WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності - Курсова робота

Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності - Курсова робота

втручання і саме в ті її сфери, де перші з них не можуть дати бажаних результатів. Це стосується використання землі і корисних копа-лин, захисту навколишнього середовища , соціальних гарантій щодо мінімаль-ної заробітної плати, тривалості робочого дня і підтримки безробітних , політи-ки протекціонізму з метою захисту внутрішнього ринку, обґрунтування і реалі-зації державних програм, що мають глобальне значення для розвитку економіки країни, регулювання розвитку соціальної інфраструктури і витрат держави, під-тримки валютного курсу тощо. Тепер стає очевидним ,що державне регулюван-ня економіки має бути збалансованим і не повинно підміняти ринковий меха-нізм, а лише доповнювати його завдяки привалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництва в межах дії економічних законів ринку.
Як бачимо, державне регулювання економіки - це складне і багато аспек-тне явище. Воно включає економічні, правові і адміністративні регулятори, що забезпечують активне функціонування економіки і соціальний захист населен-ня. Державному регулюванню сільськогосподарського виробництва також при-таманні такі регулятори і напрямки їх дії. Тому в розгорнутому трактуванні під цим поняттям в умовах ринкової економіки розуміють систему економічних, фінансових, юридично-правових, організаційних і соціальних заходів, здійсню-ваних державою з метою забезпечення ефективного і стабільного розвитку сільськогосподарського виробництва та повного забезпечення населення якіс-ним продовольством за прийнятими ринковими цінами.
У процесі державного регулювання сільськогосподарського виробництва здійснюється економічна підтримка доходів аграрних товаровиробників з тим, щоб вони за нормального господарювання мали необхідний рівень доходності в умовах несприятливої ринкової кон'юнктури, а також були матеріально заінте-ресованими вести сільськогосподарське виробництво в тому обсязі і асортиме-нті продукції та її якості, які вигідні споживачам і забезпечують соціальну ста-більність суспільства. З кінця 1991р. в Україні розпочався відхід від командно-адміністративних методів державного регулювання сільськогосподарського виробництва і водночас були здійснені перші кроки до формування ринкових відносин у народному господарстві , в тому числі і у цій важливій його галузі. Проте ринкові реформи в аграрному секторі здійснювалися переважно непослі-довно , не комплексно, без узгодженості з темпами втрати управління економі-кою через адміністративні важелі. Все це негативно відбивалося на економіці аграрних підприємств. Стан справ у сільському господарстві погіршувався і че-рез неефективний механізм реалізації законодавчих актів. Заходи, що вживали-ся державою нерідко були спрямовані не стільки перспективу, скільки на лікві-дацію або пом'якшення негативних явищ, виникли через розбалансованість економіки.
Найбільших втрат сільськогосподарські товаровиробники почали зазна-вати втрат через неконтрольовану лібералізацію цін на матеріально-технічні ре-сурси, оскільки ціни на сільськогосподарську продукцію підвищувалися значно швидшими темпами ніж на ресурси, що поставлялися селу, то це призвело до істотного зростання кредиторської заборгованості аграрних підприємств, багато з них опинилися на межі фінансового краху. Адже лібералізація цін на ресурси при збереженні монополії їх виробників призводить до встановлення не ринко-вих , а монопольних цін, що супроводжується значним погіршенням економіч-ного стану споживачів і новими витками інфляції. В результаті глибокої кризи втрати сільського господарства за період 1991-1998рр. оцінювалися вітчизня-ними економістами в сумі 95,5 млрд. грн. Україна втратила важливі позиції на окремих міжнародних аграрних ринках. Так, якщо 1996 року вона експортувала 1420 тис. тонн цукру, то 2000-го - лише 12,8 тис., а імпортувала - 318 тис. тонн. Отже, ситуація склалася таким чином, що сільське господарство довгі роки , і особливо у 1991-2000 роки, було головним донором інших галузей народного господарства, що призвело до зменшення його ресурсного і фінансового потен-ціалу.
Але спаду не відбулось. Навпаки, 2000-го було забезпечено зростання сільськогосподарського виробництва як у внутрішніх, так і в міжнародних ці-нах - за рахунок сектора господарств населення.
У 2000р. держава стала здійснювати підтримку доходів аграрних підпри-ємств через компенсацію за рахунок державного бюджету частини кредитних ставок за кредити комерційних банків, одержаних сільськогосподарськими то-варовиробниками. В згаданому році, зокрема, держава компенсувала комерцій-ні кредитні ставки в розмірі 50% облікової ставки, встановленої Національним банком України, а в 2001р.- 70%. Державним бюджетом України на 2001р.було передбачено направити на часткову компенсацію ставки за кредитами комер-ційних банків у сумі 150 млн. грн. У 2002р. на вказані цілі також виділили 150 млн. грн. Завдяки такій державній підтримці кредитного забезпечення сільсько-го господарства значно зріз потік кредитних ресурсів від комерційних банків до сільськогосподарських товаровиробників, що позитивно впливало на результа-ти їх господарської діяльності. Згаданим Указом Президента України "Про до-даткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та подальшого роз-витку аграрного сектора економіки "(лютий 2002р.) викладений механізм зде-шевлення банківських кредитів тепер буди використовуватися за умови, якщо процентна ставка комерційних банків при кредитуванні сільськогосподарських товаровиробників не перевищує двох облікових ставок Національного банку. Даним указом також передбачається поширення цього механізму і на довго-строкові кредити з терміном більше 3 років для закупівлі сільськогосподарської техніки.
Велику роль для регулювання розвитку сільськогосподарського виробни-цтва і підтримки його доходів у найближчій перспективі відіграло прийняття Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на пері-од 2001-2004рр." (від 18.01.2001р.). Ним визначені шляхи забезпечення пріори-тетного розвитку сільського господарства на цей період і головне - законодавчо закріплюється уже введені і ними розглянуті економічні важелі державного ре-гулювання та підтримки доходів сільськогосподарського виробництва. Зокрема, зазначається, що цінова політика та підтримка доходівсільськогосподарських товаровиробників спрямовується на забезпечення відтворення виробництва сільськогосподарської продукції на основі впровадження заставних цін, регу-лювання доходів через систему державних дотацій та субсидій. На період дії даного Закону не вносилися зміни в законодавство, що не спричинило збіль-шення додаткового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників, які до 01.01.2004р. продовжували сплачувати фіксований сільськогосподарсь-кий податок. До цього ж терміну в розпорядженні сільськогосподарських това-ровиробників залишався податок на додану вартість і виплачувалися дотації за реалізовані ними молоко і живу масу тварин , залишався також чинним Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".
Закон закріплює введений у 2000р.
Loading...

 
 

Цікаве