WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Загальні правила торгівлі - Контрольна робота

Загальні правила торгівлі - Контрольна робота

можливість швидко переходити на нову технологічну базу, не вимагає значних одноразових затрат, дає змогу звільнитися від обслуговування і зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки. Стрімкий розвиток лізингу у країнах із ринковою економікою пояснюється передусім необхідністю активізації інвестиційної політики. У 80-х роках спеціалізованілізингові фірми поступалися тільки інформаційним. В Японії щорічний приріст лізингових операцій становить 25-30%, а за деякими видами наукоємної, високотехнічної продукції - ще вищий.
Комплексна робота щодо розвитку лізингу проводиться і в Україні. В 1991 р. функціонувало понад 200 підприємств, які надавали у тимчасове користування різні засоби праці. Певний досвід роботи у цьому напрямі вже нагромаджений Республіканським комерційним центром. Це - орендне підприємство, метою якого є всебічне сприяння формуванню ринку засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів.
Реформи в Україні супроводжуються поглибленням економічної кризи, зниженням рівня життя населення. Стабілізація і подальший розвиток ринкової економіки можливий за умов розширення орендних відносин. Господарювання на умовах оренди -важлива ознака ринкової економіки.
Ефективне ведення підприємницької діяльності передбачає широке впровадження і використання орендних механізмів. Підприємства, що випробовують необхідність в розширенні парку обладнання або його заміні, мають 2 можливості: придбати обладнання у власність або взяти його в оренду.
У першому випадку необхідно знайти значні грошові ресурси або вилучити з обороту ліквідні кошти, що може викликати погіршення структури балансу, або використати позикові кошти, що обумовить появу додаткових витрат на оплату відсотків по кредиту.
Оренда дозволяє підприємствам залучати до господарського обороту необхідне майно без значних одноразових вкладень, пов'язаних з його придбанням, і надає можливість отримувати прибуток за допомогою здачі в оренду тимчасово невживаних об'єктів, зберігаючи право власності на них.
2. Поняття та основні риси акціонерних товариств
Варіантів визначення поняття АТ (доктринальних і легальних) чимало, якщо брати до уваги світову практику розвитку акціонерної справи і акціонерного законодавства в історичному аспекті. З них можна вирізнити основні характерні риси АТ як специфічної (окремої) організаційно-правової форми підприємницької діяльності, що так чи інакше визнаються більшістю дослідників АТ.
По-перше, АТ є переважно об'єднанням капіталів (найяскравішим їх представником), для участі в якому досить зробити лише майновий внесок (оплатити акції).
АТ (його варіант за континентальним, у т. ч. українським, правом) має під час заснування володіти певним капіталом (за законодавством України відкриті АТ на момент скликання установчих зборів повинні мати сплаченим щонайменше 30%, а закриті АТ - 50% статутного фонду, мінімальний розмір якого не може бути меншим за 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення АТ [1]), хоч, наприклад, за законодавством США (а до недавнього часу - і законодавством Великої Британії) подібна умова не є обов'язковою.
Другою важливою ознакою АТ є те, що його основний (статутний) капітал поділяється на певну кількість, як правило, рівних між собою часток, що їх називають акціями. При цьому певна частина установчого капіталу забезпечується АТ ще до створення останнього за рахунок сплати повністю або частково особами, які підписалися на акції (під час створення відкритого АТ) або стали засновниками (в процесі створення закритого АТ), вартості акцій, зробивши відповідний внесок (грошовий, майновий). При цьому акціонер втрачає майнові права на гроші (майно), сплачені за акції, право власності на які набуває АТ з моменту його державної реєстрації. Виходячи з АТ, акціонер отримує не внесену ним частину майна (якщо він робив внесок у речовій формі), а вартість (ринкову, номінальну) акцій, що відчужуються. Це забезпечує збереження певної стабільності майнової бази АТ. Лише ліквідація останнього дозволяє акціонерам отримати відповідну їх часткам (акціям) частину майна товариства, якщо, звісно, воно залишилося після сплати боргів АТ (задоволення претензій кредиторів).
Не менш важливою рисою АТ є обмеженість відповідальності АТ за його зобов'язаннями лише належним йому на праві власності майном (воно може бути за своєю масою і відповідно - грошовою оцінкою більшим або меншим од статутного фонду АТ). Ця ознака є типовою для класичної (за римським правом) юридичної особи, що забезпечує їй самостійність майнової відповідальності за своїми зобов'язаннями в межах майна, що належить їй на праві власності. Власне, АТ відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, а отже, про обмеженість його відповідальності також говорити не можна (термінологічне невірно).
Відповідно до принципу виключної майнової відповідальності АТ на його акціонерів не може бути покладено обов'язку сплачувати додаткові внески та брати на себе зобов'язання перед іншими акціонерами чи кредиторами товариства щодо покриття збитків товариства, якщо закон не зазначає інше. Так, згідно з законодавством деяких країн (Німеччини, Російської Федерації) контролююче підприємство (в т. ч. власник контрольного пакету акцій) несе субсидіарну чи солідарну відповідальність за борги товариства - залежного підприємства, включаючи випадки визнання останнього банкрутом, якщо заподіяна шкода (заборгованість) чи банкрутство спричинені впливом контролюючого підприємства.
Щодо іншої ознаки - обмеженої відповідальності акціонерів, то, попри типовість вирішення цього питання на практиці (акціонери власним майном за борги товариства взагалі не відповідають, якщо повністю сплатили свої акції), теоретичне обґрунтування та законодавче закріплення положень щодо обсягу відповідальності акціонерів не можна назвати простим.
Частина науковців-дослідників АТ, а Їх ніби підтримує законодавство деяких країн (в т. ч. й України), визначають відповідальність акціонерів як обмежену сумами (коштами, майном), сплаченими за акції (в межах акцій). Слід, однак, зазначити, що деякі автори говорять про безпосередню відповідальність (у разі, якщо акціонер не повністю оплатив акцію, він відповідає в межах несплачених за акцію сум усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення) і опосередковану відповідальність (щодо сум, сплачених за акції, можливість повернення яких він може втратити в разі задоволення вимог кредиторів за рахунок майна товариства) .
У першому випадку можна погодитися з обмеженістю додаткової
Loading...

 
 

Цікаве