WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності - Курсова робота

Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності - Курсова робота

винаходів у різних сферах економіки, включаючи організацію та управління. Різновидом інноваційного підприємництва є венчу-рне, особливо ризикове - це діяльність з розробки та комерційного використан-ня результатів науково-технологічних нововведень, інвестори передають вен-чурним компаніям свій капітал на безоплатній основі, однак у випадках успіху їм надається права на результати наукових розробок, одержання засновницько-го прибутку і прав основного акціонера. Фірми сплачують вищу процентну ста-вку за кредит, ніж існуючі крупні компанії через побоювання ризику. Ряд до-слідників підкреслюють, що причиною фінансової нестабільності дрібних та середніх структур є нестача власних коштів.
Суб'єктами підприємницької діяльності, виходячи із трактування поняття "підприємець", є приватні особи. Вони можуть організовувати різні підприємс-тва: одноосібні, сімейні, засновані на власній праці, а також більш крупні з на-йманою працею. Сучасна економіка представлена не лише приватними індиві-дуальними структурами. Більшу частину прибутку одержують у великих кор-пораціях, тому виникає питання про можливість підприємництва в різних орга-нізаційних формуваннях. Відповідно до Закону України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності, передбачених Законом України "Про власність". За-конодавство визначає юридичною особою підприємство як суб'єкт господар-ського права, що здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяль-ність з метою одержання відповідного прибутку. Виділяють чотири ознаки юридичної особи: організаційна єдність, наявність відокремленого майна, участь у суспільному виробництві від свого імені, самостійна майнова відпові-дальність. Враховуючи це, об'єктами підприємницької діяльності як юридичні особи, мають бути такі види підприємств: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності фі-зичної особи, господарське товариство; підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємництво, засноване на власності від-повідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на держав-ній власності, в тому числі казенне підприємство.
Виходячи із вище викладеного та суті підприємницької функції, можна визначити економічну категорію підприємництва як систему економічних від-носин між суб'єктами з приводу особливого типу діяльності щодо здійснення новаторсько-координуючої функції з метою одержання прибутку, соціального ефекту та специфічну соціально психологічну форму.
2 ПРОБЛЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА
У АГРОПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості продо-вольства для забезпечення населення. Кожна країна вправі здійснювати свою аграрну політику, виходячи з конкретних умов, економічних і технологічних можливостей, рівнів земле і водозабезпеченості, історичних традицій народу та ін.
В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі створюється більше третини національного доходу, формується 70% обсягу загального роздрібного товарообігу, зосереджено біля третини основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в економіці України.
За даними ООН, українська земля має можливість повноцінно годувати 100 млн. чол. Досягти цього можна при нормальному господарюванні. Сього-днішній стан сільського господарства України є критично небезпечним. Щоро-ку з полів вивозиться до 600 млн. т родючого ґрунту, за останні 30 років серед-ній вміст гумусу знизився з 3,5% до 3,2%, різко зросла кислотність і засоле-ність, площа еродованих земель щорічно збільшується на 80-100 тис. га і досяг-ла третини ріллі. Радіонуклідами забруднено понад 3,5 млн. га сільськогоспо-дарських угідь і майже 70 тис. га виведено з обороту. Чорноземи вкрай забруд-нені пестицидами і нітратами, середня концентрація забруднення на 1 кв. км у 6,4 разів більша, ніж у США і у 3,2 рази більша, ніж у країнах Європейського співтовариства.
Таким чином, сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних тери-торій, що негативно впливає на стійкість агро ландшафту, викликає деградацію ґрунтового покриву.
Значно погіршилося матеріально-технічне оснащення сільського госпо-дарства. На кожний фізичний трактор в Україні зараз припадає 72 га орних зе-мель. У Німеччині цей показник становить 8, Франції - 12, США - 28 га. На 1000 га припадає лише 7 зернових комбайнів, а в Німеччині - 25, у США та Франції - 19. У таких несприятливих умовах міг тільки тривати спад сільсько-господарського виробництва.
Основними шляхами реалізації Національної програми підтримки агро-промислового сектора України є докорінне поліпшення наявного ресурсного потенціалу, нарощування його якісних і кількісних параметрів, державна під-тримка пріоритетних напрямів розвитку агропромислового виробництва, широ-ке застосування економічних важелів у виробничих відносинах, формування господаря землі.
Стабільний розвиток сільськогосподарського виробництва можливий при докорінній зміні соціально-демографічної ситуації на селі, подоланні гострої депопуляції на основі підвищення народжуваності, матеріальній підтримці сільських сімей, ефективній міграційній політиці тощо.
2.1 Природні особливості сільськогосподарського виробництва
У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва за умови правильного використання зе-мля постійно відновлює свою родючість, якісно поліпшується, її природна ро-дючість неоднакова в різних природнокліматичних умовах. Тому в землеробс-тві праця однакової кваліфікації і фондоозброєності дає різні результати залеж-но від природних умов, тобто продуктивність праці тут визначається передусім продуктивністю природних факторів.
Вплив природних факторів на результати виробництва можна обмежити шляхом розвитку продуктивних сил. Йдеться про економічну родючість, під-вищення якої досягається через раціональне використання землі, систематичне впровадження нових технологій, досягнень науки і техніки, поліпшення куль-тури землеробства тощо.
Таким чином, у землеробстві економічний процес відтворення незалежно від його суспільного характеру завжди взаємодіє з природним. Тому підпри-ємець повинен добре знати і вміло використовувати нетільки економічні зако-ни, а й закони природо. Адже тут об'єктом діяльності людини є живі організми: рослини і тварини; їх біологічні процеси протікають за певними законами при-роди, а вплив людини на ці процеси обмежений. У сільському господарстві не-можливо прискорити виробничий
Loading...

 
 

Цікаве