WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаХімія → Тетрациклін - Реферат

Тетрациклін - Реферат

Тетрациклін (Tetracyclimun)
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,6,10,12,12а-пентаокси-6-метил-1,11 -діоксонафтацен-2-карбоксамід
У медичній практиці застосовується у вигляді основи або, гідрохлориду (Tetracyclini hydrochloridum).
Доксицикліну гідрохлорид (Doxycyclini hydrochloridum)
Вібраміцин
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,10,12,12а- пентаокси-6-метил-1,11-діоксо-2-нафтаценкарбоксаміду гідрохлориду геміетинолату гемігідрат
Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum)
Рондоміцин
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,1012,12а-пентаокси-6-метилен-1,11 -діоксонафтоцен-2-карбоксаміду гідрохлорид
Відомі також комбіновані лікарські засоби:
- олететрин (тетрациклін+олеандоміцин) або сигмаміцин;
- вітациклін (тетрациклін+вітаміни С, В1; В2).
Властивості. За фізичними властивостями тетрацикліни - це кристалічні речовини жовтого або світло-жовтого кольору, без запаху, гіркі на смак, їх розчини в хлороводневій кислоті обертають площину поляризованого променя вліво.
Тетрацикліни-основи малорозчинні у воді, а солі - добре розчинні. У спирті всі лікарські речовини групи тетрациклінів важкорозчинні, але, завдяки амфотерним властивостям, легкорозчинні . в розведених мінеральних кислотах і розчинах лугів. Основні властивості зумовлені наявністю диметиламіногрупи в положенні 4, а кислі - фенольного гідроксилу в положенні 10 і енольних у положеннях 3 і 12.
Тотожність. 1. Реакції з концентрованою сульфатною кислотою - утворюються ангідропохідні тетрацикліну, які мають специфічне забарвлення:
2. УФ-спектрофотометрія. Визначають максимуми і мінімуми поглинання і розраховують питомий показник поглинання.
3. Визначення питомого обертання.
4. Утворення забарвлених комплексних солей у спиртовому середовищі з феруму (III) хлоридом - коричневе або червоно-коричневе забарвлення (фенольний гідроксил у положенні 10).
5. Утворення забарвлених комплексів із солями купруму (II), цинку.
6. Хлороводневі солі тетрациклінів дають позитивну реакцію на хлорид-іони.
7. Метод ТШХ у порівнянні зі стандартом.
8. Утворення в певних умовах флуоресціюючих продуктів.
9. В експрес-аналізі лікарських засобів тетрациклінового ряду використовують кольорові реакції з натрію нітропрусидом, n-диметиламінобензальдегідом, реактивом Несслера, діазореактивом.
Утворення азобарвника можливе за рахунок наявності фенольного гідроксилу:
Кількісне визначення. 1. Антибіотики тетрациклінового ряду кількісно визначають біологічним методом дифузії в агар. При цьому 1 мкг = 1 ОД, відтак 1,0 г речовини =1 000 000 ОД.
2.Спектрофотометрія в УФ-області, фотоколориметрія і флуо-риметрія.
Зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі, у банках із темного скла.
При зберіганні антибіотиків групи тетрацикліну спостерігається зміна кольору - потемніння в результаті утворення домішок ангідротетрацикліну і 4-епіангідротетрацикліну та продуктів їх перетворення. Ці речовини більш токсичні, ніж вихідні лікарські засоби.
Водні розчини солей лікарських речовин тетрациклінового ряду поступово мутніють внаслідок випадіння основ.
У слабокислому середовищі розчини гідрохлоридів відносно стійкі, але в розчинах кислот і лугів вони легко руйнуються. Наприклад, у лужному середовищі утворюються ізотетрациклінові похідні.
Застосування. Лікарські засоби тетрациклінового ряду викорис-товуються як антибіотики широкого спектра дії при пневмонії, дизентерії, гонореї, тифі та інших інфекційних захворюваннях.
Призначають зазвичай усередину у вигляді таблеток, капсул, суспензій, рідше для внутрішньом'язових ін'єкцій. Зовнішньо - у вигляді мазей для лікування опіків, флегмон і очних захворювань.
Метацикліну гідрохлорид краще всмоктується при перораль-ному прийомі (капсули), довше зберігається в крові й ефективний при лікуванні гонореї. Доксицикліну гідрохлорид високоефективний при інфекціях верхніх дихальних шляхів (бронхіт, плеврит, пневмонія), має пролонговану дію (1-2 прийоми на добу). Слід відзначити, що хоча антибіотики цієї групи викликають перехресну стійкість, все ж мікроорганізми до них звикають менше, ніж до пеніцилінів.
Побічна дія. Утворюють комплекси з іонами кальцію, феруму і тому можуть відкладатися в кістках, емалі зубів. Через це не рекомендують прийом тетрациклінів дітям і вагітним жінкам.
При прийомі цих лікарських засобів не слід вживати молочні продукти, препарати феруму й антациди, які містять солі АІ, М§, Са.
Напівсинтетичні тетрацикліни менш токсичні, бо швидше всмоктуються і швидше виводяться з організму.
Левоміцетин (Laevomycetium)
Хлорамфенікол (Chloramphenicolum)
D-(-)-тpео-1-n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламінопропандіол-1,3
Молекула левоміцетину має 2 асиметричних атоми карбону і тому можливе існування чотирьох ізомерів: D- і L-трео-, D- і L-еритро-, які відрізняються просторовим розташуванням функціональних груп:
Цей вид ізомерії спостерігається також в ефедрині.
Левоміцетин є лівообертаючим трео-ізомером D ряду.
Суміш D (-) і L (+) трео-ізомерів левоміцетину - це рацемат, оптично неактивна речовина, відома під назвою синтоміцин (має 50 % фізіологічної активності левоміцетину).
Еритро-форми в медицині не використовуються, оскільки є токсичними речовинами.
Властивості. Левоміцетин і його стеарат - це білі з жовтуватим або жовтувато-зеленим відтінком кристалічні речовини без запаху.
Левоміцетину сукцинат розчинний - біла або з ледь жовтуватим відтінком пориста маса зі слабким специфічним запахом.
Левоміцетин - гіркий на смак. Малорозчинний у воді, легкорозчинний у спирті.
Левоміцетину сукцинат розчинний - гіркий на смак. Дуже легкорозчинний у воді, малорозчинний у спирті, гігроскопічний.
Левоміцетину стеарат - не має смаку. Практично нерозчинний у воді; важкорозчинний у спирті, у всіх розчинниках утворює мутні розчини.
5 %-ві розчини в спирті мають питоме обертання: від +18 до +21° (левоміцетин) і від +15 до +20° (левоміцетину стеарат), від -11 до -12,6° (левоміцетину сукцинат у суміші метанолу, води і хлороводневої кислоти).
Тотожність. 1. Для підтвердження тотожності лікарських речовин використовують реакції гідролітичного розщеплення в кислому або лужному середовищі з подальшою ідентифікацією утворених продуктів.
Так, при нагріванні левоміцетину з розчином натрію гідроксиду спочатку виникає жовте забарвлення, що переходить у червоно-оранжеве (внаслідок утворення ацинітроформи), а при подальшому нагріванні утворюється цегляно-червоний осад і з'являється запах амоніаку:
Реакційну суміш фільтрують, у фільтраті підтверджують наявність іонів С .
2. Левоміцетину стеарат при нагріванні з концентрованою хлороводневою кислотою гідролізується - утворюється стеаринова кислота, яка спливає на поверхню у вигляді маслянистих крапель, які тверднуть при охолодженні:
3. За реакцією утворенняазобарвника червоного кольору після відновлення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азосполученням:
4. В експрес-аналізі використовують реакцію левоміцетину з купруму сульфатом у лужному середовищі в присутності н-бутанолу - спиртовий шар забарвлюється в синьо-фіолетовий колір внаслідок утворення комплексної солі, яка, за припущенням.
5. УФ-спектрофотометрія, визначення питомого показника поглинання.
Кількісне визначення. 1. Нітритометрія після попереднього відновлення нітрогрупи до аміногрупи цинковим пилом у кислому середовищі, Е = М. м:.
2. Спектрофотометрія при = 278 нм (левоміцетин), 272 нм (левоміцетину стеарат) і 275 нм (левоміцетину сукцинат розчинний).
3. Куприметрія, пряме титрування. Метод ґрунтується на утворенні розчинної комплексної сполуки левоміцетину з купруму сульфатом у лужному середовищі (див. тотожність). Титрант - 0,01 M розчин купруму сульфату (свіжоприготований), індикатор - мурексид. Титрування ведуть від фіолетового до коричнево-червоного забарвлення, однакового із забарвленням контрольного досліду, Е = 2М. м.
4. Куприйодометрія, пряме титрування за замісником. До розчину левоміцетину в лужному середовищі додають розчин купруму сульфату. Осад купруму (II) гідроксиду відфільтровують, у фільтраті розчинний куприлевоміцетиновий комплекс руйнують дією сульфатної кислоти з утворенням еквівалентної кількості купруму сульфату, яку визначають йодометрично, ідикатор - крохмаль, Е=2М.м.:
Проводиться контрольний дослід.
5. Аргентометрія або меркуриметрія. Методи ґрунтуються на окисненні левоміцетину гідрогену пероксидом у лужному середовищі, в результаті якого утворюються 2 молекули натрію хлориду, котрі визначають аргентометрично за Фольгардом або меркури-метрично з індикатором дифенілкарбазидом, Е = 1/2М. м.
6. Фотоколориметрія за утворенням азобарвника після відновлення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азо-сполученням.
7. Йодометрія. Метод ґрунтується на окисненні продуктів лужного гідролізу левоміцетину. Експериментальне встановлено, що Е = 1/6М. м.
8. Броматометрія, зворотне титрування, Е = 1/4Л/. м.
Зберігання. У добре закупореній тарі, у склянках із темного скла.
Застосування. Левоміцетин належить до антибіотиків широкого спектра дії, застосовується для лікування дизентерії, пневмонії, коклюшу, черевного тифу та інших інфекційних захворювань. Курс лікування 8-10 днів. У дитячій практиці використовують левоміцетину стеарат, який не має гіркого смаку.
Побічні ефекти. Порушує функцію кровотворних органів, тому при лікуванні левоміцетином необхідний аналіз крові. Може викликати дисбактеріоз.
Loading...

 
 

Цікаве