WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Загальна характеристика простих ефірів - Реферат

Загальна характеристика простих ефірів - Реферат

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСТИХ ЕФІРІВ.
Прості ефіри відносяться до органічних сполук, що містять кисень з загальною формулою
Найчастіше прості ефіри одержують із спиртів в присутності водовіднімаючих засобів . Це процес міжмолекулярного дегідратації сприту і іде за схемою
Вихідними продуктами синтезу простих ефірів можуть бути спирти і галогеналкіни
Отже ефіри можна розглядати як
1. ангідриди спиртів
2. Продукти заміщення атому водню в гідроксилі спирту на R
3. Похідні води, в молекулі якої атоми водню заміщені на R
Якщо в молекулі ефіра різні радикали такі ефіри називаються змішаними.
Фізичні властивості.
Низькомолекулярні ефіри летючі і є енертними речовинами нейтрального характеру з характерним запахом.
Високомолекулярні ефіри - тверді кристалічні речовини.
Ефіри погано розчинні у воді, мають меншу густину, ніж вода, добре розчинні в органічних розчинниках і самі розчиняють багато органічних сполук.
Ефіри стійкі до дії лугів і лужних металів. Ця властивість дозволяє використовувати їх в якості розчинників.
Хімічні властивості. Прості ефіри легко окислюються навіть киснем повітря, утворюючи вибухонебезпечні пероксиди і гідропероксиди. Це слід враховувати при одержанні, і дектифікації, зберіганні і застосуванні ефірів. Характерною властивістю є їх здатність утворювати аксонієві солі з концентрованими кислотами.
Малостійка сполука легко розкладається в присутності Н2О
ефір медичний
ефір для наркозу (відрізняється ступенем чистоти)
дієтиловий ефір
Одержання
Дегідратація спирту в присутності Н2SO4
Етилсірчана кислота взаємодіє з надлишком етилового спирту, утворюючи дієтиловий ефір.
Реакцію приводять в спеціальних апаратах ефірізаторах.
Після очистки від домішок і сушки, проводять перегонку і відгон збирають при t = 34-35 0С
Властивості
Прозора, рухома, легко спалахуюча, летюча рідина з своєрідним запахом, пекуча на смак. Розчинна в 12 частинках води, змішується в усіх співвідношеннях з органічними розчинниками.
Суміш парів з О2 і закисом азоту легко вибухає.
Ідентифікація
1. t кипіння 34-35 0С
2. S = 0,713 - 0,714
Домішки
В процесі виробництва і при зберіганні можна поділити на 4 групи
1. ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт, запах)
2. альдегіди (оцтовий) - реактив Неслера
3. кислоти (оцтова, сірчана, серниста) - визначають межу кислотності.
4. Пероксиди - найнебезпечніша домішка - вибухонебезпечна з розчином К1 який окислюється до 12 і забарвлює ефір в жовтий колір.
Щоб звільниттися від домішки пероксидів до препарату додають . Іде відновлення перексиду і окислення
При проведенні аналізу перш все виявляють наявність перкосидів, поблизу не повиино бути воню. Слід памятати про вогне- і вибухонебезпечність.
Зберігання
В добре закупорених скляних оранжевого скла в захищеному від світла місці і подалі від вогню. Склянки закупорюють кркровими пробками (гумові розбухають від парів ефіру, а скляні не дають герметичності) і заливають цинк-желатиновою масою.
Ефір для наркозу зберігають в добре закупорених склянках оранжевого скла, в умовах, що виключають дію О2 і не допускають утворення пероксидних сполук.
Закупорюють корковим корком під який підкладають цинкову фольгу (відновлює пероксиди і альдегіди), а поверх заливають спеціальною масою.
Кожні 6 місяців повний хімічний аналіз згідно ДФ Х.
Застосування
1. Ефір для наркозу - засіб для інгаляційного наркозу
2. Ефір медичний для приготвування настоянок, екстрактів, лікарських форм для зовнішнього застосування.
Дімедрол
-диметиламіноетилового ефіру бензогідрату гідрохлорид
Арилаліфітичний ефір (наявність ароматичних радикалів в молекулі аліфахисної спрлуки).
Одержання
Взаємодією бензогідрату з Z/х n-диметиламіноетилхлориду в присутності мрів
Властивості
Білий дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, на язиці викликає відчуття оніміння (затерпання). Гігроскопічний.
Легко розчинний в воді спирті, хлороформі. Погано в ефірі, бензолі.
Ідентифікація
1. Утворення аксонієвих солей
Яскраво жовте забарвлення - червоно-цеглисте
2. Гідроліз при t0 з НС1 розведеною
Після перекристалізації визначають t0 плавлення t= 620-670С.
3. Реакція на С1- іон (з )
Кількісне визначення
Метод нейтралізації в невожному середовищі титракт: 0,1 р-н НС1О4 (хлорна кислота) індикатор: кристалічний фіолетовий середовище: б/в оцтова кислота в присутності ацетату Нg (ІІ) зміна забарвлення до зеленоблакитного
3. Метод аргентометрії (по зв'язаній НС1)
Зберігання
В добре закупореній тарі в сухому захищеному від світла місці (гігроскопічний і гідролізує під дією вологи)
Застосування
Протигістамінний і легкий снодійний
ВРД = 0,1
ВДД = 0,25
Форма випуску
Порошок, таблетки,
Складні ефіри
Це похідні кислот, водень карбоксильний групи яких заміщений R.
Або похідні спиртів, в яких Н заміщений залишком кислоти
Отримують складні ефіри реакцією етерифікації в присутності водовіднімаючих засобів
Низькомолекулярні складні ефіри - рухомі рідини з характерним запахом, високомолекулярні - тверді речовини. Всі складні ефіри нерозчинні в Н2О і добре розчинні в органічних розчинниках.
Характерна властивість складних ефірів - здатність легко гідролізуватись. Гідроліз каталізується присутністю лугів, кислот, t0, присутність окислювачів і відновників.
По продуктах гідролізу проводять ідентифікацію складних ефірів.
Загальна реакція на складні ефіри - утворення гідроксоматів, які переважно є забарвленні.
Іде лужний гідроліз (рН > 13) в присутності гідроксиламіну - утворюється гідроксамова кислота, яка при дії з солями важких металів ( ) утворює забарвленні гідроксомати.
Ця реакція є груповою на похідні карбонових кислот.
Загальний принцип кількісного визначення: гідроліз титрованим розчином лугу, надлишок якого відтитровують кислотою
Фармакопейні препарати
Амілнітрит - складний ефір азотистої кислоти:
ізоаміловий ефір азотної кислоти.
Рідина з фруктовим запахом, легко спалахує.
Спазмалітичний (кронаркорозширюючий засіб)
Складний ефір азотної кислоти і спирту гліцерину - тринітрат гліцерину
Одержання
При t = -15 С пропускаючи безводний гліцерин через суміш конц.
Нітрогліцерин
Властивості
Безколірна масляниста рідина солодкого смаку. У воді малорозчинні, добре розчинна в органічних розчинниках.
Характерна особливість. Отруйний. При стришуванні, або при t 1800, або від удару вибухає внаслідок розкладу
Тому коли розлито спиртовий розчин нітрогліцерину і є небезпека вибуху після випаровування спирту, необхідно пролитий нітрогліцерин обробити розчином лугу - , щоб гідролізувати нітрогліцерин. Продукти гідролізу є безпечні (цегліцерин і сіль )
Ідентифікація
Проводять після гідролізу
1.блакитне забарвлення
2. гліцерин - після окислення лугом утворюється гліцерин і сіль азотної кислоти, потім з гідросульфатом К (бісульфат К - за ДФ)
гліцерин
Кількісне визначення
Метод спектрофотометрія
На спектрофотометрій при А=410 Нм продукта взаємодії препарату з фенолом - 2,4- дисульфокислотою в аміачному середовищі забарвлена в жовтий колір. Концентрація по калібровочному графіку.
Зберігання
В невеликих кількостях, в добре закупореній тарі, в прохолодному захищеному від світла місці подалі від вогню.
Застосування
2 препарати:
застосовують як коронаркорозширюючий засіб при стенокардії
1 таблетка = 3 крп. 1% р-ну
ВРД = 4 краплі (1 ? табл)
ВДД = 16 крапель (6 табл)
Дія повільна і тривала. Прийом під язично. Препарат - сустак - пролонгована дія.
Loading...

 
 

Цікаве