WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Проблеми та перспективи малого бізнесу - Курсова робота

Проблеми та перспективи малого бізнесу - Курсова робота

на порушення вимог постанови в райдержадміністраціях столиці діє хибна практика обов'язкового погодження заяви на отримання ліцензій з районними органами санітарного нагляду, пожежного нагляду, податковою адміністрацією, державним науково-промисловим центром стандартизації, метрології та сертифікації, з управлінням у справах захисту прав споживачів, управлінням з координації роботи підприємств торгівлі та громадського харчування, з управлінням внутрішніх справ. Процедура узгодження документів для отримання ліцензії вимагає часу більше ніж 2 місяці, що є незаконним і не сприяє розвитку підприємницької діяльності.
Для місцевих органів виконавчої влади ліцензування підприємницької діяльності є одним із джерел поповнення місцевих бюджетів чи позабюджетних фондів шляхом схиляння підприємців до перерахування певних коштів на створення місцевих благодійних фондів, на внесення різних сум на соціальний розвиток місцевих органів санітарного, пожежного нагляду тощо. Погодження питання щодо видачі ліцензій стає певною формою державного рекету і суперечить Закону України "Про підприємництво".
Така хибна практика перетворила ліцензування в чинник гальмування розвитку малого бізнесу, створила потенційні умови для корупції, а також завдає значного матеріального збитоку підприємцям.
Для подальшого послаблення адміністративного тиску при ліцензуванні було б доцільно:
а) розробку положення (інструкції) про ліцензування конкретних видів діяльності проводити відповідними відомствами спільно з корпоративними і громадськими організаціями (об'єднаннями) підприємців;
б) забезпечити позавідомчий (за винятком особливих випадків, пов'язаних з безпекою держави) порядок видачі ліцензій через систему спеціальних ліцензійних органів, діючих на основі законодавства, положень про ліцензування з залученням незалежних експертів;
в) встановити відповідальність ліцензійних органів і посадових осіб запорушення порядку видачі ліцензій і необгрунтоване позбавлення (або тимчасове зупинення дії) ліцензій, включаючи компенсацію фінансових і моральних втрат, у тому числі втрачену вигоду;
г) прийняти єдину ставку ліцензійного збору на всі види діяльності в розмірі її так званої собівартості.
З метою подолання негативних явищ, які мають місце в процесі реєстрації та ліцензування, Указом Президента України №104/97 від 07.02.97р. створена Ліцензійна палата України, на яку покладено завдання:
- узагальнення практики застосування законодавства з питань ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації суб'єктів підприємництва, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;
- методичного керівництва роботою, пов'язаного з ліцензуванням та реєстрацією;
- координація роботи органів, що здійснюють ліцензування та реєстрацію;
- контролю за додержанням порядку видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій та державної реєстрації суб'єктів підприємництва органами, що виконують ці функції.
Як показує практика, значні труднощі у діяльності підприємств малого бізнесу створюються зайвим, а значить непотрібним втручанням контролюючих органів. Нині контрольно-ревізійні функції виконують десятки різних контролюючих органів. Кожен із них діє за власними нормативними та інструктивними документами, якими встановлюються методи, порядок, і періодичність контролю, що не погоджені і не скоординовані між собою. Дуже часто різні контролюючі органи інспектують одні і ті ж документи, і ці дії носять безсистемний характер, що дезорганізує роботу суб'єктів малого бізнесу, веде до непродуктивних затрат праці і зниження активності підприємств.
Неузгодженість в діях органів контролю призводить до того, що суб'єкти малого бізнесу підлягають за короткий строк багаторазовим перевіркам. Підприємці в своїй більшості не мають достовірної та достатньої інформації про права та повноваження контролюючих органів і не можуть відстояти свої інтереси.
Одним з найнегативніших факторів у роботі контролюючих органів є те, що законодавчо закріплено їх "самофінансування". Так Державна Податкова Адміністрація 30% від штрафних санкцій, що її співробітниками накладено на підприємство, отримує на власний рахунок. Це стимулює антиекономічну активність працівників окремої державної структури за будь-що знайти хоч найменше порушення у кожного (!) суб'єкта економічної діяльності, і накласти відповідний штраф. При цьому перш за все переслідується мета отримання адміністративного штрафу (від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів) - так документально зафіксовано випадок, коли мале підприємство перевірялось на протязі тижня, і в результаті у бюджет було донараховано менше 5 гривень (для порівняння: тижнева заробітна плата інспектора ДПА становить біля 50 гривень).
Таким чином, діюча неефективна та трудомістка система контролю діяльності суб'єктів малого бізнесу є одним із адміністративних бар'єрів для нормального функціонування підприємств.
З метою її удосконалення доцільно:
- визначити граничний перелік контролюючих органів;
- встановити регламентні строки, періодичність та послідовність контрольних перевірок;
- розробити єдиний механізм відповідальності контролюючих органів та посадових осіб за порушення, які мали місце під час перевірок;
- забезпечити підприємців нормативними документами, які регламентують діяльність відповідних контролюючих органів.
Значне місце серед адміністративних бар'єрів займають рішення місцевих та регіональних органів державної влади. Масовий характер набули прямі порушення місцевими органами державної влади чинного законодавства щодо підприємницької діяльності. Основними видами порушень є замах на майно підприємців, обмеження на міжрегіональне переміщення товарів, незаконне регулювання цін, стягнення не передбачених законодавством зборів, втручання в сферу господарської діяльності суб'єктів малого бізнесу.
Так, наприклад, Одеська обласна державна адміністрація прийняла рішення (розпорядження від 06.12.96р. №470/А-96), "що вивіз за межі області сільськогосподарської продукції, особливо зерна, соняшника і продуктів їх переробки суб'єктами підприємницької діяльності може здійснюватися лише за контрактами, які укладені на Одеській аграрній біржі". Це пряме порушення діючих законів України і, в першу чергу, Конституції України.
Одним з яскравих прикладів міністерсько-адміністративного диктату є відношення до підприємництва з боку монополистів - наприклад Міністерства зв'язку України, яке ще з соціалістичних часів СРСР залишило десятикратну різницю у тарифах для населення та підприємств. Найбільш показним при цьому є той факт, що навіть і в цьому випадку сумарні надходження від підприємств набагато менше, аніж від населення. Це є сучасним продовженням хибного стратегічного курсу в державному управлінні на
Loading...

 
 

Цікаве