WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення (Курсова) - Реферат

Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення (Курсова) - Реферат

приватної власності з внутрішньої на зовнішню, адже закони ринку однакові для всіх країн.
3. Посилена роль держави - по-перше, значна частка підприємств залишається у державній власності,по-друге, у держави залишається багато адміністративних важелів для контролю над приватизованими підприємствами.
Незважаючи на те, що близько 90% українських підприємств вважаються приватизованими, реально картина виглядає по-іншому. Приватизованим підприємство вважається у випадку, коли у власності держави залишилося менше 30% його вартості; якщо зважити на те, що у багатьох підприємствах залишилась частка держави, то у приватній власності перебуває набагато менше майна, ніж здається. Якщо ж взяти до уваги ще й те, що левову частку приватизованих підприємств складають малі й середні підприємства, виявиться, що на на даний момент у приватній власності перебуває не більше 60% майна, що підлягає приватизації.
Втім, автори вважають, що після офіційного завершення приватизації в Україні розпочнеться 'пасивна приватизація' - протягом ряду років держава буде поступово розпродувати свою частку у підприємствах, приватизувати ті підприємства, що раніше не підлягали приватизації.
Такими є, на думку авторів, основні ознаки приватизаційного процесу в Україні. Усі проблемні питання, що виникають в процесі української приватизації, так чи інакше пов'язані з зазначеними її ознаками.
1.2 Приватизація в Україні й країнах Центральної та Східної Європи: порівняльний аналіз
Сценарій, по якому розвивається приватизація в Україні, об'єктивно не можна назвати найкращим з усіх можливих, й ситуація, яку зараз маємо, це засвідчує. Варто визнати, що на якийсь інший варіант приватизації не слід було сподіватися, адже в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, надзвичайно сильні комуністичні та соціалістичні тенденції, що й зумовило прийняття 'соціалістичного' варіанта приватизації. Україна була 'приречена' на такий сценарій приватизації з самого початку, і навряд чи щось змінило б хід подій.
Питання постає з іншого приводу. Існує приклад багатьох країн Центральної та Східної Європи, які здійснили приватизацію виходячи приблизно з тих самих принципів, що й Україна, але набагато успішніше. Так, у багатьох країнах колишнього соцтабору проводилась ваучерна приватизація, практично всі країни Східної Європи надавали пільги трудовим колективам при приватизації державного майна, багато країн ще й досі мають потужний державний сектор, і тим не менше, практично у всіх цих країнах спостерігаться економічне зростання. Така ситуація пояснюється декількома факторами, що викладені нижче.
1. Усі країни Центральної та Східної Європи розпочали приватизацію задовго до корінних суспільно-політичних змін. На початок 80-х рр. у цих країнах був сформований досить вагомий приватний сектор; у Польщі він становив близько 30% економіки, у інших країнах - 15-20%. На початок 90-х рр. більшість країн здійснили основні заходи щодо приватизації державного майна. Цей фактор, на думку авторів, є основною причиною швидкої і відносно безболісної трансформації відносин власності в країнах Центрально-Східної Європи.
Процеси трансформації економічної системи, її реформування - все те, що дістало назву 'перехідної економіки', яку має зараз більшість країн Центральної та Східної Європи - подібні процеси не бажано здійснювати одночасно. Перехідний період, власне кажучи, складається з ряду заходів, які необхідно здійснювати один за одним, в порядку певної черговості. Якщо ж змінювати та реформувати все одразу, то це призводить не до стабілізації, а до хаосу та поглиблення кризи, що ми й маємо на сьогодні в Україні. Автори тут не мають на увазі, що дані процеси мають відбуватися повільно, або ж мають якусь застиглу структуру черговості. Трансформація - це динамічний, але не хаотичний процес; він має певні специфічні риси та особливості для кожної країни.
В оптимальному випадку процес переходу відбувається у три етапи: на першому етапі відбувається лібералізація цін та приватизація державної власності, на другому - забезпечення макроекономічної стабільності (стабілізація цін, обмінного курсу, інфляції тощо). На третьому етапі створюються економічні інститути та забезпечується їх діяльність, проводиться економічна політика, що власне і забезпечує процес переходу до ефективно функціонуючої ринкової економіки та залучення інвестицій, які, своєю чергою, забезпечують економічне зростання.
2. У країнах Центральної та Східної Європи при приватизації відбулось первісне накопичення капіталу. Парадоксально, проте останні уряди комуністичного режиму цих країн здійснили заходи з приватизації державних об'єктів явно на користь директорського корпусу та взагалі тих, хто обіймав відповідальні посади в державній економіці.
Так, у Польщі 23 грудня 1988 року уряд Раковського домігся прийняття закону, що сприяв привласненню державного майна номенклатурою і тому викликав шквал критики. Суть цього закону полягає в тому, що стало можливим створювати приватні фірми як партнерів державних підприємств з метою оздоровлення останніх. Згідно з законом, державне підприємство мало змогу продавати, здавати в оренду свої активи або поступатися порядкуванням ними на користь приватних фірм.
Новим фірмам, своєю чергою, дозволялося встановлювати свої ціни (на відміну від соціалістичного сектора, який був зобов'язаний оперувати фіксованими цінами). Таким чином, директори мали змогу реалізовувати державні активи, машини та устаткування за пільговими цінами приватній компанії - компанії, якою вони, цілком ймовірно, володіли, або в якій мали контрольний пакет акцій.
Іноземні інвестори зацікавилися такими приватними фірмами не в останню чергу тому, що хоч держава й надавала основні фонди (приміщення, устаткування, інструменти, засоби транспорту), вона не фінансувала їх. Вартість такого матеріального внеску занижувалася, що приводило до зростання відносної вартості іноземних грошових інвестицій і, таким чином, до зростання частки прибутку в іноземному капіталі.
В багатьох інших країнах Центральної та Східної Європи, Прибалтики також існували легальні можливості для директорів та політичної еліти збагатитися за рахунок держави, що вони й робили.
Не будемо стверджувати, що закони 1988-89 рр. в Польщі та Угорщині були пов'язані з загальнодержавними, а не кон'юнктурними міркуваннями, але в будь-якому випадку раціональне економічне вирішення проблем закритого суспільства було знайдене. Успішність такої трансформації відносно максимального задоволення суспільних потреб, що в першу чергу виходила з приватних інтересів, певною мірою може бути доказом дії принципу 'невидимої руки' Адама Сміта.
Переміщення державних активів у приватні руки привело до перетворення великого прошарку
Loading...

 
 

Цікаве