WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Фінанси господарських суб’єктів - Реферат

Фінанси господарських суб’єктів - Реферат

підприємці.
В 1992 р. в країні налічувалось 200,29 тис. громадян-підприємців, за-реєстрованих в місцевих органах влади, в 1993 р. - 426,59 тис., в 1994 р. - 672,26 тис., в 1995 р. - 859,58 тис. чол.
На сьогодні малим бізнесом займається біля 900 тис. фізичних осіб.[2, с. 87] Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. Проведені дослідження показали, що найбільша питома вага діючих малих підприємств у торгівлі та громадському харчуванні (51,4% усіх підприємств малого бізнесу), промисловості (14,0%),будівництві (9,9%), побутовому обслуговуванні (5,2%). У невеликій кількості малі підприємства функціонують у сфері науки (3,3%), транспорту та зв'язку (2,0%), охорони здоров'я (1,7%), у матеріально-технічному постачанні і збуті (1,6%), фінансово-кредитній діяльності, культурі і мистецтві, сільському господарстві (по 0,7%), освіті (0,6%), заготівлях (0,2%) та в ряді інших галузей економіки. [3, с. 38]
Таким чином, нагромаджений приватний або пайовий капітал направляється переважно не у виробничу сферу, а на ринок торговельно-посередницьких послуг, де швидше і без значних витрат можна отримати великі прибутки.
Результати проведеного аналізу структури малого підприємництва за формами власності свідчать про те, що найбільша частина малих підприємств - з колективною формою власності (64,1%). Питома вага підприємств з приватною формою власності - 34,5%, з державною - лише 1,3%.
Малі підприємства з приватною формою власності забезпечують 22% усієї виручки (валового доходу) від реалізації продукції підприємства малого бізнесу та 24% - балансового їх прибутку, а з колективною формою власності -77 та 75% відповідно. В сучасних умовах розвитку підприємництва в Україні малі підприємства з колективною формою власності стають життєздатнішими за рахунок об'єднання капіталу кількох засновників, спільного ведення бізнесу, привабливих умов обмеженої відповідальності порівняно з підприємствами інших форм власності.
Дослідження структурного співвідношення малих підприємств за формами власності в територіальному аспекті показало, що підприємства з колективною формою власності переважають у м. Києві (78,6% загальної кількості діючих малих підприємств), Житомирській (71,0%), Харківській (69,4%), Дніпропетровській (67,8%), Київській (66,4%) та Львівській (65,5%) областях. Найвища концентрація приватних малих підприємств у Івано-Франківській (50,6%), Черкаській (48,4%), Сумській (44,4%) та Херсонській (43,7%) областях. [3, с. 39]
Розглянемо детальніше особливості розвитку підприємницьких структур на регіональному рівні. Цей рівень являється тим більше важливим, що малі підприємства в основному працюють на місцевий ринок, до того ж по мірі розвитку підприємництва в регіоні можна частково судити якщо не про його реформаторське "просування", то про рівень сприяння приватній ініціативі.
Офіційні статистичні дані, незважаючи на їх неповноту і недосконалість, все ж дозволяють прослідкувати деякі тенденції регіональної структури малого підприємництва. За станом на 1.01. 97 р. в Україні діяло більше 93 тис. малих підприємств. Більше 50% при цьому припадало на Київ, три густо населені промислові і урбанізовані області: Донецьку, Дніпропетровську і Харківську, а також, курортний Крим. Ті самі регіони виявляються лідерами, якщо рахувати не абсолютні, а відносні показники - кількість малих підприємств на 1000 жителів.
Перший висновок просто лежить на поверхні - мале підприємництво тяжіє до міст, причому до міст великих. Однак слід відмітити, що в п'ятірці "аутсайдерів" поряд із аграрними Тернополем і Волинню присутні і набагато урбанізованіші Кіровоградська, Житомирська і Чернігівська області (частка міського населення - від 56 до 61%).
Хоча кількість малих підприємств в Україні в цілому зростає (Держкомстат оцінив її на 1 січня 1998 р. в 132 тис., проте це число треба сприймати з осторогою), в ряді регіонів малий бізнес згортає обороти або переходить в тінь. В 1996 р. на чверть скоротилась кількість малих підприємств в Одеській області, менш значний спад (в межах 5-12%) був відмічений в Дніпропетровську, Житомирі, Львові, Луганську, Хмельницькому і Сумах. В той самий час найшвидше росла чисельність МП в Криму, Закарпатті і Вінницькій області. Див. табл. 5. [1, с. 14]
Станом на 1. 01. 97 р. на малих підприємствах працювало 4,83% робітників, зайнятих у всіх сферах економіки країни. Однак в Києві і Севастополі ця частка перевищувала 10%. Очевидно, на малі підприємства припадає біля 10% робочої сили у всіх великих містах, оскільки перші місця в цьому списку займають саме області, центрами яких є міста із мільйонним чи біля цього населенням. В цей ряд не вписується тільки Крим, але він має свою специфіку, зокрема найрозвинутіший в країні сектор послуг. Див. табл. 6.
В цілому ж розвиток малого підприємництва на регіональному рівні залежить від ряду факторів, серед яких найважливішими є економічний потенціал, наявність ресурсів, ринкової інфраструктури, відношення місцевих органів влади і населення, інформаційне забезпечення.
У більшості районних і дрібніших населених пунктів початківець і діючий бізнесмен позбавлені бодай якогось сервісу: немає ні довідково-інформаційних, ні юридичних, ні аудиторських, ні консалтингових, ані учбових служб. Через слабку комунікаційну оснащеність (телефон, факс, електронна пошта, комп'ютерні мережі) і транспортні труднощі периферійні підприємці перебувають в інформаційному вакуумі.
Поряд з цим значна розкиданість показників між областями свідчить про відсутність загальнодержавної стратегії і територіальної політики розвитку підприємництва і створення регіональних механізмів регулювання підприємницької діяльності.
2. Організація спрощеної системи обліку і звітності
малого підприємництва
За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із шляхів подолання економічної кризи в економіці.
На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.
З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року вносяться зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").
Згідно указу Президента України "Про спрощену систему
Loading...

 
 

Цікаве