WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення (Курсова) - Реферат

Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення (Курсова) - Реферат

виходу заново створених фірм із складу виробничої системи підприємства за рахунок збереження прав власності в руках підприємства.
Відчутно розширюється самостійність структурних підрозділів, що перетворюються на самостійні фірми; це дозволяє їм легше адаптуватися до умов і вимог ринку. Різко збільшується зацікавленість кожного підрозділу, що орендує майно, в підвищенні ефективності своєї діяльності. З'являється можливість для підприємства отримати додатковий дохід за рахунок здачі майна, котре з різних причин ним самим ефективно не використовується, в оренду.
Але цьому варіанту притаманні і деякі вади. Практично відсутня система гнучкого оперативного регулювання діяльності фірм-орендаторів майна підприємства. Крім того, виділені із складу підприємства самостійних утворень, котрі мають свої економічні інтереси, може серйозно ускладнити взаємовідносини між підприємством та орендними фірмами, порушити усталені виробничо-технологічні зв'язки. Ідеальним варіантом може стати ситуація, коли фірма-орендатор організовується на основі підрозділу, що може самостійно випускати кінцеву продукцію і має мінімальну кількість виробничих зв'язків з іншими підрозділами підприємства.
В цілому вказаний варіант структурної реорганізації є раціональним або для не дуже великих підприємств (при умові, що в їх складі є підрозділи, здатні до самостійної роботи), або у випадку, коли при проведенні структурної реорганізації підприємство залишається власником свого майна. Цей варіант також має право на існування в якості підготовчого етапу до перетворення підприємства у холдингову компанію.
2. Створення дочірніх фірм.
Використання такого сценарію передбачає формування на базі окремих структурних підрозділів, як правило не зайнятих безпосередньо у випуску основноїпродукції, самостійних фірм. Дочірні фірми можуть створюватись або у формі акціонерних товариств, або у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Контрольний пакет акцій або відповідна частка у статутному фонді повинна належати основному підприємству.
Даний варіант дозволить зберегти цілісність усталеної виробничої системи підприємства за рахунок можливості регулювання діяльності дочірніх фірм через управління пакетами їх акцій, власником яких є основне підприємство. Підвищується оперативно-господарча самостійність підрозділів, що допомагає швидкій адаптації до умов ринку, освоєнню виробництва нових видів продукції, що користуються попитом, диверсифікації виробництва.
Застосування цього варіанту надасть можливість зняти з основного підприємства тягар фінансування підрозділів, що не є життєво необхідними для розвитку профільного виробництва. Так у склад дочірніх фірм можна включити підрозділи, що випускають продукцію по державному замовленню і на підтримку яких можна отримати кошти із державного бюджету, або підрозділи, що обслуговують об'єкти соціальної сфери.
Для формування статутних капіталів дочірніх фірм існує можливість залучення коштів зовнішніх інвесторів, що може сприяти розвиткові підприємства в цілому. Такий метод інвестування не загрожує зміною структури його власності на основне виробництво, а зовнішні інвестори, в свою чергу, отримують чітке уявлення про використання інвестованих капіталів. Крім того зовнішній інвестор досить сильно зацікавлений у вкладанні капіталу в перспективні дочірні компанії, котрі не обтяжені необхідністю утримання об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури.
Складнощі полягають в тому, що на практиці взаємовідносини дочірніх фірм і великих підприємств часто складаються не на користь останніх і перетворюються на політику перекачування майна, фінансових та інших ресурсів в дочірні підприємства. Для попередження подібної ситуації важливим є детальне опрацювання системи взаємозв'язків головної компанії з дочірніми фірмами.
Взагалі даний варіант проведення структурної перебудови є досить привабливим для досить великих і середніх підприємств тому випадку, якщо із складу компанії можна виділити структурні підрозділи, що не дуже пов'язані з основним виробництвом у технологічному сенсі.
3. Перетворення великих підприємств у холдингові компанії.
Цей варіант передбачає формування на базі підприємства самостійних акціонерних товариств. Одночасно для координації їх діяльності створюється ще одна організація, яка починає виконувати функції головної компанії (холдингу) як власника пакетів акцій акціонерних товариств. Перетворення підприємства у холдингову компанію надає можливість забезпечити достатньо високий рівень самостійності окремих виробництв, особливо при розв'язанні оперативних завдань, та збереження цілісності виробничої системи.
Вказаний варіант має ряд переваг:
Збільшується рівень самостійності структурних підрозділів, підвищується їх зацікавленість в результатах своєї роботи і, таким чином, створюються сприятливі умови для адаптації до вимог ринку.
Зберігається цілісність виробничої системи підприємства, тобто існує можливість регулювання діяльності окремих юридичних осіб, що входять до складу компанії, і, при необхідності, об'єднання зусиль усіх підрозділів для розв'язання спільних проблем компанії.
Збільшується можливість залучення коштів сторонніх інвесторів.
Концентрації діяльності головної компанії на розв'язанні виключно стратегічних завдань порівняно легко досягти тільки при використанні саме цього варіанту реорганізації. Наявність підрозділу, що займається стратегічним плануванням і визначенням фінансової політики, необхідна для будь-якого великого підприємства, перш за все для розробки і виробництва наукоємкої продукції.
При утворенні холдингової компанії достатньо врахувати виробничо-технологічні особливості окремих підприємств, сформованих на базі структурних підрозділів. Наприклад, при використанні даної схеми реорганізації для підприємств ВПК із їх складу можна виділити структурні підрозділи, що випускають цивільну продукцію і не беруть участі у виробництві продукції спеціального призначення. Це дає можливість забезпечити даним підприємствам більш пільговий режим залучення приватних, у тому числі і закордонних, інвестицій. З іншого боку, створення самостійних підприємств на базі технологічних ланцюгів, що випускають спеціальну продукцію, дозволить залучати бюджетні дотації за рахунок отримання держзамовлень.
На жаль, створення холдингових компаній ускладнено через складність формування і налагодження системи взаємозв'язків між новими юридичними особами. В цілому варіант перетворення в холдингову компанію можна застосовувати для великих підприємств, чиї структурні підрозділи розміщені на окремих виробничих майданчиках і з їх складу можна безболісно виділити декілька практично незалежних виробництв.
Loading...

 
 

Цікаве