WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Технологія прийняття управлінських рішень - Реферат

Технологія прийняття управлінських рішень - Реферат

Реферат на тему:

Технологія прийняття управлінських рішень

1. Сутність і особливості організаційних управлінських рішень

Процес управління складається із 3-х взаємопов'язаних фаз:

• Прийняття рішення - визначення цілі і програми дій

• Організація виконання

• Збір і обробка інформації для наступного прийняття рішень

Даний управлінський цикл характерний для будь-якого рівня управління, для будь-якого виду діяльності.

При цьому процес прийняття управлінських рішень - по суті являє собою визначення цілей і програми дій в кожний даний момент управління. Він є важливим елементом в циклі управління. Управлінські рішення стосуються всіх елементів управлінської діяльності, в тому числі і організаційних. Від якості рішень, що приймаються, залежить якість і ефективність управління праці.

Організаційне рішення є різновидом управлінського рішення, тому на нього розповсюджується все те, що накопичено в теорії і практиці прийняття управлінських рішень.

Разом з тим організація - це специфічна область управління діяльності, яка в якості об'єкту впливу має організаційні зв'язки.

Організаційні впливи мають своїм завданням впорядкування системи, тобто приведення структури і засобів її внутрішніх і зовнішніх зв'язків у відповідності з цілями управління.

Як і інші управлінські рішення, організаційні рішення можуть бути:

• Загальними і окремими.

Загальні організаційні рішення розповсюджуються на всю структуру.

Окремі рішення стосуються окремого зв'язку.

• Різних рівнів і ланок управління (відділ, служба, цех)

• За часовою ознакою: оперативними, поточними, перспективними. Вони направленні на удосконалення зв'язків стосовно до відповідних цілей управління системою.

• Програмними і непрограмними. Програмні відповідають структурі програмних завдань. Непрограмні рішення виникають при вирішенні завдань по непередбаченим обставинам.

Типові рішення в основному реалізуються на однорідних об'єктах (типових об'єктах).

Нестандартні - реалізуються на об'єктах, які мають відмінності чи вирішують нетипові проблеми.

Названі різновиди організаційних рішень застосовуються при виконанні 4-х основних груп організаційних завдань управління:

1.Завдання організації чи виконання процесу. Даний тип завдань виникає як правило тоді, коли в усталену структуру і засоби зв'язку вносяться нові завдання. Нові завдання можуть бути внутрішні і зовнішні.

2.Завдання регулювання. По ходу реалізації прийнятих раніше рішень здійснюється контроль за цим процесом. У випадку виявлення відхилень приймаються нові рішення, направлені на регулювання поточного процесу.

3.Завдання раціоналізації, розвитку і вдосконалення системи. Вони виникають в силу мінливості об'єкта управління під впливом внутрішнього і зовнішнього середовища. Управлінська діяльність повинна бути регулярною, планомірною. Важливою особливістю рішень по організаційному вдосконаленню системи є те, що вони (рішення) приймаються на основі системного проектування, тобто навіть невеликі організаційні зміни повинні здійснюватись на основі аналізу їх впливу на інші зв'язки.

Процес прийняття рішень складається із наступних етапів:

• Аналіз існуючого стану

• Проектування бажаного стану

• Розробка програми по переведенню системи в потрібний (проектний) стан

• Реалізація програми

• Контрольні перевірки відповідності фактичного стану системи проектному

• Регулювання (прийняття рішень по покращенню окремих зв'язків)

• Повторний аналіз існуючого стану системи і проектування рішень по її подальшому вдосконаленні.

4.Завдання проектування нових систем. Дана група завдань включає завдання, вирішення яких здійснюється як правило не в процесі управління, а на стадії проектування.

Вимоги, які висуваються до організаційних рішень:

• Ефективність. Під ефективністю зв'язку слід розуміти ступінь її впливу на досягнення кінцевої мети функціонування системи. При цьому синергічний ефект не зводиться до простої суми одиничних ефектів. Отримати сукупний ефект можна шляхом додаткових організаційних рішень, що направлені на перебудову структури зв'язків між елементами більш загальної системи.

  • Економічність. Під нею розуміється мінімізація витрат по проектуванню зв'язків. При цьому слід відмітити, що здешевлення засобів зв'язку не є головною метою. Наприклад, якщо засіб зв'язку, який пропонується, підвищення ефекту функціонування системи в цілому, то зниження витрат на реалізацію зв'язків не може розглядатись як показник ефективності організаційного рішення.

• Своєчасність. Розуміється забезпечення реалізації зв'язків в нормативні терміни, що диктуються технологією виробництва, внутрисистемними процесами. Своєчасність зв'язку може іноді вести до його здорожчання, але буде сприяти підвищенню на виході системи.

• Надійність зв'язку означає ступінь його стійкості. Обрив чи якісне порушення зв'язку веде до зниження ефективності функціонування системи.

• Реальне втілення організаційних рішень. На втілення ОР впливають наступні обмеження:

а) Об'єктивні фактори зовнішнього середовища (ресурси, технології тощо).

б) примушуючи зв'язки вищих і суміжних ланок системи управління (норми, ліміти, плани, замовлення тощо)

в) норми праці і господарського законодавства.

2. Процес формування організаційного рішення

Важливим методологічним принципом організації процесу прийняття рішень є системний підхід до аналізу виробничої ситуації.

Виробнича ситуація являє собою стан системи якою управляють, і цей стан розглядається в певний проміжок часу. Якщо ситуація, що склалася в управлінні, може вплинути на кінцеві результати чи повністю, або частково змінити ціль і програму дій, то це змушує керівника приймати рішення. Це завдання стає організаційним якщо його рішення передбачає вплив на зв'язки, їх структуру і засоби їх реалізації.

Системний підхід дозволяє локалізувати аналіз виробничої ситуації в межах окремо взятої системи. Окрім того, системний підхід дозволяє організувати процес прийняття рішень і виокремити в ньому щось загальне для рішення різних завдань.

Схема процесу прийняття організаційних рішень:

І етап. Визначення проблеми і цілі.

Проблему можна визначити як різницю між фактичним і бажаним станом системи. Однак сам факт відхилення на різних рівнях управління інтерпретується в якість проблеми по-різному. Звідси слідує, що визначить проблему - це значить встановити границі системи, в межах якої вона розглядається і рівень, на якому вона повинна вирішуватись. При визначенні проблеми важливо визначити, що є причиною, а що наслідком. Тобто проблеми потрібно ранжувати. Визначення головної проблеми дозволить правильно сформулювати ціль вирішення задачі.

II етап. Уточнення завдання, оцінка і проектування системи.

Визначенням проблеми закінчується 1-й етап розробки рішень. Якщо проблема може бути усунена шляхом прямого управлінського впливу, то ніякі інші дії не здійснюються. Напр., при обриві організаційних зв'язків. В цьому випадку використовується оперативне втручання. Якщо ж причина збою в системі управління знаходиться чи витікає із недосконалості організації самої системи, то відбувається пошук слабких ланок в системі, що і складає зміст 2-го етапу. Цей процес складається із послідовної оцінки окремих елементів, властивостей, зв'язків системи з позиції того, як вони впливають на вихід системи. При цьому найчастіше використовується так званий нормативний підхід, коли оцінка властивостей і зв'язків системи ведеться на основі порівняння з встановленими нормативами, типовими рішеннями, еталонами тощо. При цьому успіх рішення залежить від прогресивності нормативу. Після проведення аналізу здійснюється процес проектування більш ефективного варіанту організації системи. Цей процес проектування виражається у виключенні, заміні або доповненні окремих елементів і зв'язків в системі, що могло б забезпечити бажаний результат на виході системи.

III етап. Оцінка можливих наслідків рішень, що застосовуються. Потрібно визначити можливі негативні наслідки прийнятих рішень. При цьому ми повинні врахувати наступні положення:

1) політичні наслідки рішення, що приймається (недооцінка політичного фактору може призвести до дестабілізації колективу)

2) економічні наслідки рішення, що приймається

3) психофізіологічні наслідки рішення, що приймається (режим роботи, зміст праці)

4) соціально-психологічні наслідки рішення, що приймається (моральний клімат)

5) екологічні наслідки рішення, що приймається

Рішення завжди має часовий характер. Термін його ефективності дії дорівнює терміну основних умов завдання. За межами цього терміну рішення може перетворитись в свою протилежність, тобто гальмувати розвиток системи. Для уникнення цього рішення слід приймати з урахуванням перспективних завдань і загальних закономірностей розвитку системи.

3. Методи формування організаційного рішення

В управлінській практиці використовують 3 основних методологічних підходи до формування організаційних рішень:

1) дослідницький чи евристичний підхід. Його сутність полягає в тому, що організаційне рішення не на основі відомих еталонів і нормативів, а шляхом використання природи проектуючого об'єкту і моделювання.

Стану структури зв'язків і шляхів їх реалізації. При даному підході використовується імітаційне моделювання, ділові ігри (в учбових і експериментальних цілях).

2) нормативний підхід. Його відмінність від евристичного полягає в тому, що він, як правило, не передбачає дослідження природи удосконалюючого і проектуючого об'єкту. Він побудований на порівняннях властивостей і зв'язків діючої системи з нормативною. В цьому випадку відбувається мінімізація витрат. Нормативи для використання виробляються в процесі дослідницького підходу.

3) прецедентний підхід або підхід, заснований на використанні передового досвіду. При цьому слід визначити чи є досвід, що передається, специфічним, тобто можливим тільки за певних обставин чи він є загальним.

Loading...

 
 

Цікаве