WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Управління оборотними активами - Контрольна робота

Управління оборотними активами - Контрольна робота

реалізації в аналізованому періоді.
По-п'яте, визначають суму ефекту, отриманого від інвестування засобів у дебіторську заборгованість. З цією метою суму додаткового прибутку, отриманого від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту, зіставляють із сумою додаткових витрат на оформлення кредиту й оплату боргу, а також прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями: безнадійна дебіторська заборгованість, списання у зв'язку з неплатоспроможністю покупців і закінченням термінів позовної давнини. Розрахунок даного ефекту здійснюється за такою формулою:
Едз = Пдз - ПЗдз - ФПдз, де
Едз - сума ефекту, отриманого від інвестування засобів у дебіторську заборгованість щодо розрахунків із покупцями;
Пдз - додатковий прибуток підприємства, отриманий від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту;
ПВдз - поточні витрати підприємства, пов'язані з організацією кредитування покупців і оплатою боргу;
ФВдз - сума прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями.
У процесі даного аналізу може бути визначений і відносний показник - коефіцієнт ефективності інвестування засобів у дебіторську заборгованість. Він розраховується за такою формулою:
, де
КЕдз - коефіцієнт ефективності інвестування засобів у дебіторську заборгованість щодо розрахунків із покупцями;
Едз - сума ефекту, отриманого від інвестування засобів у дебіторську заборгованість щодо розрахунків із покупцями у визначеному періоді;
ДЗрп - середній залишок дебіторської заборгованості щодо розрахунків із покупцями в аналізованому періоді.
Результати аналізу використовуються в процесі наступної розробки окремих параметрів кредитної політики підприємства.
2. Формування принципів кредитної політики стосовно покупців продукції.
У сучасній практиці реалізація продукції в кредит (із відстрочкою платежу за неї) одержала широке поширення як в країнах із розвинутою ринковою економікою, так і в нашій країні. Формування принципів кредитної політики відображає умови цієї практики і спрямоване на підвищення ефективності операційної та фінансової діяльності підприємства.
У процесі формування принципів кредитної політики стосовно покупців продукції вирішуються два основних питання:
а) у яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит;
б) який тип кредитної політики варто обрати підприємству.
Форми реалізації продукції в кредит мають два різновиди - товарний (комерційний) кредит і споживчий кредит.
Товарний (комерційний) кредит представляє собою форму оптової реалізації продукції її продавцем на умовах відстрочки платежу. Товарний (комерційний) кредит дається оптовому покупцю на термін від одного до шести місяців.
Споживчий кредит (у товарній формі) - форма роздрібної реалізації товарів фізичним особам із відстрочкою платежу. Він дається звичайно на термін від шести місяців до двох років.
Типи кредитної політики. Розрізняють три типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції - консервативний, помірний та агресивний.
Консервативний тип кредитної політики підприємства спрямований на мінімізацію кредитного ризику. Здійснюючи даний тип кредитної політики, підприємство не прагне до одержання високого додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції. Механізмом реалізації політики такого типу є суттєве скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація термінів надання кредиту та його розміру; створення жорсткіших умов надання кредиту й підвищення його вартості; використання жорстких процедур оплати дебіторської заборгованості.
Помірний тип кредитної політики підприємства орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажі продукції з відстрочкою платежу.
Агресивний тип кредитної політики підприємства орієнтується на максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, незважаючи на високий рівень кредитного ризику, що супроводжує ці операції. Механізмом реалізації політики такого типу є поширення кредиту на більш ризиковані групи покупців продукції; збільшення періоду надання кредиту і його розміру; зниження вартості кредиту до мінімально припустимих розмірів; надання покупцям можливості пролонгування кредиту.
Визначаючи тип кредитної політики, підприємства повинні враховуватися такі основні фактори, як:
· сучасну комерційну й фінансову практику здійснення торгівельних операцій;
· загальний стан економіки, що визначає фінансові можливості покупців, рівень їх платоспроможності;
· сформована кон'юнктура товарного ринку, стан попиту на продукцію підприємства;
· потенційна спроможність підприємства нарощувати обсяг виробництва продукції при розширенні можливостей її реалізації за рахунок надання кредиту;
· правові умови забезпечення стягнення дебіторської заборгованості;
· фінансові можливості підприємства у частині відволікання засобів у дебіторську заборгованість;
· фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства, їхнє ставлення до рівня припустимого ризику в процесі здійснення господарської діяльності.
Варто мати на увазі, що консервативний варіант негативно впливає на ріст обсягу операційної діяльності підприємства і формування стійких комерційних зв'язків. Агресивний варіант може викликати надмірне відволікання фінансових засобів, знизити рівень платоспроможності підприємства, викликати згодом значні витрати на стягнення боргів, а в кінцевому результаті знизити рентабельність оборотних активів і використовуваного капіталу.
3. Визначення можливої суми фінансових засобів, які інвестуються в дебіторську заборгованість за товарним комерційним і споживчим кредитом.
Розрахунок необхідної суми фінансових засобів, які інвестуються в дебіторську заборгованість, здійснюється за такою формулою:
, де
Идз - необхідна сума фінансових засобів, які інвестуються в дебіторську заборгованість;
ОРк -обсяг реалізації продукції в кредит, що планується;
Кс/ц - коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції, виражений десятковим дробом;
ПНК - середній період надання кредиту покупцям, у днях;
ПР - середній період прострочення платежів з наданого кредиту, у днях.
У тому випадку, коли фінансові можливості підприємства не дозволяють інвестувати розрахункову суму засобів у повному обсязі, то при незмінності умов кредитування повинен бути відповідно скоригований планований обсяг реалізації продукції в кредит.
4.Формування системи кредитних умов.
До даних умов належать такі елементи:
· кредитний період;
· кредитний ліміт;
· вартість надання кредиту;
· система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями.
Кредитним називається граничний період, на який покупцю дається відстрочка платежу за реалізовану продукцію. Збільшення терміну надання кредиту стимулює обсяг реалізації продукції, але в той же час призводить до збільшення суми фінансових засобів, що інвестуються
Loading...

 
 

Цікаве