WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Комерційний ризик - Дипломна робота

Комерційний ризик - Дипломна робота

підвищення ефективності цінової політики в умовах ризикової ситуації при управлінні ризиком слід гармонійно поєднувати ціну з усіма елементами маркетингу . Сама ціна повинна являти собою добре інтегровану цілісність, що відповідає вимогам цільового ринку. При визначенні її рівня необхідно враховувати особливості захисту підприємства від найбільш поширених причин появи ризику. Досягається це на основі врахування в процесі формування ціни на продукцію основних напрямів та ймовірності виникнення ризику, а також розробки заходів по запобіганню відповідним збиткам або їх зниженню.
Таким чином, ціновий ризик є невід'ємним елементом маркетингової діяльності при реалізації продукції. Враховуючи ці обставини, підприємство заздалегідь повинно передбачати можливі наслідки ризику та завчасно вживати адекватні контрзаходи, але на це потрібно йти свідомо, після ретельних розрахунків і роздумів. Для цього перед прийняттям управлінського рішення необхідно проводити серйозні дослідження ризикової ситуації.
2.4 Механізм зниження комерційних ризиків
Важливим напрямком діяльності підприємця виступає вибір методів зниження ризику. Дії по зниженню комерційного ризику, як правило, проводяться в двох напрямках:
" уникнення появи можливих ризиків;
" зменшення впливу ризику на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Перший напрям полягає в намаганні уникнути будь-якого ризику, що виникає в господарській діяльності. Рішення про відмову від ризику може бути прийняте як на попередній стадії, так і пізніше, шляхом відмови від якогось виду діяльності, в якому підприємство бере участь.
Для визначення міри ризику використовують два основних методи: статистичний і експертний. В основі статистичного методу лежать прийоми математичної статистики (рахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства). Як показники фінансово-господарської діяльності використовують відношення прибутку до витрат або до інвестицій (показники рентабельності).
Cтатистичний метод відносно точний, але вимагає значного обсягу ретроспективних даних і, в той же час, не враховує різких змін в інвестиційній політиці підприємства і впливу зовнішніх чинників. Для подолання цих недоліків використовують експортний метод. Він оснований на усередненні експертних оцінок ризику.
При даному методі, як правило, виявляються вірогідні, малоймовірні і випадкові групи чинників ризику. До вірогідних відносяться добре відомі і очікувані підприємцем обставини; до малоймовірних - відомі чинники, можливість появи яких надто мала. У групу випадкових включаються чинники, які не враховувалися експертами. В ході аналізу експерти можуть давати оцінки ймовірності виникнення різних втрат (в грошовому або процентному вираженні), міри вірогідного ризику. За мірою ризику виділяють:
" допустимий ризик - імовірність втрати прибутку;
" критичний - імовірність втрати прибутку і недоотримання частини прибутку;
" катастрофічний - можливість банкрутства. Практика показала, що для визначення міри ризику найнадійніше використовувати комбінацію статистичного і експертного методів.
Для того, щоб зменшити міру вірогідного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності, необхідно:
" шукати партнерів, які мають у своєму розпорядженні інформацію про ринок і достатні фінансові кошти. У разі успіху з ними доведеться розділити частку прибутку;
" звертатися до послуг зовнішніх консультантів-експертів, наприклад, для проведення науково обгрунтованих прогнозів зміни цін, попиту, дій конкурентів;
" утворювати спеціальний резервний фонд за рахунок частки прибутку для самострахування;
" передавати частину ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торгового бізнесу.
Сьогодні працює багато приватних страхових компаній (частково створена законодавча база), що страхують комерційні операції (комерційний ризик), перевезення вантажів. Крім того, є страхування від пожеж, грабежів та інших випадків, внаслідок яких відбувається втрата матеріальних цінностей.
У ринковій економіці поширеним способом зниження ризику є хеджування. У широкому значенні під хеджуванням розуміють створеннязустрічних вимог і зобов"язань (валютного, комерційного або кредитного характеру). При укладенні ф"ючерсних контрактів і опціонів хеджування виступає формою страхування ціни і прибутку від небажаного для продавця зниження або невигідного для покупця підвищення ціни. Як результат - згладжування різких коливань цін.
На простому прикладі проілюструємо один з варіантів хеджування з укладенням контракту на продаж товару з постачанням у майбутньому. Припустимо, що на ф"ючерсній біржі 1 червня ціна товару, який повинен бути поставлений 1 листопада, встановилася на рівні 980 дол. за 1 т. Продавець укладає контракт, але через перевищення пропозиції над попитом поточна ціна падає вже в серпні до 890 дол. за 1 т. Відповідно і ціна на ф"ючерсному ринку знижується до 920 дол. за 1 т.
У подібній ситуації продавець реалізовує товар на готівковому ринку по 890 тис.грн. за тонну, викуповує контракт і отримує наступні результати:
Поточна ціна 890 дол./т
Різниця в цінах на ф"ючерсній біржі 60 дол./т
Разом 950 дол./т
Таким чином хеджер - продавець згладив зниження ціни і реально отримав за тонну товару ціну, яка перевищує поточну ринкову на 60 дол. і біржову ціну - на 30 дол.
З метою зниження комерційних ризиків слід створювати спільні підприємства із зарубіжними фірмами, об"єднуватися з потужними і передовими вітчизняними компаніями, домагатися державної підтримки, перетворюватись на філію крупних вітчизняних підприємств та ін.
Для зниження, а відтак і унеможливлення профільно-технологічних ризиків необхідно:
1. здійснювати диверсифікацію виробництва шляхом розширення нових технологій і видів продукції;
2. проводити диверсифікацію постачання;
3. постійно збирати економічну інформацію про можливих постачальників, зокрема про освоєння нових технологій;
4. встановлювати некомерційні зв"язки із реальними та потенційними постачальниками, розширювати та підтримувати особисті контакти з ними;
5. купувати акції підприємств-постачальників;
6. створювати страхові резерви основних комплектуючих виробів;
З метою усунення постачальницько-збутових ризиків необхідно:
1. здійснювати диверсифікацію постачання;
2. розширювати склад постачальників;
3. створювати фінансові резерви;
4. залучати традиційних постачальників до діяльності підприємств або компанії шляхом укладання договорів участі в прибутках або придбанні частини акцій;
5. створювати страхові запаси найважливіших матеріалів;
6. зазделегідь планувати і розробляти способи функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників;
7. створювати регіональні системи страхування господарсько-комерційних операцій і розробляти низку засобів перестрахування;
8. залучати банки, страхові компанії в якості гаранта цих операцій;
9.розвивати заставні операції;
10.диверсифікувати виробництво;
11.активно
Loading...

 
 

Цікаве