WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Хімія у військовій справі - Реферат

Хімія у військовій справі - Реферат

пудри заповнювали ампули, які кріпилися до пляшок із запалю-вальною рідиною. Запал загорався як тільки ампула розбивалася разом з пляшкою.
Застосування вогнепальної зброї пов'язане з порохом. Уперше порох винайшли в Стародавньому Китаї і використовували його, як не дивно, не у військових цілях, а розважальних - фейєверках. Лише епізодично порох використовували як "несмертельну" зброю шокуючої дії - гуркіт вибуху і спалах порохового заряду викликав панічну втечу ворогів. Близько 300 р. н.е. китайці почали використовувати порохові снаряди: стріли з вибухаючими наконечниками, чавунні глечики заповнювали речовиною, подібною за складом до пороху і підпалювали (у радіусі 15 м все вигорало, а осколки пробивали броню воїнів).
Шістсот років тому німецький монах Бертольд Шварц (алхімік з Фрейнбурга), експериментуючи із селітрою, сіркою та іншими горючими матеріалами, розкрив склад вибухової суміші незалежно від китайців. У XIII ст. грізна вогнепальна зброя розпочала тріумфальну ходу спочатку Європою, а потім усім світом. Реакціягоріння чорного, або димного, пороху виражається рівнянням:
2KNO3 + ЗС + S = N2 + ЗСО2 + K,S + Q.
Два продукти реакції - гази, а сульфід калію - тверда речовина, яка утворює після вибуху "дим". Джерело кисню - нітрат калію. Якщо посудину, яка запаяна з одного кінця (труба), закрити рухливим тілом (ядром), воно під тиском порохових газів викидається. У цьому виявляється метальна дія пороху. Якщо ж стінки посудини, у якій знаходиться порох, недостатньо міцні, то вона розривається під дією порохових газів на дрібні осколки, які розлітаються навкруги з величезною кінетичною енергією. Це бризантна дія пороху.
У середині XIX ст. замість чорного пороху стали застосовувати нові вибухові речовини з більшою руйнівною силою. Вони швидко витіснили порох з військової техніки. Тепер він застосовується в гірничій справі, піротехніці, а також у мисливстві.
Кисень і озон використовуються як компоненти ракетного палива. Встановлено, що озон значно ефективніший за кисень як окиснювач - він забезпечує крашу питому тягу, але через велику вибухонебезпечність, особливо в газоподібному стані, використовувати його в паливі неможливо. Він широко застосовується тільки у вигляді розчину в рідкому кисні.
Нітроген і Фосфор
Вивчення теми пов'язане з обговоренням проблеми зв'язаного Нітрогену. Синтез аміаку й одержання на його основі нітратної кислоти дає можливість добувати сильні вибухові речовини: нітрогліцерин (динаміт), тринітротолуол (тол), триніт-роцелюлозу (піроксилін), тринітрофенол (пікринову кислоту) тощо. Азотна промисловість Радянського Союзу з честю витримала важке випробування в роки Великої Вітчизняної війни: наш фронт був забезпечений боєприпасами в достатній кількості.
Більшість вибухових сумішей містять окиснювач (нітрати металів або амонію тощо) і паливо (дизельне пальне, деревне борошно, алюміній). З нітрату амонію виробляють вибухові речовини - амоніти. Наприклад, до складу амоналу входять амоній нітрат і порошкоподібний алюміній, іноді вугілля. Реакція під час вибуху амоналу така:
3NH4NO3 + 2АІ = 3N2 + 6Н2О + АІ2О3 + Q.
Фосфор застосовується у військовій справі як запалювальний засіб і як димоутворююча речовина. У результаті спалювання фосфору на повітрі виділяється фосфорний ангідрид, пара якого, вбираючи вологу, утворює білий туман, що складається з найдрібніших краплинок розчину метафосфатної кислоти, яка викликає опіки й отруєння організму. Наприк-лад, у США створено новий димовий універсальний елемент, який являє собою пластину білого фосфору, армовану бавовняною тканиною. Такі елементи щільно укладаються в корпус боєприпасу і при підльоті до землі виштовхуються та розсіюються, утворюючи дим.
Дим забезпечує маскування військ і тилових об'єктів. До сучасних димоутворюючих речовин висуваються вимоги: знижувати ефективність сучасних систем зброї, оснащених оптичними, інфрачервоними і радіолокаційними засобами.
Фосфор входив до складу диверсійного запалювального засобу, яке було схоже на звичайнісіньке мило і не викликало підозр у німців і поліцаїв у роки
Великої Вітчизняної війни. До складу "партизанського мила", крім власне мила, додавали фосфор і горючі речовини. Партизани прикріплювали мастику до вагонів, а коли поїзд набирав швидкість, фосфор починав інтенсивно окиснюватися під дією потоку повітря і загорався, підпалюючи мастику, а та розвивала температуру більше 1000 °С, навіть метал при цьому загорався.
Білим фосфором оснащують напалмові суміші, напалмові бомби (бомби, які використовувалися у В'єтнамі містили до 30 % фосфору), гранати, фугасні снаряди. Іноді додають до напалму ще й натрій, одержуючи "супернапалм", який не можна погасити водою, оскільки при взаємодії утворюється гримучий газ.
Карбон і Силіцій
Застосування на початку Першої світової війни німецькими військами хімічної зброї (хлору) виявило неефективність вологих масок. Досліджуючи явище адсорбції, М.Зелінський запропонував новий спосіб захисту за допомогою активованого вугілля.
1916 р. Російська армія одержала 5 млн. фільтрувальних протигазів, які складалися з гумового шолому конструкції російського інженера Куманта і протигазної коробки Зелінського, оснащеної активованим вугіллям. Це врятувало життя сотням тисяч солдатів.
За наявності шкідливих домішок, які не затримуються фільтруючими протигазами, або при нестачі кисню в повітрі (менше 16 %) застосовуються ізолюючі протигази, у яких використовується регенеративний патрон, що містить пероксиди лужних металів, які одночасно поглинають вуглекислий газ. Реакція, що відбувається, виражається хімічним рівнянням:
2Na2O2 + 2СО2 = 2^СО3 + Ог
Розглядаючи властивості карбон(ІІ) оксиду, необхідно відзначити його токсичний вплив на живі організми. При цьому чадний газ зв'язується з ге-моглобіном крові, перетворюючи його в карбокси-гемоглобін. У результаті гемоглобін втрачає здатність зв'язувати і переносити кисень;
Loading...

 
 

Цікаве