WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Капітал – економічна база створення і розвитку підприємства - Контрольна робота

Капітал – економічна база створення і розвитку підприємства - Контрольна робота

інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал.
5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За рахунок високого значення даного показника кредитний рейтинг підприємства зростає, і таким чином, у нього є можливість розширити потенціал використання позиченого капіталу. Але у практичній діяльності цей потенціал часто не використовується у зв'язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольнити додаткову потребу в капіталі за рахунок високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У таких випадках власники переважно інвестують отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високий рівень віддачі капіталу і тим самим знижує питому вагу використання позичених засобів.
6. Коефіцієнт операційного левериджу. Зростання підприємства забезпечується спільним виявом ефекту операційного і фінансового левериджу. Таким чином, підприємства, у яких зростає обсяг реалізації продукції, але за рахунок галузевих особливостей її виробництво має низький коефіцієнт операційного левериджу, можуть значно збільшити коефіцієнт фінансового левериджу, тобто використати більшу частину позичених засобів у загальній сумі капіталу.
7. Відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори, формуючи оцінку кредитного рейтингу підприємства, керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємства. У деяких випадках, не дивлячись на високу фінансову стійкість підприємства, кредитори можуть формувати негативний імідж цього підприємства і, таким чином, знижувати його кредитний рейтинг. Це негативно впливає на можливість залучення підприємством позиченого капіталу, знижує його фінансову стійкість, тобто можливість оперативно формувати капітал за рахунок зовнішніх джерел.
8. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг на прибуток різниця у вартості власного і позиченого капіталу, що залучається із зовнішніх джерел, знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового коректора під час використання позичених засобів зменшується. У таких умовах слід формувати капітал із зовнішніх джерел переважно за рахунок емісії акцій, тобто за рахунок залучення додаткового пайового капіталу. У той же час при високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позикового капіталу.
9. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Несприйняття власниками і менеджерами високих рівнів ризиків формує у них консервативний підхід щодо фінансування розвитку підприємства, основою якого є власний капітал. І навпаки, прагнення отримати великий прибуток на власний капітал, не звертаючи уваги на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, де позичений капітал використовується в максимально можливих розмірах.
10. Рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового вкладу) власники підприємства не бажають залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, якщо навіть для цього є сприятливі умови. Завданням зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством є формування додаткового капіталу за рахунок позичених засобів.
З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу зводиться до таких основних напрямів:
а) встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу;
б) забезпечити залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для формування розрахункових показників його структури.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.
Для проведення таких багатоваріантних розрахунків використовують механізм фінансового левериджу, що дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, яка забезпечує максимальний рівень фінансової рентабельності.
4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості
Даний процес базуєтьсяна визначенні попередньої оцінки вартості власного і позиченого капіталу, за різними умовами його залучення, на основі багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.
5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
Даний метод оптимізації структури капіталу пов'язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі три групи:
· позаоборотні активи;
· постійна частина оборотних активів;
· змінна частина оборотних активів.
У даній ситуації необхідно більше уваги звернути на дві останні групи.
Постійна частина оборотних активів. Вона є незмінною частиною сукупного розміру, який не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операції діяльності, не пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завозу і цільового призначення. Отже, це такий незнижувальний мінімум оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності.
Змінна частина оборотних активів. Дана частина оборотних активів пов'язана з такими змінами: сезонним зростанням обсягу реалізації продукції, необхідністю у формуванні товарних запасів сезонного зберігання; дострокового завозу і цільового призначення. У складі цієї змінної частини оборотних активів виділяють максимальну і середню потребу в них.
Приклад. Мінімізувати структуру капіталу підприємства за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків за такими даними:
· планова середньорічна вартість позаоборотних активів - 140 тис. умовних грошових одиниць;
· із загальної вартості оборотних активів постійна їх частина - 100 тис. умовних грошових одиниць;
· максимальна додаткова потреба в оборотних активах у період сезонності виробництва (6 міс.) - 120 тис. умовних грошових одиниць.
Рішення:
Виходячи із цих даних визначаємо, що при консервативному підході до фінансування активів власний капітал повинен бути:
140 + 100 + = 300 тис. умовних грошових одиниць;
Позичений капітал повинен бути = 60 тис. умовних грошових одиниць.
Таким чином, структура капіталу, яка мінімізує рівень фінансових ризиків буде складати:
власний капітал: х 100% = 83 %;
позичений капітал: х 100% = 17 %.
6. Формування показника цільової структури капіталу.
Граничні рівні максимально рентабельної і мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період. У процесі даного вибору враховуються всі розглянуті фактори, що характеризують особливості діяльності кожного окремого підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної ради України. - 1992. - № 2.
2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- Киев: "Ника-Центр", 1999. - Том. 1. - 592 с.
3. Бланк И.А. Управление использованием капитала. - Киев: "Ника-Центр", 2000.
4. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - Киев: МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ". - 1996.
5. Бланк И.А. Управление активами. - Киев: "Ника-Центр", 2000. - 720 с.
6. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента (как управлять капиталом?). - М.: "Финансы и статистика", 1996. - 384 с.
Loading...

 
 

Цікаве