WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Ризик та елементи теорії корисності - Реферат

Ризик та елементи теорії корисності - Реферат

Реферат на тему:

Ризик та елементи теорії корисності

Концепція корисності. Пріоритети та їх числове відображення

Необхідно зазначити, що для задач прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику принцип оптимальності нерідко будується у вигляді функції корисності.

Корисністьвиражає ступінь задоволення, яке одержує суб'єкт від споживання товару чи виконання будь-якої дії. Концепція функції корисності дає змогу здійснити співвимірність споживчих елементів різних товарів, взагалі кажучи, фізично неспіввимірних.

Слід відмітити, що в економічному аналізі корисність часто використовується для того, щоб описати пріоритети при ранжуванні наборів споживчих товарів, послуг, варіантів можливих інвестицій тощо.

Для формального опису співвідношень пріоритету, а саме: "краще, ніж", "байдуже" ("еквівалентне"), "не гірше, ніж" використовують, відповідно, символами , , .

Нагадаємо, що коли через х позначити набір товарів (послуг тощо), через Х – множину всіх можливих наборів товарів, вважаючи при цьому, що вона є неперервною, то можна побудувати [1, 2, 3, 4] неперервну дійсну функцію U(x), визначену на елементах множини Х, яку називають функцією корисності і для якої U(x) > U(y), якщо х у.

З прикладами, у яких висвітлюється процес побудови функції корисності на базі експертної інформації, можна ознайомитись в [2, 3, 4].

Поняття лотереї. Корисність за Нейманом. Сподівана корисність

Необхідно звернути увагу на те, що для визначення корисності може розглядатись вибір особи в умовах невизначеності та зумовленого нею ризику, який формалізується за допомогою поняття лотереї.

Під лотереєю L(x*, p(x), x*)розуміють ситуацію, у якій особа може отримати х* з імовірністю р(х) або х* з імовірністю 1 – р(х), де x*xх*, х – варіант економічного ефекту (наприклад, обсяг грошової винагороди).

За Нейманом [6] корисність варіанта х визначається ймовірністю U(х) = р(х),при якій особі байдуже, що обирати: х — гарантовано, чи лотерею L(х*, р(х), х*).

Відмітимо також, що згідно з Нейманом у якості функції корисності можна використати інтегральну функцію розподілу ймовірностей:

U(x) = F(x) = P(X < x).

У випадку, коли L — лотерея, що приводить до виграшів (подій) x1, х2, ...., хn з відповідними ймовірностями p1, p2, ..., pn, , має місце основна формула теорії сподіваної корисності:

.

Тобто корисність ансамблю результатів збігається з математичним сподіванням корисності результатів.

Детермінований еквівалент лотереї. Страхова сума

Детермінований еквівалент лотереї L — це гарантована сума , отримання якої еквівалентне участі в лотереї, тобто  L. Отже, визначається з рівняння:

U() = M(U(Х)), або = U– 1(M(U(Х))),

де U– 1 () – функція, обернена до функції U(x).

Страховою сумою (СС)називають величину детермінованого еквівалента, взяту з протилежним знаком:

CC(Х) = –.

Якщо особа, яка приймає рішення, стикається з несприятливою для неї лотереєю, то природно запитати, скільки б вона заплатила (в одиницях виміру критерію х) за те, щоб не брати участь у цій лотереї. Для визначення розмірів цього платежу вводиться до розгляду величина, яку називають премією за ризик (надбавкою за ризик). Ця премія((Х)) є величиною (в одиницях виміру критерію х), якою суб'єкт керування (особа, що приймає рішення) згоден знехтувати (уступити її) з середнього виграшу, щоб уникнути ризику, пов'язаного з лотереєю.

Зауважимо, що для зростаючих функцій корисності величину премії за ризик (Х) в лотереї L покладають рівною різниці між сподіваним виграшем та детермінованим еквівалентом, тобто

Різне ставлення до ризику та функція корисності

Необхідно звернути увагу на те, що вигляд функції корисності може дати інформацію про ставлення до ризику особи, яка приймає рішення. Принагідно слід відмітити, що особу, яка приймає рішення, називають несхильною до ризику, коли для неї більш пріоритетною є можливість одержати гарантовано сподіваний виграш у лотереї, аніж брати в ній участь. А тому умову несхильності до ризику можна записати так

U(M(X)) > M(U(X)).

Особу, яка приймає рішення, називають схильною до ризику, якщо для неї більш пріоритетною є участь у лотереї, ніж можливість одержати гарантовано сподіваний виграш. Відповідно, умова схильності до ризику записується як

U(M(X)) < M(U(X)).

Проміжне значення між схильністю та несхильністю до ризику відіграє нейтральність (байдужість) до ризику. Вона визначається байдужістю особи у виборі між отриманням гарантованої суми, яка збігається із сподіваним виграшем, та участю у лотереї.

Очевидно, що умова байдужості до ризику:

U(M(Х)) = M(U(Х)).

Необхідно відмітити, що має місце твердження: особа, яка приймає рішення, в тому і тільки тому випадку є:

а) несхильною до ризику, коли її функція корисності опукла вгору;

б) схильною до ризику, коли її функція корисності опукла вниз;

в) нейтральною до ризику, коли її функція корисності є лінійною.

Криві байдужості

Зауважимо, що в (п+1) – вимірному евклідовому просторі поверхнею байдужості є п-вимірна поверхня, що відповідає фіксованому рівню (U=const) функції корисності.

Як приклад розглянемо функцію корисності, яка широко використовується у фінансово-інвестиційному аналізі [7, 8]:

де m — величина сподіваного прибутку (ефективності тощо),  — величина ступеня ризику (середньоквадратичне або семіквадратичне відхилення тощо). Інтерпретація функції U(m, ) така: інвестор вважає корисним для себе збільшення значення ефективності, але уникає відхилення цієї ефективності від сподіваного значення. Чим більше значення k, тим тенденція уникнення ризику, що породжується невизначеністю, проявляється більшою мірою. А тому величину k можна розглядати як кількісну міру толерантності інвестора до ризику (або як міру несхильності до ризику). Відмітимо, що значення величини k є індивідуальним для кожного інвестора.

Необхідно наголосити, що геометричним образом зазначеної функції корисності є поверхня у тривимірному просторі (т, , U), а томуякщо покласти

U(m,) = m2 – k2 = U = const,

то, надаючи різні значення константі U, отримуємо сімейство кривих (рис.2.1.6):

m2 – k2 = Ui, i = 1, 2, ... , n = const.

Cімейство кривих (в даному випадку гіпербол) в теорії функцій багатьох змінних називають лініями рівня, а в теорії корисності — кривими байдужості. На рис.2.1.6 побудовано криві байдужості для певної особи (коефіцієнт k — фіксований (k = const)).

Рис.2.1.6. Криві байдужості особи

(різні рівні функції корисності)

Як уже відмічалось, різні криві байдужості трактуються як різні рівні значень функції корисності. Це означає, що збільшити норму прибутку і водночас залишитися при тій же самій величині корисності, можна лише за рахунок збільшення ступеня ризику.

Відмітимо, у свою чергу, що неузгоджена одночасна зміна значень норми прибутку і оцінки ризику може призвести до зміни рівня корисності. Так, наприклад, зростання норми прибутку при незмінному ступені ризику означає перехід на іншу, "правішу", криву байдужості, що відповідає у даному випадку більшому значенню функції корисності. На рис.2.1.6 цій ситуації відповідає перехід з точки А до точки В. Аналогічно зменшення ступеня ризику при незмінній нормі прибутку означає перехід на криву байдужості, що відповідає більшій величині функції корисності. На рис.2.1.6 цій ситуації відповідає перехід з точки А до точки С.

Функція корисності з інтервальною нейтральністю до ризику

Необхідно відмітити, що функція корисності з інтервальною нейтральністю відображає ставлення до ризику особи, для якої характерна нейтральна позиція щодо ризику за умов, що результат (грошовий дохід, багатство) знаходиться в певних межах. У той же час при розгляді всього інтервалу зміни результату, корисність якого оцінюється, ставлення до ризику не буде нейтральним [3].

а) б)

Рис. 2.1.7. Інтервальна нейтральність: а– глобальна несхильність до ризику;

б – глобальна схильність до ризику

Зростаюча функція з інтервальною нейтральністю до ризику, яка відображає глобальну несхильність до ризику (опукла в гору), має такий вигляд:

, аі > 0, і = 1, . . . , п.

На рис.2.1.7 (а) зображений графік такої функції для випадку, коли

а1> а2 > ... > an>0, 0 = b1 < b2 < ...n.

Зростаюча функція з інтервальною нейтральністю, яка відображає глобальну схильність до ризику, має такий вигляд:

аі > 0, і = 1, . . . , п.

На рис.2.1.7 (б) зображений графік такої функції для випадку, коли

0 = a1< a2 < ... < an;0 = b1 > b2 >... > bn.

Loading...

 
 

Цікаве