WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Скло - Реферат

Скло - Реферат


Реферат
на тему:
"С К Л О"
Все про скло
Скло - один з найпоширеніших матеріалів, який широко використовується в господарстві і побуті: для засклення будинків, споруджень, транспортних засобів. Скляний посуд, пляшки, банки, електролампи, освітлювальна апаратура, дзеркала - необхідні предмети нашого побуту.
Листове скло має дуже різноманітний асортимент: безбарвне - поліроване, візерункове, армоване; пофарбоване листове скло також має різноманітний асортимент. З безбарвного і пофарбованого скла виготовляють різні види будівельного скла - скляні блоки, профільне скло, склошифер, склоплитки й інші лицювальні матеріали. З листового скла виготовляють безпечні стекла (загартоване, триплекс) для заскління автотранспорту, літаків і ін.
У харчовій і хімічній промисловості застосовують труби, апарати і реактори зі скла. Високоміцні скляні нитки, витягнуті з розплаву скла використовують для виготовлення технічних тканин - хімічно стійких, електро-, тепло-, звуко- і гідроізоляційних, а також як арматуру при виготовленні склопластиків і бетонів.
Екскурс в історію
Скло відоме людям уже близько 55 століть. Самі древні зразки виявлені в Єгипті. В Індії, Кореї, Японії знайдені скляні вироби, вік яких відноситься до 2000 року до н.е. Розкопки свідчать, що на Русі знали секрети виробництва скла більш тисячі років тому. А перше згадування про російський скляний завод (він був побудований під Москвою біля села Духаніно) відноситься до 1634 року.
Незважаючи на таку древню історію, масовий характер виробництво скла придбало лише наприкінці минулого сторіччя завдяки винаходу печі Сіменса-Мартіна і заводському виробництву соди. А вже листове скло - річ зовсім сучасна. Технологія його виготовлення була розроблена в нашому столітті.
Склоподібний стан
Склоподібні речовини виходять шляхом переохолодження рідких розплавів, що застигають не кристалізуючи внаслідок інтенсивного (швидкого) наростання в'язкості. Температура знижується поступово доти поки скло не стає тендітним і твердим. А при нагріванні тверді склоподібні речовини поступово розм'якшуються, стають пластичними, а потім перетворюються в розплав. Зі зміною в'язкості, безупинно змінюються й інші фізико-хімічні властивості (це враховується при виробленні скла тим чи іншим способом).
Таким чином, визначення скла, дане комісією з термінології при Академії Наук, звучить так:
"Склом називаються всі аморфні тіла, одержувані шляхом переохолодження розплаву незалежно від їхнього складу і температурної області затвердіння і, що володіють у результаті поступового збільшення в'язкості механічними властивостями твердих тіл, причому процес переходу з рідкого стану в склоподібний повинен бути оборотним".
Початок склоробства відносять до четвертого тисячоріччя до нашої ери. Про те, як люди навчилися робити скло, існують різні версії. Швидше за все склоробство виникло на базі гончарного ремесла після того, як судини з глини навчилися не тільки робити міцними при випалі, але і непроникними для рідин, покриваючи їхньої стінки склоподібними плівками (глазурями). Для глазурей була використана випадкова суміш на основі кварцового піску і золи, що містить оксиди лужних і лужноземельних металів. У міру того як накопичувався досвід скловаріння, склад скла коректувався і наближався до самого легкоплавкого складу, а саме складу потрійний евтектики в системі Si2 - Na2O - СаО з температурою плавлення 725°С. Одержання нових складів скла привело до того, що до дійсного часу майже всі елементи таблиці Д.І. Менделєєва випробувані в складах різних стекол.
По основному склоутворюваному оксиду скла одержали назви: силікатні (Si2), боратні (У2ПРО5), фосфатні P2ПРО5) і ін. - це всі з'єднання компонентів з киснем - дали назву класу - оксидне скло, до якого і відноситься листове скло.
Скло не має визначеної температури плавлення чи затвердіння. Ці процеси проходять у деякому температурному інтервалі. При охолодженні розплав переходить з рідкого в пластичне, а потім у твердий стан, тобто протікає процес скловання - поступовий перехід переохолодженої рідини в склоподібний стан. Навпаки, при нагріванні скло з твердого стану переходить у пластичне, а при більш високій температурі - у рідке (розм'якшення скла).
Властивості скла визначаються не тільки їхнім хімічним складом, але також температурою, при якій відбувалося варіння скла, і швидкістю охолодження розплаву, тобто так називаним "тепловим минулим". Т.е. скло того самого хімічного складу може мати різні властивості і структуру в залежності від його наближення до рівноважного. Тому так важливо дотримувати температурні і тимчасові параметри виробництва скла.
Основоположником наукового склоробства в Росії є М.В. Ломоносов, що організував у 1748 р. першу наукову лабораторію по хімії і технології скла.
Основні гіпотези будіви скла
Теорії будови скла - немає, але є гіпотези, що пояснюють структуру і властивості скла. Гіпотези будови скла відбивають етапи розвитку структурних уявлень про будову склоподібних речовин і умови склоутворення. Серед них центральне місце займають гіпотези Д.І. Менделєєва, А.А. Лебедєва, Захаріасена, Таммана.
Властивості скла у твердому стані
Властивості скла звичайно підрозділяють на механічні, електричні, оптичні і хімічні. Ми розглянемо тут коротко лише ті властивості, що мають практичне значення при використанні листового скла. Механічні властивості скла характеризують відношення скла до хімічних впливів, до них відносяться: твердість, крихкість, щільність.
Під твердістю розуміється властивість скла пручатися що дряпає і ріже зусиллям. Від цієї властивості залежить тривалість усіх видів механічної обробки скла, а також його придатність до такою умовою служби, при яких скло працює на стирання (буддеталі, частини приладів, годинні камені і т.п.).
У залежності від способу виміру твердості скла розрізняють
Loading...

 
 

Цікаве