WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Управління оборотними активами - Контрольна робота

Управління оборотними активами - Контрольна робота

формі страхового резерву при його непогашенні покупцем (ця депонована частина боргу повертається підприємству-продавцю після повного погашення суми боргу покупцем).
Факторингова операція дозволяє підприємству-продавцю рефінансувати переважну частину дебіторської заборгованості за наданим покупцеві кредитом у стислі терміни, скоротивши тим самим період фінансового й операційного циклу. До недоліків факторингової операції можна віднести лише додаткові витрати продавця, що пов'язані з продажем продукції, а також втрату прямих контактів із покупцем у процесі здійснення ним платежів.
Ефективність факторингової операції для підприємства-продавця визначається шляхом порівняння рівня витрат за даною операцією із середнім рівнем процентної ставки за короткостроковим банківським кредитуванням.
Облік векселів, виданих покупцями продукції, є фінансовою операцією з їх продажу господарському суб'єкту за дисконтною ціною, що формується залежно від їх номіналу, терміну погашення й облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка складається із середньої депозитної ставки, ставки комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик при сумнівній платоспроможності векселедавця. Така операція може бути здійснена тільки з перевідним векселем.
Дисконтна ціна векселя визначається за такою формулою:
, де
ДЦв - дисконтна (облікова) ціна векселя на момент його продажу;
НС - номінальна сума векселя, що підлягає погашенню векселедавцем у передбачений термін;
Д - кількість днів від моменту продажу (обліку) векселя до моменту його погашення векселедавцем;
ДСв - річна облікова вексельна ставка, за якою здійснюється дисконтування суми векселя, %.
Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних постачань і дозволяє експортеру негайно одержувати кошти шляхом обліку векселів. Проте його недоліком є висока вартість, тому підприємству-експортеру варто проконсультуватись з банком (факторинговою компанією) ще до початку переговорів з іноземним імпортером продукції, щоб мати можливість включити витрати щодо форфейтингової операції у вартість контракту.
Фінансовий механізм здійснення форфейтингової операції розглянемо на такій схемі (рис.4).
Рис. 4.Фінансовий механізм здійснення операції форфейтингу
На першому етапі (I) підприємство-експортер і підприємство-імпортер укладають між собою угоду про постачання продукції. Підприємство-імпортер відповідно до угоди зобов'язується здійснювати платежі за допомогою комерційних векселів, гарантованих банком його країни або індосованих у цього банку.
На другому етапі (II) підприємство-експортер укладає угоду з банком (факторинговою компанією) своєї країни, що зобов'язується за комісійну винагороду фінансувати постачання продукції шляхом виплат за обліковими векселями.
На третьому етапі (ІІІ) підприємство-імпортер індосує або авалює свої векселі в банку своєї країни.
На четвертому етапі (IV) банк країни-імпортера пересилає індосовані (авальовані) їм векселі підприємства-імпортера на адресу підприємства-експортера.
На п'ятому етапі (V) підприємство-експортер продає векселі банку (факторинговій компанії) своєї країни й отримує за це відповідні кошти.
На шостому етапі (VI) банк (факторингова компанія) країни-експортера індосує векселі, перепродуючи їх на ринку цінних паперів.
8. Побудова ефективних систем контролю за прямуванням і своєчасною оплатою дебіторської заборгованості.
Одним із видів таких систем є "Система АВС" відносно портфеля дебіторської заборгованості підприємства. До категорії "А" включаються найбільш значні й сумнівні види дебіторської заборгованості ("проблемні кредити"); до категорії "В" - кредити середніх розмірів; до категорії "С" - інші види дебіторської заборгованості, що не впливають серйозно на результати фінансової діяльності підприємства.
Критерієм оптимальності розробленої та здійснюваної кредитної політики будь-якого типу і за будь-якими формами наданого кредиту, а, відповідно, і середнього розміру дебіторської заборгованості щодо розрахунків із покупцями за реалізовану їм продукцію, виступає така умова:
ДЗо ----> ОПдр і ОЗдз + ВЗдз, де
ДЗо - оптимальний розмір дебіторської заборгованості підприємства при нормальному його фінансовому стані;
ОПдр - додатковий операційний прибуток, що отримує підприємство від збільшення продажу продукції в кредит;
Одз - додаткові операційні витрати підприємства щодо обслуговування дебіторської заборгованості;
ВЗдз - розмір втрат засобів, інвестованих у дебіторську заборгованість через неплатоспроможність покупців.
6. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ АКТИВАМИ
6.1. СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ГРОШОВИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
Управління грошовими активами або залишком коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства, складає невід'ємну частину функцій загального управління оборотними активами. Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності, впливає на тривалість операційного циклу, а отже, і на розмір фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, а також характеризує його інвестиційні можливості.
Формування підприємством грошових авуарів викликане рядом чинників, що закладені в основу відповідної класифікації залишків його коштів (рис. 5).
Рис. 5. Основні види грошових залишків підприємства
Операційний або трансакційний залишок грошових активів є основним у складі сукупних грошових активів підприємства. Він формується з метою забезпечення поточних платежів, пов'язаних із виробничо-комерційною діяльністю підприємства: із закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів, оплати праці; сплати податків; оплати послуг сторонніх організацій тощо.
Страховий або резервний залишок грошових активів
Необхідність формування даного виду залишку зумовлена вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства щодо невідкладних фінансових зобов'язань.
На розмір даного виду залишку грошових активів значною мірою впливає доступність одержання підприємством короткострокових фінансових кредитів.
Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів
може формуватися тільки в тому випадку, якщо цілком задоволена потреба у формуванні грошових авуарів інших видів.
На сучасному етапі економічного розвитку країни переважна більшістьпідприємств не має можливості формувати цей вид грошових активів.
Компенсаційний залишок грошових активів представляє собою незнижувальну суму грошових активів, що підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинно постійно берегти на своєму розрахунковому рахунку. Формування такого залишку грошових активів є однією з умов видачі підприємству бланкового (незабезпеченого) кредиту і надання йому широкого спектра банківських послуг.
Основною метою у процесі управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. У цьому реалізується функція грошових активів як засобу
Loading...

 
 

Цікаве