WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Засади системного аналізу ризику в спектрі економічних проблем. Якісний аналіз ризику. - Реферат

Засади системного аналізу ризику в спектрі економічних проблем. Якісний аналіз ризику. - Реферат

Реферат на тему:

Засади системного аналізу ризику в спектрі економічних проблем. Якісний аналіз ризику.

Системний аналіз ризику в економіці та підприємництві.

Аналіз ризику — це методологія, за допомогою якої невизначеність, що притаманна, зокрема, найважливішим показникам, які характеризують основні технiко-економiчнi параметри господарської діяльності i розглядаються в контексті майбутнього, піддається аналізу, власне, для того, щоб оцінити вплив ризику на вiдповiднi результати.

Необхідно звернути увагу, що наука про економічний ризик (ризикологія) покликана вивчати на засадах синергетичного підходу та системного аналізу закономірності, принципи, інструментарій щодо оцінювання, моделювання та управління ризиком. Отже йдеться, зокрема, про:

  • якісний аналіз ризику;

  • формування системи кількісних показників ступеня ризику;

  • кількісний аналіз ризику;

  • моделювання та прогнозування ризику;

  • управління ризиком та зниження його ступеня.

Комплексний підхід у ризикології дає можливість менеджерам та підприємцям більш ефективно використовувати ресурси, розподіляти відповідальність, покращувати результати діяльності підприємства та забезпечувати прийнятний рівень ризику.

Системний підхід ґрунтується на необхідності розглядати всі явища та процеси в їх взаємозв'язку, із урахування впливу елементів один на одного та зворотного зв'язку.

Своєчасна ідентифікація ризику та станів, до яких він може призвести, дає можливість вчасно попередити небажані наслідки, обрати більш гнучку стратегію. У разі підтвердження (перевірки) за допомогою кількісних оцінок показників ефективності і ризикованості, з'являється можливість формувати достовірні прогнози щодо майбутньої діяльності та планувати економічні результати.

Таким чином, доцільно здійснювати аналіз ризику як діяльності та стану безпосередньо самого підприємства, так і проектів та стратегій, що реалізуються ним, а також порівняльний аналіз щодо ризикованості діяльності в межах ринкового сегменту, галузі, країни тощо.

Процес прийняття економічних рішень з урахуванням ризику

Кваліфікована діяльність щодо врахування ризику в підприємництві та економіці значно покращує шанси організації досягти успіхів у довгостроковій перспективі. Узагальнено діяльність підприємця (менеджера) щодо врахування та управління ризиком можна назвати політикою ризику. Вона включає весь комплекс дій та заходів, що мають на меті зменшити небезпеку на всіх стадіях функціонування фірми (підприємства), а саме ідентифікацію та оцінку ризику (якісну та кількісну), вибір методів та механізмів управління ризиком, впровадження обраних методів та моніторинг результатів.

Узагальнено діяльність щодо урахування та управління ризиком представлено у вигляді блок-схеми на рис.2.1.2.

Спираючись на результати ґрунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком.

Рис. 2.1.2. Узагальнена блок-схема процесу врахування та управління ризиком

Необхідно зауважити, що якісний та кількісний аналіз ризику представляють собою важливі самостійні складові у системі аналізу ризику.

Сучасні економічні умови мають високу ступінь невизначеності та вимагають від менеджера володіння широким спектром практичних і теоретичних знань, зокрема у сфері виявлення та ідентифікації ризику.

Можна запропонувати таку багатокрокову процедуру (алгоритм) якісного аналізу ризику та поведінки його суб'єктів щодо прийняття рішень у ситуації, обтяженій ризиком (рис 2.1.3).

Рис. 2.1.3. Узагальнена формалізована процедура аналізу ризику та поведінки його суб'єктів

Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.

Особливе місце в процесі аналізу ризику займає безпосередньо процедура дослідження підприємницького ризику на основі показників фінансового стану.

В умовах ринкової економіки інформація про фінансовий стан є необхідною для різних категорій (зокрема, кредитори, потенційні інвестори, акціонери, постачальники тощо). На основі економічного аналізу діяльності фірми приймаються рішення про угоди, стратегії розвитку, формуються стосунки із контрагентами.

Оскільки із активами фірми пов'язана така важлива характеристика як ліквідність, то звернемо на них увагу. Дослідники рекомендують розглянути поточні активи із точки зору ризикованості та розділити їх на групи із мінімальним, малим, середнім та високим ризиком.

Мінімальним ризиком характеризуються такі показники, як кошти в касі, кошти на рахунку. Це група абсолютно ліквідних активів. У разі надлишкових коштів існує ризик невикористаних можливостей, тому однією із важливих задач є визначення обсягу оптимальної суми коштів в касі та на рахунку.

Малий ризик притаманний активам, що характеризуються високою ліквідністю, - цінні папери, депозити, все, що негайно може бути перетворене у грошові кошти.

Товарні запаси відносяться до групи із середнім рівнем ризику, оскільки не існує повної гарантії їх швидкої реалізації.

Високий ризик мають дебіторська заборгованість, запаси готової продукції на складі, давні запаси ресурсів, тощо.

Для аналізу ризику підприємства на основі показників фінансового стану рекомендують використовувати, зокрема, такі показники:

Коефіцієнт поточної ліквідності – визначається як відношення поточних активів до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт термінової ліквідності – визначається як відношення різниці поточних активів і товарних запасів до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності – співвідношення власного капіталу підприємства та загальних зобов'язань.

Коефіцієнт заборгованості – співвідношення запозиченого та власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт маневреності – співвідношення поточних активів та власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт автономії (незалежності) – співвідношення власного капіталу та підсумку балансу.

Коефіцієнт фінансової незалежності – співвідношення поточних активів та запозиченого капіталу.

Встановленню нормативних значень згаданих коефіцієнтів присвячено ряд праць [BBS].

Ризикотвірні чинники.

Зовнішні чинники, що впливають на ступінь ризику

Під зовнішніми чинниками слід розуміти ті чинники, які підприємці, як правило, не в змозі змінити, але повинні їх прогнозувати та враховувати, бо вони істотно впливають на стан справ.

Згідно із загальною теорією менеджменту зовнішні чинники доцільно розподілити на дві групи:

  • чинники безпосереднього впливу;

  • чинники опосередкованого впливу.

Основні з цих чинників наведено на рис. 2.1.4.

Внутрішні чинники ризику

В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, виокремлюють такі чотири групи чинників, які належать до внутрішніх чинників ризику:

  • стратегія фірми;

  • принципи діяльності фірми;

  • ресурси та їх використання;

  • якість і рівень використання маркетингу.

Як зазначається в американській пресі, близько 90% невдач малих фірм пов'язані з менеджерською неосвідченістю чи службовою некомпетентністю.

Рис. 2.1.4 Система зовнішніх чинників ризику

Джерелами ризику є також такі чинники: відсутність професійного досвіду у керівництва фірм, недостатні економічні знання, фінансові прорахунки, погана організація праці співробітників, сумнівні морально-етичні принципи, недостатня пристосованість (маневреність) фірми до змін навколишнього ринкового середовища, відсутність належного досвіду в сфері маркетингу тощо.

Фахівці з теорії ризику вважають, що головним чинником ризику в господарській діяльності є чинник ННН — некомпетентність, несовісність, неретельність.

Розголошення конфіденційної інформації — одне з найвідчутніших внутрішніх джерел ризику. Згідно з оцінками експертів втрата лише чверті інформації, яка належить до категорії комерційної таємниці, забезпечує вагомі переваги конкурентам і за короткий відрізок часу призводить до банкрутства половини тих фірм, які допустили розголошення інформації.

Наступним з дієвих внутрішніх чинників ризику є якість продукції та послуг.

Порушення вимог до якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (неякісна сировина), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) чинників. Тому на підприємстві має діяти чітко організована система управління якістю, зорієнтована на інтереси споживачів.

Детальніше з чинниками ризику можна ознайомитися з ряду джерел, зокрема [2, 3, 4].

Загальні засади класифікації ризику

Тенденція до ускладнення соціально-економічних процесів породжує появу все нових видів і типів ризику.

В економічній літературі, присвяченій проблемам класифікації ризику, на наш погляд, ще немає чіткої системи класифікації ризиків. Існує низка підходів до цього. Очевидно чинниками ризику є все оточуюче нас довкілля, а також усі елементи об'єкта дослідження як складної економіко-кібернетичної системи (джерелами ризику є всі елементи системи, її прямі та зворотні зв'язки).

Певний інтерес становить класифікація ризику, здійснена відомим економістом Й. Шумпетером1, який виокремлює два види ризику:

  • ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва. Сюди він відносить також загрозу втрати благ, пожежі, пошкодження, зумовлені стихійними лихами;

  • ризик, пов'язаний з відсутністю комерційного успіху.

Класифікують ризики і за такими ознаками:

  • ризик, пов'язаний з господарською діяльністю;

  • ризик, пов'язаний з особистістю підприємця;

  • ризик, пов'язаний з неповною інформацією щодо стану довкілля.

Loading...

 
 

Цікаве