WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Основи агрохімії - Реферат

Основи агрохімії - Реферат


Реферат з хімії
ОСНОВИ АГРОХІМІЇ
Агрохімія - наука, яка вивчає живлення рослин та застосування добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Вона охоплює проблеми підвищення родючості ґрунтів, взаємозв'язку між рослинами, ґрунтом, добривами.
Завданням агрохімії є вивчення кругообігу речовин в землеробстві, виявлення впливів на хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті та рослині, які можуть підвищувати врожай або змінювати його склад.
Агрохімія розвивається в тісному взаємозв'язку з хімією, фізикою, різними галузями біології. Вона тісно пов'язана з ґрунтознавством, рослинництвом, метеорологією, загальним землеробством.
На початку свого розвитку агрохімія користувалася ненауковими прийомами. Наприклад, внесення добрив за фазами Місяця; живлення рослин в основному водою (Я.Б.Гельмонт); розпиленим ґрунтом, водою, повітрям (Жетро Тулль), жирним гумусом та перегноєм (Валлеріус, А.Т'єр та ін.).
Значний вклад в розвиток агрохімії внесли праці Буссенго (1834), який підкреслював першочергове значення азоту в житті рослин, а також праці Ю.Лібіха - теорія мінерального живлення рослин та повернення їх в грунт у вигляді мінеральних речовин.
Вченими всього світу поступово було виявлено, чим і як живиться рослина.
Так, у 1859 році Н.Кноп, Ю.Сакс створили штучні поживні суміші солей, які дозволили вирощувати у воді рослини до повного отримання врожаю.
В розвитку агрохімії значне місце посідають праці російських вчених М.В. Ломоносова, І.М. Комова, О.Т. Болотова, Д.І. Менделєєва, К.А. Тімірязєва, К.К. Гедройца та інших. Зокрема, М.В.Ломоносов створив дослідне поле з різними ґрунтовими умовами. О.Т.Болотов розробив прийоми внесення органічних добрив. О.М. Ельгельгард застосував вапно, фосфорити, калійні солі (1883). К.К.Гедройц розробив теорію хімії ґрунтів.
Основоположником сучасної агрохімії був Д.М. Прянишніков, який вважав головним у підвищенні врожайності внесення органічних і мінеральних добрив, носів бобових культур.
КОРЕНЕВЕ ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН
Живлення рослин - це перехід речовини з середовища (ґрунту, повітря) в живу рослинну тканину у вигляді складних органічних сполук, які синтезують самі рослини та виведення їх з рослинного організму. Мінеральне живлення - це переміщення елементів в рослині та їх вторинне використання. Елементи мінерального живлення є чинником зовнішнього середовища.
Рослина через листя засвоює понад 95 % СО2, тобто, шляхом позакореневого живлення. Але основну кількість азоту, води та зольних елементів вона вбирає з ґрунту через кореневу систему.
Граничною концентрацією елементів мінерального живлення в ґрунтовому розчині можна вважати на 1л ґрунтового розчину 20-30 мг азо-ту і калію, 10-15 мг фосфору. Мікроелементів потрібно: бору - 1-2 мг/л, марганцю та цинку - 5-7 мг/л.
Корінь рослини - це орган живлення. Найбільш активні кореневі волоски молодих коренів. Довжина кореневих волосків може досягати 10мм, але у деяких рослин, наприклад злакових, вони коротші - 4.2-1.5мм.
Коріння може проникати на значну глибину:
озима пшениця - 1.8 - 2.3м; кукурудза - 1.6-1.7м; цукрові буряки - 2.2-2.5м; картопля - 1.6-1.8м; конюшина - Зм; помідори - 2м.
Розвиток кореневої системи залежить від біологічних особливостей культур, типу ґрунту.
Поглинаючий комплекс поживних речовин. Існує декілька теорій поглинання. Автором дифузно-осматичної теорії є Є.О.Пфеффер. Вона полягає в тому, що поглинання - чисто фізичне явище: різниця концентрацій клітинного соку та зовнішнього розчину.
Ліпоїдна теорія базується на тезі про здатність ліпоїдів пропускати поживні речовини в клітину внаслідок розчинення в ліпоїдному компоненті мембрани. Ця теорія передбачає роздільне поглинання води і поживних речовин корінням рослин. Запропонована вона Овертоном у 1897 році.
Існує значна кількість інших теорій та гіпотез щодо кореневого живлення рослин. Найбільш поширеною можна вважати електрохімічну теорію. Суть її полягає в тому, що іони несуть електричний заряд. Зони, на відміну від нейтральних молекул, відчувають вплив двох сил - градієнта хімічних потенціалів та градієнта електричного потенціалу. Активним рахується тільки перенесення іонів, яке відбувається проти градієнта електричного потенціалу. Пасивними - які проходять вздовж градієнта.
Надходження окремих елементів живлення відбувається по-різному. Так, кальцій не пов'язаний з диханням рослин. Загальна кількість іонів кальцію визначається числом сорбційних місць, які регулюють обмінні процеси.
Рослини по-різному поглинають іони нітратів (NO3). Це залежить від частки участі коріння в поглинанні нітратів.
Фосфорне живлення вивчав Л.Ру, який встановив, що вміст фосфору в тканинах листя збільшується на фоні аміачного живлення. При цьому вміст мінерального фосфору зростає, ліпоїдного, нуклеїнового та білкового - зменшується.
Щодо інших елементів живлення існує численна кількість теорій та гіпотез, які подаються в спеціальних працях і вимагають уважного вивчення спеціалістами відповідного профілю.
ЕЛЕМЕНТИ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ
АЗОТ - головна складова частина білка. Він входить до складу простих та складних білків, а також до складу нуклеїнових кислот (РИК - рибонуклеїнова, ДНК - дезоксирибонуклеїнова).
Останні відіграють важливу роль в обміні речовин і передачі спад-кових ознак рослин.
Складна молекула білка складається з 20-23 амінокислот. Вона є в складі хлорофілу. Брак азоту призводить до зміни забарвлення на світло-зелене, а потім до повного пожовтіння.
Без азоту не утворюються вітаміни групи В. Азотне голодування впливає на ріст рослин. Листя, стебло дрібні.
Азот з ґрунту надходить у вигляді азоту гумусу. Внаслідок мінера-лізації органічної речовини утворюється азотний фонд грунту. Цей фонд складається з наступних компонентів: азот у формі NH4, NO3, NO2 , який доступний для рослин; легкогідролізований азот - найближче поповнення мінеральних форм азоту. Це азот амідів, амінокислот, мінеральні форми його - NO3, NH4. Важкогідралізований азот білків, гумінів, не гідролізований азот гумінів, меланів, бітумів, необмінного амонію практично не доступні для живлення рослин.
ФОСФОР в живих організмах представлений органічними сполуками. Значна кількість фосфору концентрується в насінні (0.6-0.8%). Фосфор є джерелом енергії для рослин.
За участю фосфору здійснюється вуглеводний обмін. Фосфор бере участь у фазах розвитку рослин. При його нестачі в рослинах утворюється нітратний азот, а синтез білка затримується.
Вміст фосфору в ґрунтах пов'язаний з особливостями самих ґрунтів. Так, у піщаних ґрунтах його найменше, більше в чорноземах. За доступністю для рослин виділяють наступні форми фосфору:
1. Водорозчинний - однозаміщений фосфор кальцію, магнію, фос-форно-кислі однозаміщені катіони калію, натрію, NH4 - доступний для рослин;
2. Солі фосфорної кислоти, розчинні в мінеральних кислотах - менш доступна форма для рослин;
3. Солі фосфорної кислоти, розчинні в мінеральних кислотах ґрунту (трьохзаміщений фосфор катіонів заліза, алюмінію) - важкодоступна форма.
КАЛІЙ впливає на морозостійкість рослин, а також на стійкість до зміни водного режиму. Нестача калію при вирощуванні картоплі зменшує вміст крохмалю в бульбах. Він сприяє синтезу простих вуглеводів і переміщенню цукрів.
Зниження рівня калійного
Loading...

 
 

Цікаве