WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Формування структур підприємницького бiзнесу - Реферат

Формування структур підприємницького бiзнесу - Реферат

Малий бізнес включає у себе індивідуальну трудову діяльність громадян, що мають статус юридичної особи, або не мають його. Це поняття ширше, ніж поняття „малі підприємства". До них відносять: індивідуальні, приватні, сімейні підприємства, фермерські господарства, які можуть функціонувати на правах малого підприємства і можуть зберегти свій початковий статус. Сюди ж входять і власне малі підприємства, незалежно від форм власності, якщо кількість зайнятих на них не перевищує: у роздрібній торгівлі - 12 чол.; в галузях невиробничої сфери - 25; в науці та науковому обслуговуванні - 100; в промисловості та будівництві - 200; в інших галузях виробничої сфери - 50 чол.

Отже, малим підприємством може бути кооператив і товариство з обмеженою відповідальністю, перукарня і магазин та будь-які інші утворення, якщо вони за своїми параметрами вписуються у задані за розмірами обмеження. Більшість підприємств малого бізнесу - це малі фірми, в яких працюють від трьох до десяти чоловіків. Так, наприклад, у США частка малого бізнесу становить близько 40 % валового національного продукту і майже 40 % сукупної робочої сили. Малий бізнес забезпечує щороку близько 80 % нових робочих місць. В Україні в 1994 р. 41 % загального обсягу продукції промисловості і 44 % загального обсягу виробництва валової продукції в сільському господарстві було забезпечено за рахунок підприємств малого бізнесу.

Малий бізнес у країнах з розвиненою ринковою економікою є наймасовішим, провідним сектором, який визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового національного продукту, є основою сучасної ринкової інфраструктури. В наших умовах розвиток мережі підприємств малого бізнесу необхідний як для створення в економіці нормальних конкурентно-ринкових відносин, так і з метою активізації структурної перебудови, насамперед на користь розвитку виробництва товарів народного споживання, торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, де переваги малих підприємств виявляються особливо рельєфно. Не менш важлива роль підприємств такого типу і при безробітті для створення нових робочих місць, а також з погляду можливостей насичення споживчого ринку. Це найбільш дешевий шлях переходу до ринку. Перспективність підприємств малого бізнесу залежить від:

формування цілісного дрібнотоварного укладу, що поєднує різні форми власності;

використання у більшості випадків суто ринкових методів відтворення, незалежність і свобода дій;

характеру технології, форми знарядь праці, їх спеціалізації, адаптації до особливостей місцевих умов та характеристики місцевого ринку;

різкого підвищення ефективності науково-технічного прогресу (ресурсозберігаючий тип НТП);

соціальної результативності економіки;

високої швидкості обігу авансового капіталу,

низьких витрат на виробничу інфраструктуру, управлінські видатки;

повнішого завантаження і високої продуктивності „живої" праці та обладнання, невеликих інвестицій в обладнання;

низьких питомих витрат на транспорт і управління;

мобільності у прийнятті виробничих рішень під впливом змін кон'юнктури ринку, можливості прийняття гнучких та оперативних рішень.

Використання переваг підприємств малого бізнесу може дати досить позитивний ефект безпосередньо вже в умовах нинішнього етапу економічної реформи. Ці підприємства рухливіші, гнучкіші, вони швидко реагують на зміни, що відбуваються на ринку. Саме невеликі підприємства виявляються найбільш мобільними до впровадження прогресивних методів господарювання. Вони можуть швидко і без негативних наслідків змінити свої виробничі програми, освоїти виробництво високорентабельних товарів, що користуються попитом, відмовитися від випуску нерентабельної продукції.

Суб'єктами дрібного бізнесу виступають як окремі громадяни, так і малі підприємства Виходячи з цих особливостей, можна виділити два шляхи утворення малих підприємств. Перший - створення на новому місці, другий - виділення підрозділу з вже діючого підприємства.

Життєвий цикл підприємств малого бізнесу 3-5 років. Після закінчення цього строку невелика частина підприємств, накопичивши початковий капітал, продовжує функціонувати або набуває іншого статусу і змінює форму підприємництва. Друга, більша, частина - припиняє своє існування. Проте кількість підприємств, що народжуються, постійно перевищує кількість тих, що припинили свою діяльність.

Отже, підприємствам малого бізнесу притаманне індивідуальне підприємництво. Тут, особливо в наших умовах, характерною може бути приватна власність як власність однієї особи. У країнах з розвиненою ринковою економікою класична приватна власність як власність однієї особи має обмежені можливості та поширення, а в середньому і великому бізнесі - це явище надто рідкісне.

Партнерство існує як у малому, так і у великому бізнесі. Воно являє собою колективне підприємництво, засноване на різних формах власності. При цьому партнери, члени колективного бізнесу несуть повну солідарну відповідальність за результати своєї господарсько-фінансової діяльності або у частках, вкладених у капітал фірми. Для малого бізнесу партнерство характерне як об'єднання зусиль кількох приватних осіб, в основному з невеликим капіталом, з метою створення загальної справи, а також об'єднання осіб, що перебувають у спорідненості, або членів однієї сім'ї (див. рис. 5).

Великий бізнес - це в основному колективне підприємництво. Одноосібна приватна власність тут майже не трапляється. У країнах з ринковою економікою такий тип бізнесу представлений товариствами на паях (партнерством), кооперативами, колективними народними підприємствами. Так, в американській економіці налічується близько 2 млн партнерств, майже 10 % з них у малому бізнесі. Кооперативний сектор охоплює лише 5-6 %. Колективні (народні) підприємства, що виникли внаслідок викупу підприємств трудовими колективами, становлять 3-4 %. В економіці України функціонують 85080 партнерських підприємницьких структур, з них 24500 - у малому бізнесі.

Партнерство виступає в різних формах, основними з яких (що одержали закріплення у Законі України „Про господарські товариства") є товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

Організація простих товариств і товариств з необмеженою відповідальністю законодавством України не передбачена

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, розподілений на частини (частки), розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність за результати господарсько-фінансової діяльності в межах їх вкладів. На обмежений характер відповідальності вказує абревіатура „ЛТД", яка нерідко ставиться у назві створюваної фірми. Це одна з найпоширеніших форм партнерства, особливо в Західній Європі.

Враховуючи поширення цієї форми бізнесу в ринковій економіці, можна очікувати значного її розвитку також в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю працює за статутом, прийнятим на зборах всіх учасників, та засновницьким договором, який регламентує взаємні відносини засновників. Особливістю цього товариства є те, що, як правило, співвласники протягом багатьох років знайомі між собою і тому конфлікти між ними виникають рідко, особливо у зарубіжній практиці.

Вищий орган управління товариством - збори учасників.

Загальні збори вибирають свого голову і встановлюють строк виконання ним своїх повноважень. Звичайно збори учасників скликають не рідше двох разів на рік. Вони вважаються правомірними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють більш ніж 60 % голосів, а з питань, що потребують одностайності, - всі учасники. Вимога одностайності необхідна при визначенні основних напрямів діяльності товариства, затвердженні його планів і звітів про виконання їх, змін у статуті, виключенні учасників із товариства

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган, який підзвітний зборам учасників і організовує виконання його рішень. Це дирекція, очолювана генеральним директором, або директор. Дирекція здійснює поточне керівництво діяльністю товариства Вона не має права приймати рішення, які обов'язкові для учасників товариства Директор (генеральний директор) вибирається, як правило, з складу учасників товариства Контроль за діяльністю дирекції (директора) здійснюється ревізійною комісією, яка створюється зборами учасників із їх складу. Члени дирекції не можуть бути членами ревізійної комісії

Товариство з додатковою відповідальністю - це товариство, статутний фонд якого поділений на частини (частки), розміри яких визначені засновницькими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками в статутний фонд, а в разі недостатності цих сум - додатково майном, що їм належить, в однакових для всіх учасників розмірах. У цьому форма партнерства нічим не відрізняється від товариства з обмеженою відповідальністю.

Loading...

 
 

Цікаве