WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення (Курсова) - Реферат

Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення (Курсова) - Реферат

належної уваги з боку держави до цього аспекту приватизації.
Реструктуризація підприємства може включати в себе злиття підприємств, що доповнюють один одного, відокремлення діяльності, що не пов'язана з основним виробництвом, концентрація акціонерів різноманітними способами в залежності від ступеня позитивного впливу на керування підприємством. Процес реструктуризації може передбачати впровадження нових технологій, інвестування або навіть зміну профілю підприємства.
При реорганізації підприємств потрібно враховувати їх галузеві та виробничо-технологічні особливості, характер взаємозв'язків між підрозділами, відносини власності, що склалися, а часто навіть взаємовідносини між керівниками підприємства і структурних підрозділів. У другій частині роботи детально розглянуто основні можливі схемиреструктуризації підприємств.
Отже, такими є основні недоліки приватизаційного процесу в Україні. Усі вони більшою чи меншою мірою фігурували у дикусіях про приватизацію в Україні, автори зробили спробу узагальнити та систематизувати їх. Тепер необхідно вирішити найголовнішу проблему - зробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення приватизаційного процесу в Україні.
Частина ІІ. Пропозиції щодо поліпшення процесу приватизації в Україні
2.1 Проблеми трансформації відносин власності
Як уже згадувалося у першій частині, в українському законодавстві немає чіткого визначення поняття власності, різниці між правами й повноваженнями держави та правами й повноваженнями держави-власника. Отже, поняття власності має бути розширеним та поглибленим в українському законодавстві. З цією метою необхідно переглянути закони, що стосуються власності (Закон 'Про власність', 'Про підприємства', 'Про господарчі товариства' тощо), а також трансформації власності. Дуже мало уваги в українському законодавстві приділено захисту прав дрібних власників та акціонерів; таких в Україні зараз дуже багато, і фактична їх безправність створює сприятливі умови для зловживань. Для захисту прав дрібних інвесторів та акціонерів має бути розроблена комплексна програма, що мусить передбачати:
створення інституціональної структури, що забезпечує та захищає права вкладників та акціонерів;
розроблення пакета законодавчих актів, що забезпечують права вкладників та акціонерів;
введення системи гарантій та страхування прав вкладників та акціонерів, основою якої могла б стати мережа гарантійних і страхових фондів.
Власне, кажучи, розробка подібної нормативної бази вже розпочалась з виходом Указу Президента 'Про Фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку', проте багато питань залишається нерозв'язаними.
Є багато проблем дещо іншого характеру, що виникають у зв'язку з трансформацією відносин власності при приватизації промислових підприємств. Розглянемо основні з них.
Несправедливий розподіл власності під час приватизації, що отримав назву спонтанної приватизації. Найчастіше випадки спонтанної приватизації мають місце при викупі підприємства його працівниками з використанням законодавчо наданих пільг. З метою отримання значного (у тому числі й контрольного) пакету акцій можуть використовуватися такі маніпуляції:
суб' єктивний розподіл акцій підприємства, що приватизується, між його працівниками. Для запобігання цьому, необхідно законодавчо закріпити чіткий принцип розподілу акцій для усіх підприємств, коли ліквідуються умови сваволі на місцевому рівні;
збільшення статутного капіталу шляхом додаткових емісій акцій, які в основному розподіляються між директорським корпусом. Найпростіший превентивний захід у цьому випадку - продаж акцій на відкритому аукціоні та ліквідація будь-яких пільг робітничим колективам;
різноманітні форми тиску директорату на працівників підприємства з метою отримання у свою власність частки робітників у майні підприємства. Такі випадки найважче контролювати, тому якогось єдиного прийнятного рішення тут немає.
Найкращим виходом з становища, що склалося, є зміщення акцентів в бік відкритого для всього населення продажу державного майна на конкурсній основі, в бік відкритих аукціонів та акціонування, та відходу від практики надання переваг працівникам підприємства під час його приватизації. Проте, існуючим законодавством передбачено приватизацію частки підприємств їх трудовими колективами, а сильні позиції просоціальних партій роблять неможливою зміну відповідних законів.
Можливо, полегшить вирішення проблеми запровадження механізму приватизації підприємств робітничими колективами за іменні акції (за бажанням працівників) певного строку дії, наприклад, 3 роки, після чого вони перетворюються на звичайні. Таким чином, акції робітничого колективу буде неможливо привласнити протягом перших декількох років, коли найчастіше трапляються випадки спонтанної приватизації. Але, з іншого боку, така система стане на перешкоді розвитку фондового ринку України, що сповільнить процес виходу приватизованих підприємств з кризового становища.
Ще одним шляхом є законодавче закріплення неможливості перепродажу акцій трудового колективу всередині підприємства. Така норма буде сприяти формуванню зовнішньої форми власності і, отже, зняттю більшості проблем, пов'язаних з домінуванням внутрішньої форми власності.
Можливість значного заниження вартості майна підприємства під час приватизації. Це створює передумови для використання приватизації у спекулятивних цілях, що не може бути корисним для підприємства. Заниження вартості майна полегшується в умовах гіперінфляції, коли ніякі індексації майна не встигають за зростанням рівня цін. Сучасна фінансова криза має значно прискорити темпи інфляції, тому питання визначення вартості майна підприємства в умовах значної інфляції знову набуває актуальності.
Автори вважають, що сам принцип оцінки вартості підприємства на основі оцінки його майна є неправильним. Підприємство - це не тільки устаткування й будівлі, а сукупність усіх факторів: менеджмент, кваліфікація робітників, продукція, що виробляється підприємством тощо. Використання наявних методик оцінки підприємства може значно викривити реальний стан речей. Так, наприклад, вартість майна двох підприємств може бути однаковою, але перше прибуткове, а друге - безнадійно збиткове. Поясненням може бути будь-що: кращий директор, конкурентоздатна продукція і т.п. Очевидно, що будь-хто готовий заплатити більше за прибуткове підприємство, ніж за збиткове.
Набагато кращим варіантом є принцип оцінки вартості компанії на основі побудови фінансової моделі підприємства, що враховувала б усю сукупність факторів, що впливають на його вартість. У розвинених капіталістичних економіках фінансова модель є одним з основних факторів при визначенні вартості підприємства.
Суттєвим обмеженням щодо застосування фінансових моделей
Loading...

 
 

Цікаве