WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні - Дипломна робота

Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні - Дипломна робота

трьох основних елементів: а) державногообліку суб'єктів підприємницької діяльності; б) збору публічно-достовірних даних про їхнє правове, майнове та організаційне становище; в) здійснення контролю за законністю виникнення, зміни та припинення правового статусу підприємця.
Для здійснення деяких видів підприємницької діяльності потрібно одержання ліцензії. Нерідко висловлюються критичні зауваження на адресу ліцензування взагалі і вважається, що ліцензування йде на користь тільки бюджету і чиновникам. Не можна погодитися з критикою ліцензування взагалі, оскільки воно необхідне для перешкоджання вступу до ринку осіб, не здатних через відсутність відповідної кваліфікації та інших можливостей грамотно займатися певним видом діяльності, і отже, спрямовано на захист насамперед споживачів, та й самих учасників підприємницької діяльності. Ліцензування окремих видів підприємницької .діяльності властиве не тільки країнам, що здійснюють трансформацію до ринкової економіки, а й давно відомо державам, де ринкова економіка є розвинутою.
Однак не можна схвалити і надмірну кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, оскільки ліцензування обмежує можливості підприємців займатися відповідною діяльністю, ускладнює участь на конкретному ринку,
Із приводу природи ліцензування у вітчизняній літературі висловлено різні думки. На думку деяких учених, ліцензування - це форма державно-правового регулювання різних форм господарювання та забезпечення життєво важливих інтересів особистості, держави і суспільства, на думку інших - це вид державного контролю. Обґрунтованим є позначення ліцензування як правового режиму здійснення окремих видів діяльності тільки за наявності спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються уповноваженими органами публічної влади при дотриманні визначених умов, призначення якого - у встановленні: особливого державного контролю за здійсненням таких видів підприємництва, які в силу властивих їм особливостей пов'язані з реалізацією найбільш важливих публічних інтересів. Ліцензування розглядається як адміністративно-правовий регулятор підприємницьких відносин, що має метою, забезпечення нормального співвідношення приватних інтересів комерційної організації з публічними інтересами суспільства в цілому.
Вважаємо, що ліцензування є одним із засобів державного регулювання підприємницької діяльності.
Ліцензування визначається як здійснення заходів, пов'язаних із видачею ліцензій, призупиненням і анулюванням ліцензій та наглядом органів, що видають ліцензії, за дотриманням ліцензіатами при здійсненні ліцензованих видів діяльності відповідних ліцензійних вимог і умов. Ліцензія - це дозвіл (право) на здійснення ліцензованого виду діяльності, при обов'язковому дотриманні ліцензійних вимог та умов, виданий відповідним органом юридичній особі або індивідуальному підприємцю.
Пропонуються такі критерії для визначення видів діяльності, що ліцензуються: небезпека конкретної діяльності для необмеженого кола осіб, які не беруть участі у її здійсненні, залучення нею у своє середовище необмеженого кола учасників; висока прибутковість такої діяльності. Критерії віднесення того або іншого виду підприємницької діяльності до тих, що ліцензуються, мають бути науково обґрунтованими, у їх основі повинен бути облік ступеня зачіпання цим видом діяльності суспільного інтересу (інтересів здоров'я і безпеки населення) та інтересів держави (державної безпеки).
Причинами недосконалого забезпечення легітимації суб'єктів підприємництва є, зокрема, слабкість організаційних засобів, у державних органах, що утрудняє цей процес, а також правовий нігілізм державних чиновників.
Так, Ліцензійна палата України, провівши численні перевірки міністерств і відомств, що видають ліцензії, виявила, що всі вони грішать порушеннями ліцензійного законодавства. Серед найбільш поширених зловживань:
o вимога документів, не передбачених законодавством здебільшого вони мають заздалегідь нездійсненний характер, що веде до хабарництва;
o "прохання" перерахувати кошти в позабюджетні фонди;
o включення до інструкції, що регламентує вид діяльності; робіт, які не мають до цієї діяльності ніякого відношення;
o вимога обов'язкового страхування ліцензії.
Поряд з вищевказаним, причинами слабкого забезпечення процесу легітимації суб'єктів підприємництва є нескоординованість та неузгодженість нормативних актів, наявність внутрішніх суперечностей та неузгодженостей у законодавстві, що регулює цей процес.
Слід зазначити важливість спрощення порядку реєстрації суб'єктів підприємництва, скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, внаслідок внесення змін до законодавства. Водночас, аналіз нормативної бази легітимації суб'єктів підприємництва в Україні показує, що існує множина підзаконних нормативних актів, які регулюють легітимацію суб'єктів підприємництва, окремі положення яких суперечать Закону України "Про підприємництво", а також містять додаткові вимоги, не передбачені законом, що ускладнює процес легітимації. Особливо це стосується прийнятих різними міністерствами, державними комітетами та іншими відомствами нормативних актів щодо ліцензування окремих видів підприємницької діяльності, які регулюють його не єдиночинно, а з позиції відомчих інтересів.
Суперечливість законодавства про ліцензування створює сприятливі умови для безконтрольної діяльності ліцензійних органів і сваволі посадових осіб, що тлумачать на свій розсуд ці акти. Існування невиправданої численності підзаконних нормативних актів, що регулюють питання державної реєстрації і ліцензування, нерідко на шкоду Закону "Про підприємництво", а також відсутність їх взаємопов'язаності та узгодженості, тобто системного зв'язку нормативних актів, спричиняє неповне і недостатнє регулювання процесу легітимації.
Отже, законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензування і патентування-окремих видів цієї діяльності потребує систематизації на законодавчому рівні. Необхідна розробка єдиного нормативного акта, що регулює всю процедуру легітимації підприємництва. Вирішення цього питання на законодавчому рівні дасть тогу усунути внутрішню суперечливість численних відомчих нормативних актів, які вводять ускладнені умови і вимоги подання додаткових документів.
3.2. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва
Загальні положення. У ст. 8 Закону України "Про підприємництво" необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності вказана державна реєстрація підприємництва. Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону "Про підприємства в Україні" підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Отже, реєстрація має конститутивне значення як юридичний факт, з яким пов'язується створення підприємства.
Детально процедура реєстрації регламентується Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету
Loading...

 
 

Цікаве