WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності - Курсова робота

Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності - Курсова робота

процес, як у промисловості. Наприклад, час виробництва озимої пшениці становить 10місяців. Процес праці переривається в проміжках між посівом, внесенням добрив, весняним боронуванням і збором урожаю. Звідси - повільний оборот виробничих фондів, зумовлений великою різницею між часом виробництва і робочим періодом.
2.2 Сезонність сільськогосподарського виробництва
У певних межах її можна згладжувати шляхом виготовлення продуктів, які мають неоднакові час виробництва і робочий період. Йдеться про таку орга-нізацію виробництва, яка поєднує основні й допоміжні галузі, промислові під-приємства і промисли залежно від економічних і природних умов.
У сільському господарстві також дуже важливим є своєчасне виконання робіт (наприклад, сівба, збір урожаю, догляд тварин з інтервалами, які визна-чаються природою, тощо). Якщо в промисловості несвоєчасне виконання тех-нологічних операцій веде до затримки виготовлення продукції, то в сільському господарстві це призводить до прямих втрат продукції, погіршення її якості, великих втрат втіленої в неї праці. А це позначається на результатах підприєм-ництва.
Науково-технічна революція здійснюється на основі ринкових механізмів, що в сільському господарстві, передбачає не просто використання техніки, а створення системи машин. Система машин повинна враховувати особливості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєднанні, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатів, транспорт-них засобів. Дуже важливо також забезпечувати максимальну кількість необ-хідних засобів виробництва в критичні строки, з тим щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат врожаю внаслідок, скажімо, затримки при посіві чи збиранні врожаю. Тому в сільському господарстві необхідна бі-льша маса засобів виробництва, більш висока енергоозброєність праці.
У сільському господарстві підприємець обмежений вибором виробництва тих чи інших продуктів природними умовами і специфікою цієї галузі. Напри-клад, високі врожаї коріандру, рицини, соняшнику і т. д. можна одержати в ра-йонах степу України. В Поліссі природні умови для них непридатні і дуже ни-зька врожайність. Тут доцільніше вирощувати льон, картоплю і т. д. Підприєм-ництво в сільському господарстві відрізняється і тим, що земля як особливий і обов'язковий засіб виробництва обмежена в просторі. Цей фактор поряд із зрос-танням потреб на продовольчі товари визначає необхідність інтенсифікації сільського господарства як основної форми виробництва.
Отже, сільськогосподарське виробництво має деякі особливості. А саме:
а) природнокліматичні умови, структура ґрунту впливають на продукти-вність праці;
б) природнокліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер, значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;
в) особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв'язку з сезонним характером виробниц-тва;
г) остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції;
д) спеціалізація виробництва зумовлена географічними і природнокліма-тичними факторами;
е) значна частина виробленої продукції споживається в середині госпо-дарств;
ж) велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха.
В сільському господарстві порівняно з іншими галузями значно усклад-нюється процес управління виробництвом. Це зумовлено наступними причина-ми:
а) необхідністю розвивати в аграрних підприємствах декілька товарних галузей , які істотно відрізняються технологією та організацією виробництва;
б) розосередженістю працівників по великій території, площею нерідко декілька тисяч гектарів земельних угідь і складністю в зв'язку з цим прийняття оперативних рішень відповідно до зміни поточної виробничої ситуації;
в) достатністю території аграрних підприємств та їх господарських об'єктів стороннім особам і необхідністю докладання додаткових зусиль для організації збереження власного та орендного майна, вирощеного врожаю.
г) потребою залучення сезонної робочої сили в періоди збігу сільського-сподарських робіт і труднощами управління нею в складі тимчасових організа-ційних ланок ,які нерідко посилюються через низьку кваліфікацію таких пра-цівників;
д) необхідністю подовження робочого дня працівників аграрних підпри-ємств з метою своєчасного виконання ними важливих технологічних операцій у стислі агротехнічні строки та існування таких робочих місць, зокрема в молоч-ному скотарстві, що характеризується розірваністю робочого дня працівників.
2.3 Специфічні особливості сільського господарства
Специфічною особливістю сільського господарства є існування взаємоза-лежності і взаємодоповнюваності окремих галузей, що вимагає всебічного об-ґрунтування галузевої структури підприємства. Виявом цієї особливості є, зок-рема, та обставина, що значна частина продукції даної галузі не набуває товар-ної форми, а використовується в наступних циклах відтворення.
Проблема кредитування для сільського господарства значно ускладню-ється ще і тим, що ця галузь розцінюється комерційними банками як кредитно-ризикована. Тому кредитна ставка для аграрних підприємств встановлюється вищою порівняно з рівнем для підприємств інших галузей. Якщо, скажімо, у березні 2000р. процентні ставки за кредитами комерційних банків для будіве-льної індустрії становили 35,3% , торгівлі і громадського харчування стано-вили 36,3% , промисловості - 38,7% , то для сільського господарства - 44,6%.
Крім високих процентних ставок, відбувалося і блокування кредитування аграрного сектора економіки через неможливість використання землі як об'єкта застави, спричиненою нерозвиненістю ринку цього ресурсу, а також через зву-жену можливість використання готової продукції як об'єкта застави у зв'язку з існуванням протягом тривалого часу першочерговості розрахунків. Адже від-повідно до їх вимог продукції могло і не вистачити для задоволення потреб кредиторів, оскільки вона могла бути використана для задоволення вищих за рангом зобов'язань.
Отже, втрати аграрними підприємствами обігових коштів і неможливість залучення кредитних ресурсів привили до блокування процесу відтворення ос-новних засобів сільськогосподарського призначення і матеріальних оборотних засобів. Підприємства не мали змоги оновити зруйнований машинно-тракторний парк, придбати необхідну кількість мінеральних добрив, запасних частин отрутохімікатів, пального, насіння вищих репродуктивних кондицій, па-льно-мастильних матеріалів. У результаті аграрні товаровиробникивимушено перейшли на екстенсивний тип розвитку, що супроводжується деіндустріаліза-цією виробництва і застосуванням у великих масштабах ручної праці. Наслідки не забарилися - рік у рік скорочувався обсяг сільськогосподарського виробниц-тва і обсяг продажу сільського-господарської продукції, а відтак сформувалася "петля" аграрної кризи.
Насамперед слід зазначити , що на
Loading...

 
 

Цікаве