WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Планування заходів зі зниження собівартості продукції на ВАТ «Жидачівський сирзавод» - Дипломна робота

Планування заходів зі зниження собівартості продукції на ВАТ «Жидачівський сирзавод» - Дипломна робота

n — кількість найменувань продукції;

Сі — собівартість одиниці і-ї продукції;

Nі — виробництво і-ї продукції у натуральному виразі.

Собівартість реалізованої продукції (Ср.) включає собівартість товарної продукції виготовленої), плюс витрати, пов'язані з її реалізацією (Вр.):

Ср. = Ст. + Вр., (2.3)

Собівартість реалізованої продукції ще обчислюють корегуванням собівартості продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:

Ср. = Ст. + (Ссп. – Сск), (2.4)

де Ссп., Сск. — собівартість товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду.

Собівартості одиниці продукції розраховують за формулою:

Соп = Пв / П+Зв, (2.5)

де Соп ─ собівартості одиниці продукції;

Пв ─ постійні (умовно-незмінні) витрати;

Зв ─ змінні витрати;

П ─ обсяг виробництва.

Планування зниження собівартості продукції здійснюють шляхом планування зменшення витрат на одну гривню виробленої продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднанні окремі групи.

Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну (зменшення, збільшення) поточних витрат здійснюються в такій послідовності:

  1. визначають витрати на 1грн. виготовленої продукції в базовому році:

В1грн.тпб = Стпб. Qтпб. , (2.6)

де В1грн.ТПб. — витрати на одну гривню виготовленої продукції в базовому році, грн.;

Стпб. — собівартість виготовленої продукції в базовому році;

Qтпб. — обсяг виробництва виготовленої продукції в базовому році.

  1. визначають вихідну собівартість виготовленої продукції в плановому році (Свих. грн.):

Свих. пл. = В1грн.тпб * Qтп пл. , (2.7)

де Qтп пл.. — плановий обсяг виготовленої продукції підприємства, грн.

  1. визначають економію витрат за техніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

  • підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норми витрат матеріалів (Ем.):

Ем.= (Нб.* Ц – Ні * Ц)*Ni , грн.. (2.8)

де Нб. і Ні. — норми витрат матеріалів до і після здійснення заходу в натуральних одиницях;

Ц — ціна одиниці ресурсу;

Nі — обсяг випуску продукції після здійснення заходу, у натуральних одиницях.

  • зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Ет.):

Ет. = [ to* (C2б – ti* C2i)*(1+%дод. 100)*(1+%соц.зах.100)]*Ni , (2.9)

де to, ti — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н.- год.;

С2б і С2і — середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн. год.;

%дод. — середній відсоток відрахувань на соціальні заходи.

Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл.):

Стп.пл. = Свих.пл. +;- Есум., (2.10)

де Свих.пл. — собівартість вихідної виготовленої продукції за планом;

Есум. — сума економії витрат за всіма техніко-економічними показниками, грн..

На зміну обсягу та структури продукції впливають також умовно-постійні витрати (крім амортизації). У мовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Із збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою:

Ен = (Т*Пб)/100, (2.11)

де Ен. — економія умовно-постійних витрат;

Пб — сума умовно-постійних витрат у базовому році;

Т — темп приросту виготовленої продукції в порівнянні з базисним роком.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку й освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що вводяться знову в дію. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі:

Еп = (З1/Д1—З0/Д0)*Д1, (2.12)

де Еп — зміна витрат на підготовку й освоєння виробництва;

З0, З1 — суми витрат базисного і звітного року;

Д0, Д1 — обсяг виготовленої продукції у базисному і звітному році

Ці економічні показники є визначальними для підприємства, тобто допомагають визначити витрати, що безпосередньо впливають на формування собівартості продукції.

2.3 Методика аналізу показників рівня собівартості продукції та фактори впливу на зміну собівартості

Для ВАТ "Жидачівський сирзавод", як і для галузі в цілому, характерні для аналізу собівартості продукції такі показники:

  1. витрати на одну гривню продукції;

  2. виробнича собівартість за калькуляційними статтями продукції та за елементами витрат;

  3. собівартість одиниці окремих видів продукції.

Як відомо, одним з головних напрямків формування дохідності підприємства повинно бути зниження собівартості продукції. Зростання обсягу виробництва і пеалізації цін на продукцію приносить, як правило, тимчасовий успіх підприємству. Великі резерви знахдяться в галузі зниження рівня витрат.

1.1 Найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції, який відображає прямий зв'язок з прибутком є, рівень витрат на одну гривню продукції.

Для того, щоб визначити і проаналізувати рівень витрат на одну гривню продукції, необхідно здійснити ряд додаткових розрахунків. Це стосується передусім необхідності перерахунку фактичного обсягу виготвленої продукції на планову собівартість, планові ціни, а також урахування зміни цін на сировину, матеріали і товарну продукцію у звітному періоді.

Витрати на одну гривню обсягу промислової продукції ─ важливий, найбільш узагальнюючий показник собівартості продукції. Однією з переваг цього показника є його універсальність: його використання дає можливість оцінити не лише виконання плану за собівартістю продукції, а й дати оцінку її динаміки в будь-якій галузі виробництва, провести порівняльний аналіз собівартості продукції на підприємствах, які випускають однорідну продукцію.

Витрати на одну гривню обсягу промислової продукції розраховують діленням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції на вартість випущеної продукції в оптових цінах підприємства.

Вивченню та оцінці собівартості одиниці найважливіших видів продукції економічні служби підприємства повинні приділити особливу увагу, оскільки результати аналізу цього важливого показника використовуються для виявлення шляхів подальшого зниження собівартості продукції, проведення низки організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретних ділянках роботи.

Для формування собівартості досить важливо вивчити усі фактичні витрати, що виникають на підприємстві.

Фактичні витрати порівнюють з плановими за кожним видом використаних матеріалів, розраховують відхилення і вплив факторів на зміну цих витрат.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають фактори:

  • зміна норм витрат;

  • зміна цін на матеріали;

  • зміна матеріалів.

Вплив фактора норм розраховується таким чином: фактична норма мінус планова норма витрат множиться на планову ціну.

Вплив фактора цін обчислюється так: фактична ціна мінус планова ціна множиться на фактичну норму.

Відомо, що ціна на матеріали не залежить від діяльності підприємства, але частина ціни — транспортно-заготівельні витрати — залежать від підприємства, бо вони плануються і фактично обліковуються.

Вплив фактора "заміна матеріалів" розраховується так: різниця між нормою заміняю чого матеріалу множиться на ціну заміненого матеріалу.

Собівартість реалізованої продукції, витрати операційної діяльності формуються за статтями витрат (рис.2.3.1), до яких відносяться:

  • прямі матеріальні витрати;

  • прямі витрати на оплату праці;

  • інші прямі витрати;

  • загально виробничі витрати;

  • адміністративні витрати;

  • витрати на збут;

  • інші операційні витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів, та комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат: відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація технологічного устаткування, електроенергія рушійна тощо.

Loading...

 
 

Цікаве