферах. Це стосується насамперед таких галузей промисловості, які переплітаються між собою як фази одного спільного процесу, хоча суспільний розподіл праці так сильно розмежував їх, що кожна з них виробляє самостійно товар.
Так, наприклад, машинне прядіння висунуло необхідність машинного ткацтва, а обидва разом зробили необхідною механіко-хімічну революцію у білильному, ситцефарбувальному та фарбувальному виробництвах". Зросли масштаби виробництва, з"явилися перші великі хімічні підприємства. Наприкінці XVIII століття почали використовувати кам"яне вугілля, а потім кокс для виплавляння чавуну та сталі, що дало змогу збільшити розміри доменних печей і покращити якість металу.
Початок використання кам'яного вугілля став важливим етапом у нарощуванні хіміко-технологічної діяльності. У другій половині XIX століття виникла велика коксохімічна промисловість. Розвиток скляної, миловарної промисловості, відбілення тканин, кількість яких значно зросла, стримувалися недосконалими способами виробництва соди і сірчаної кислоти. У 1791 році французом Лебланом був запропонований дешевий спосіб виробництва соди з доступної сировини (кам"яна сіль, вугілля, вапняк).
Цей рік і вважається датою виникнення хімічної промисловості. Содове виробництво значною мірою визначило структуру хімічної промисловості XIX століття. Ось як про це писав академік Д.П. Коновалов: "Доки спосіб виробництва соди Леблана зберігав панівне положення, сукупність хімічних виробництв укладалася у три розподіли: велика хімічна промисловість, мінеральні хімічні виробництва спеціального призначення та органічні виробництва" .
Почалася інтенсивна розробка нових видів мінеральної сировини, яку раніше не використовували: чилійська селітра (1830), калійні солі поблизу Стасфурта (1856), а з початку XX століття і у Солігорську (1903). Починають широко застосовувати фосфорні добрива. Розробка наукових засад хімії барвників (М.М.Зінін, У. Перкін, А. Гофман, А. Байер) дали змогу створити велику промисловість барвників, яка підвищила попит на коксохімічну продукцію. Коксохімія перестала бути придатком металургійних заводів.
У другій половині XIX столітті розпочалося виробництво перших пластмас, штучних волокон, синтетичного каучуку. Розвиток хімії та хімічної технології (каталіз, електроліз, електропіч) істотно змінили структуру хімічної промисловості. До середини XIX століття увага хімічної промисловості зосереджувалася головним чином, як і хімічної науки, на мінеральних речовинах. Але з цього часу вивчення органічних сполук починає привертати все більшу увагу хіміків.
В лабораторіях почали синтезувати нові сполуки, які не зустрічаються у природі. І ці успіхі хімії не залишилися без уваги хімічної промисловості. Відтак виникає нова велика група виробництв органічних сполук.
Новий, аміачний спосіб виробництва соди, запропонований Сольве, розірвав зв"язок між одержанням соди і виробництвом сірчаної кислоти, виникло виробництво азотної кислоти з азоту повітря, яке не потребує сірчаної кислоти, і разом з тим підвищилося значення азотної кислоти внаслідок зростаючого попиту на виробництво вибухівки, органічних сполукта виробництва азотних добрив. Початок XX ст. ознаменувався в хімічній промисловості великими успіхами у справі використання азоту повітря.
Сірчана кислота, яка втратила своє колишнє значення у циклі виробництва, які складали раніше велику хімічну промисловість, не втратила свого значення, але її виробництво відокремилося. Нарешті виробництва цього типу включається як допоміжні виробництва, виробництво сірчаної кислоти. Таким чином і саме розуміння великої хімічної промисловості втратило своє колишнє значення і взаємозв"язок окремих хімічних виробництва більш гнучким.
Розвиток промисловості органічного синтезу та нафтохімії призвели до значного зростання попиту на хлор, оскільки хлорування поки що незамінна стадія багатьох процесів. Галогенування, а отже і хлорування, - це один з найважливіших процесів органічного синтезу. Його використовують для одержання
Loading...

 
 

Цікаве