WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Дослідження основних теорій виникнення ризику - Реферат

Дослідження основних теорій виникнення ризику - Реферат

Реферат на тему:

Дослідження основних теорій виникнення ризику

Підприємницька діяльність, як і інші види господарської чи політичної діяльності, завжди має певний елемент невизначеності, оскільки внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства постійно змінюється. Відтак можна прогнозувати лише вірогідні результати здійснення окремих робіт чи явищ, а для ринкової економіки лише очікуванні економічні результати - прибуток чи збиток. Певна вірогідність настання негативних наслідків діяльності, як і небезпека невиконання запланованих результатів, свідчить про ситуацію ринку. Взагалі виробничої підприємницької діяльності без ризику не існує. У Господарському кодексі вказано, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку [3, 166].

Підприємницький ризик виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаної з виробництвом, реалізацією та споживанням продукції, проведенням товарно-грошових чи фінансових операцій, здійснення науково-технічних чи соціально-економічних проектів і програм.

Ризик тим вищий, чим вищий шанс одержати прибуток. Він утворюється внаслідок відхилення фактичних даних від оцінки прогнозних показників. Ці відхилення можуть бути позитивними або негативними, тобто у першому випадку - це імовірність одержання прибутку, в другому - економічний ризик. Проблема сутності економічного ризику й управління ним - сьогодні одна з найактуальніших. Розвиток економіки на сучасному етапі тісно пов'язаний із зміцненням і розширенням ринкових принципів господарювання. А процеси розвитку ринкових відносин в Україні посилились невизначеністю та конкуренцією. Щоб вижити за таких умов керівникам підприємств треба упровадити нові технології й технічні новинки, приймати сміливі та нетрадиційні рішення, а це підвищує ступінь економічні ризику. Тому слід навчитись прогнозувати події, оцінювати рівень ризику, йти на нього, але не виходити за межі допустимого.

Наукові уявлення про ризик склалися поетапно. Це явище почали вивчати статисти, економісти, юристи, математики. Потім сформувалися наукові теорії: ігор, імовірностей, дослідження операцій, катастроф, соціальної психології, ризику. Поняття ризику з'явилось у військових, економічних, демографічних, медичних, біологічних, правових та інших дисциплінах.

У багатьох працях, зокрема й економічних, поширена думка про ризик як про можливість небезпеки або невдачу. Формування поглядів, що ототожнюють ризик із небезпекою, має давню історію. Ще з ранніх ступенів розвитку, настання яких могло викликати майнові й інші види збитку.

Перехід до ринкових механізмів функціонування економіки України, нагайна потреба органічного входження її у світові співтовариства потребує докорінної перебудови економічної системи, суттєвого уточнення пов′язаних з цим економічних категорій та понять. Цей процес має базуватися на поглибленому теоретичному осмисленні широкого кола економічних проблем.

Початковий етап у формуванні основ теорії ризику припадає на класичний період. Перші спроби наукової оцінки ризикових рішень в умовах невизначеності з урахуванням поведінки споживачів були зроблені відомим швейцарським математиком, академіком Петербурзької академії наук Д.Бернуллі (1738р). Наступним кроком розвитку теорії ризику були роботи А.Сміта. В книзі "Дослідження про природу та причини багатства народів" в 1776р. він викладає основи теорії підприємницького ризику на прикладах оплати праці робітників, діяльності лотерей та страхових компаній. Цю теорію ризику А.Сміт використовував і для пояснення тенденції норми прибутку в різних галузях економіки. Проте пізніше А.Сміт дійшов до висновку про те, що професії з високим рівнем ризику гарантують в середньому більш високу оплату, ніж професії з низьким рівнем ризику.

Подальший розвиток теорії ризиків був наданий в працях відомого економіста А.Мілля, зокрема в його фундаментальній роботі "Принципи політекономії" (1848р.), де поняття ризику виводиться на макроекономічний рівень. Як відмічає Мілль, валовий прибуток на капітал складається з заробітної плати управлінського персоналу, премії за ризик та відсотку. Багато уваги він присвячує різниці між капіталістом, що отримує відсоток за відмову від задоволень, та підприємцем, що отримує компенсацію за ризик.

Подальший розвиток теорії ризку пов′язаний з досліжденнями Й. Тюнена. В роботі "Ізольована держава" (1850 р.) він вперше розглянув сутність іноваційних ризиків в процесі підприємницької діяльності. В цій та наступних роботах він закладає прообраз сучасної економетрики. Винагорода підприємця, стверджував він, є доходом за прийняття на себе тих ризиків, котрі внаслідок непередбачуваності не прийме на себе та не покриє жодна страхова компанія.

Теорія ризикової діяльності була поглиблена К.Марксом. У відповідності до його висновків, здійснення ризикованих іноваційних інвестицій, з одного боку, дозволяє в певній мірі переборювати обмеженість економічної віддачі факторів виробництва, а з іншої - істотно подавляти дію закону зниження доходності інвестованого капіталу.

Значну увагу проблемам ризику було приділено представниками неокласичної економічної школи, серед яких в першу чергу виділяються роботи А.Маршалла. А.Маршалл відмітив, що якщо підприємці, залучені в певну галузь, є азартними гравцями, для яких стримуючий вплив ризику понести збитки є меншим за привабливість шансу отримати більшу вигоду, невизначеність умов може дійсно знизити середній рівень доходів в галузі. Проте він стверджував, що в переважній більшості випадків ризик діє в протилежному напрямку, оскільки більшість підприємців обмежує себе від надлишкового ризику.

Істотний вклад в розвиток іноваційної теорії ризику був внесений представником школи інституціоналізму Й.Шумпетером. В книзі "Теорія економічного розвитку" (1912р.) він запропонував новий підхід до оцінки ролі підприємців, що здійснюють інноваційну діяльність в умовах ризику. Він сверджував, що тільки технологічні інновації можуть породити позитивну ставку відсотка. Відповідно, підприємець, що здійснює інноваційну діяльність в умовах високого ризику, є джерелом всіх позитивних динамічних змін в економіці.

На сучасному етапі розвитку економічних знань проблемам ризику приділяється все більше уваги. Про це свідчить кількість Нобелевських премій, присуджених в галузі економіки вченим, які працюють в галузі досліджень ризику (М.Фридмен -1976г., М.Алле - 1988р., Д.Тобін - 1981р, К.Ерроу -1972р., М.Шоулз, Р.Мертон - 1997р., Д.Канеман - 2002р.) Вважається, що засвоєння методів оцінки ризику та контролю над ним є однією із головних особливостей нашого часу, що відрізняє його від більш ранніх епох.

Чим складнішим і невизначенішим є соціально- економічне середовище, тим нагальніша необхідність урахування ризику, побудова й удосконалення інструментарію його аналізу врахування, моделювання і прогнозування [1,85]. Особи, які займаються цими питаннями, в економічно розвинутих країнах - одні з найбільш високо оплачуваних і не зацікавлені у широкому розповсюджені своїх знаньта досвіду, а тому вивчення відповідними фахівцями України основ сучасної економічної ризикології сприятиме усвідомленню глибокого розуміння суті економічних явищ і процесів, гнучкого професійного мислення, вмінню маніпулювати методологією аналізу та прийняття рішень в умовах невизначеності, знанням стратегії і тактики антикризового управління економічним об'єктом у реальних умовах.

Література:

1. Н. В. Попрозман. Методологія економічного ризику в умовах ринку // Економіка АПК. - 2003.- №5.- 81-85 с.

2. О. Г. Білоус.Глобалізація і безпека розвитку.-К.:КНЕУ, 2001.

3. Г. М. Плосконос. Економічні ризик-фактори діяльності підприємств // Актуальні проблеми економіки.- 2003.- №9.- 166- 171с/

Loading...

 
 

Цікаве