WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Проблеми та перспективи малого бізнесу - Курсова робота

Проблеми та перспективи малого бізнесу - Курсова робота

підприємницької діяльності (п.15) передбачено, що "перереєстрація проводиться у разі зміни назви, організаційної форми або форми власності в порядку, встановленому для їх реєстрації", а постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.96р. №406 "Про плату за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" (п.2) встановлено, що "свідоцтва про державну реєстрацію, видані суб'єктам підприємницької діяльності починаючи з 29.04.94р. є дійсними і можуть бути замінені на свідоцтва нового зразка лише за бажанням цих суб'єктів", структурні підрозділи Державної податкової адміністрації та Державного митного комітету вимагають перереєстрації суб'єктів підприємництва і відмовляються проводити будь-які операції без пред'явлення свідоцтва про реєстрацію нового зразка.
Витрати, пов'язані із створенням і реєстрацією малих підприємств, можна поділити на дві складові:
" змінні витрати (придбання обладнання, оренда приміщень, найм робочої сили тощо), які обумовлені контрактним видом діяльності підприємства, його місцем знаходження;
" постійні витрати, які пов'язані з виконанням обов'язкових процедур в процесі реєстрації: внесення частини до статутного фонду, підготовка та нотаріальне засвідчення засновницьких документів, збір за державну реєстрацію, сплата органам статистики, держпожежнагляду, санепідемнагляду тощо.
Постійні витрати, що стосуються збору за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності наведено у табл. 4.1.
Середня вартість здійснення окремих етапів державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності складає:
- нотаріальне засвідчення документів - 20…70 грв.;
- плата за отримання ідентифікаційного коду - 15…25 грв.;
- плата за відкриття рахунку в банку - 90…180 грв.(у деяких банках безкоштовно);
- плата за отримання дозволу для виготовлення печатки та штампів - 20 грв.;
- плата за виготовлення печатки, штампу - 14…20 грв.
При цьому витрати, які теоретично повинні бути однаковими, суттєво відрізняються для різних категорій підприємств і регіонів. Тим самим встановлюються різні умови входу різних категорій підприємств на ринок. Досить часто, органи реєстрації самостійно ускладнюють процес реєстрації шляхом вимагання додаткової інформації (документів), які не передбачені діючим законодавством, а також наданням одних і тих же документів в різні інстанції. Багато пунктів Положення мають неоднозначне тлумачення, потребують додаткових роз'яснень, а деякі розділи, наприклад, про скасування реєстрації та ліквідацію підприємства, є протирічні і неузгоджені з необхідними діями суміжних організацій - судів, податкової адміністрації, органів статистики та іншими.
Таблиця 4.1
Розмір збору за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності
Сфера підприємницької діяльності Розмір збору у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян за державну реєстрацію
підприємців без створення юридичної особи товариств з обмеженою, додатковою, повною відповідальністю, командитних, споживчих товариств акціонерних товариств, об'єднань підприємств підприємств з іноземними інвестиціями інших юридичних осіб
Промисловість і будівництво 1.5 4 8 8 4
Агропромисловий комплекс 1.5 4 8 8 4
Наука і наукове обслуговування 1.5 4 4 4 4
Надання послуг:
побутових 1.5 4 8 8 4
юридичних 1.5 4 8 8 4
транспортних 1.5 5 8 8 4
торговельно-посередницьких 2.5 6 10 10 5
Фінансово-інвестиційна діяльність 2.5 8 10 10 5
Охорона здоров'я 1.5 4 8 8 4
Освіта і культура 1.0 2 4 4 2
Інші сфери 1.5 4 8 8 4
Недосконала організаційна структура реєстраційних органів, відсутність єдиного методичного центру в країні з питань реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва призводять до порушення системного підходу при вдосконаленні реєстраційних процесів.
Система ліцензування, яка передбачає надання дозволу на окремі види підприємницької діяльності, уже сама по собі є одним із суттєвих бар'єрів, які обмежують розвиток підприємництва, в тому числі і малого.
Прийнята Постанова Кабінету Міністрів. №316 від 17.05.94р "Про положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності" та численні зміни до Закону України "Про підприємництво" (ст.4), фактично запровадили тотальне ліцензування і довели заявочний принцип підприємницької діяльності до відомчо-дозвільного. Значна кількість міністерств, відомств та органи місцевої влади вбачають в ліцензуванні останній оплот своєї влади, прагнуть зберегти своє право адміністративного управління. При цьому треба мати на увазі, що ліцензування одних і тих же видів підприємницької діяльності в різних регіонах проводиться порізному, що значно обмежує вихід підприємств на нові регіональні ринки.
Так, Міністерство фінансів видає ліцензії на друкування бланків документів суворого обліку; ліцензії на ввезення в Україну бланків цінних паперів, документів суворого обліку, напівфабрикатів і паперу для їх виготовлення, але ліцензування цих видів діяльності не передбачено чинним законодавством.
Міністерством промисловості не розроблений та не затверджений перелік хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких ліцензується згідно з чинним законодавством. Проте до хімічних речовин міністерство відносить медикаменти, ветеринарні препарати, парфюмерно-косметичні товари тощо та видає на їх виготовлення та реалізацію ліцензії. Водночас право видачі ліцензій на виготовлення та реалізацію ветеринарних медикаментів і препаратів надано Головному управлінню ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Мінсільгосппроду; на реалізацію косметично-парфюмерних виробів - міським та районним держадміністраціям; на виготовлення і оптову реалізацію медикаментів - Держкоммедбіопрому.
Органи державної виконавчої влади замість безумовного виконання законів України та рішень Уряду України займаються "нормотворчою діяльністю".
Міністерство транспорту видає ліцензії не на види підприємницької діяльності, а на кожну країну, до якої здійснюються перевезення. Крім ліцензій, Міністерство видає на кожний транспортний засіб ліцензійну картку, строк дії якої 1 рік. Ні ліцензійна картка, ні строк її дії не передбачені законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 17.05.94р. (п.4 положення) визначено, що строк дії ліцензії не може бути менше 3-х років. В той же час райдержадміністрації м.Києва видають ліцензії строком від кількох місяців до 1 року, обґрунтовуючи свої протизаконні дії тим, що дозволи на установку малих архітектурних форм та договори на оренду нежитлових приміщень, на підставі яких видаються ліцензії, укладаються на 1 рік; ліцензії видаються не на вид діяльності, а на кожне торговельне місце (лоток, кіоск тощо)
Loading...

 
 

Цікаве