WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → 1. Основні види (форми) інвестицій, їх характеристика і приклади. 2. Суб’єкти та об’єкти інвестицій - Контрольна робота

1. Основні види (форми) інвестицій, їх характеристика і приклади. 2. Суб’єкти та об’єкти інвестицій - Контрольна робота

дипломованих спеціалістів, які можуть залучатися до здійснення того чи іншого інвестиційного проекту на контрактній основі.
Більшість країн з ринковою економікою мають у своєму розпорядженні в інтелектуальній сфері цілийряд установ, які функціонують за рахунок субсидій з боку фірм та окремих приватних осіб. Такі недержавні фонди, асоціації, центри, університети та коледжі називають неприбутковими закладами, а фірми та приватних осіб, які виступають у ролі інвесторів, - донорами. Подібний альтернативний бюджетному та підприємницькому сектор який здійснюються інтелектуальні інвестиції, як і о іійні цілі. Результатом діяльності таких закла-ій сфері є покращення життєвого рівня окре-і отже, виграш
суспільства в цілому.
Інноваційна форма інвестицій. Інноваційна діяльність виступає однією з форм інвестування , яке у даному разі здійснюється з метою впровадження досягнень науки і техніки у виробництво та соціальну сферу.
Інноваційна діяльність включає:
1) випуск та розподіл принципово нових видів техніки і тех-юлогій;
2) прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
3) реалізацію довгостроковихнауково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;
4) фінансування фундаментальних досліджень з метою здійснення якісних змін у системі продуктивних сил країни;
5) розробка та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, які спрямовані на покращення економічного та екологічного стану.
Під інноваціями розуміють вкладення інвестиційного капіталу у нововведення, які призводять до кількісних та якісних покращень підприємницької (виробничої") діяльності.
Підготовка, обгрунтування, освоєння та контроль за впровадженням інвестицій у нововведення і є інноваційний процес. Головними особливостями його є циклічність, поетапна реалізація нововведень та виключно високий ступінь ризику, пов'язаний з низькою вірогідністю успішного втілення нової ідеї у новому виді продукції (ця вірогідність становить, як правило, близько 9-10 %).
Інноваційний цикл охоплює весь комплекс відносин виробництва та споживання і являє собою період від народження ідеї До її комерційної реалізації. Він включає такі основні етапи:
o дослідження;
o розробку;
o підготовку до виробництва;
" виробництво;
" реалізацію;
У сучасному світі існує безліч форм державного регулювання інноваційних процесів. Окремі компанії та корпорації також проводять власну інвестиційну політику у прийнятній для них формі. Однак у всіх випадках основними цілями інноваційної політики виступають стимулювання інноваційної активності та розвиток науково-технічного потенціалу.
Державна інноваційна політика повинна бути спрямована на створення сприятливого економічного клімату для здійснення інноваційних процесів та має пов'язувати між собою сферу "чистої" (академічної") науки та завдання виробництва.
Роль держави у сфері підтримки інновацій, як правило, зводиться до виконання таких функцій:
1) сприяння розвитку науки та її практичного застосування;
2) підготовка наукових та інженерних кадрів;
3) здійснення різного роду програм, спрямованих на підвищення активності інноваційного бізнесу, в межах єдиної державної програми;
4) державні замовлення - головним чином у формі контрактів на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), які забезпечують початковий попит;
5) стимулювання зростання ефективності та необхідності прийняття інноваційних рішень окремими фірмами з боку державних фінансових установ та інших органів виконавчої влади;
6) посередництво у справі ефективної взаємодії академічної та прикладної науки, а також стимулювання кооперації промислових корпорацій та університетів у сфері НДДКР.
Форми впливу держави в інноваційній сфері поділяються на прямі та непрямі. Їх співвідношення визначається економічною ситуацією в країні та вибором у зв'язку з цим концепції держав-і ного регулювання. Остання може бути орієнтована на ринкові] відносини або спрямована на централізований вплив.
Прямі методи державного регулювання інноваційної діяльності здійснюються в адміністративній та цільовій формах. Адміністративна форма регулювання являє собою пряме дотаційне фінансування через державні цільові програми підтримки нововведень, у тому числі і на малих наукомістких фірмах, створення системи державних контрактів на придбання тих чи інших товарів і послуг, надання кредитних пільг фірмам для реалізації нових ідей. ] Цільове фінансування - це один з елементів системи контрактних відносин, за яких укладаються угоди між замовниками та підрядниками.
Непрямі методи націлені на стимулювання інноваційних програм і створення сприятливих умов для новаторської діяльності. ,[о них належать:
1) лібералізація податкової та амортизаційної політики (так, у LUA податкові та амортизаційні пільги покривають до 20 % за-лльних витрат на НДДКР);
2) створення соціальної інфраструктури, що включає форму-лння єдиної інформаційної системи країни.
Основні етапи розвитку інноваційної діяльності:
o розробка комплексного соціально-економічного та науково-технічного прогнозу розвитку країни на довгострокову перспективу;
o довготермінове прогнозування;
o формування переліку стратегічних напрямів і державних програм, що пов'язані з нововведеннями у найважливіших секторах економіки та соціального розвитку, таких як харчова та оздоровча сфери, фармакологія, будівельні матеріали та технології, товари народного споживання, екологія та ін.;
o створення системи органів регулювання інноваційної діяльності, починаючи зі структур загальнонаціонального рівня та створення органів, які забезпечують контроль і реалізацію певних рішень на всіх рівнях управління;
o формування мережі наукових закладів;
o створення ефективного механізму концентрації науково-технічних ресурсів на пріоритетних напрямах і масштабне фінансування інноваційних проектів, включаючи залучення зарубіжних фондів, та міжнародних проектів з найкапіталомісткіших напрямів науково-технічного прогресу, включаючи космічні дослідження, розвиток енергетики та медичної сфери.
Державні комплексні науково-технічні програми та міжгалузеві інноваційні проекти фінансуються за рахунок бюджету держави, а галузеві інноваційні програми - за рахунок коштів підприємств та організацій.
В Україні створено Державний інноваційний фонд (Д1Ф), до складу якого входить 27 регіональних відділень (у кожній облас-'гі, АР Крим та містах Києві і Севастополі), які проводять конкурси проектів, що мають державне значення, та залучають для їх фінансування
Loading...

 
 

Цікаве