WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Земельна реформа в Україні - Курсова робота

Земельна реформа в Україні - Курсова робота

"бензин", "солярка". Проте це не означає, що в країні енергетична криза. Кількість дорогих машин, що заполонили міста, - краще тому підтвердження. Просто за нинішньої ефективності використання енергоресурсів в жодного не вистачить коштів на їх закупівлю в достатній кількості.
Ось деякі цифри. За існуючими технологіями, 62% енерговитрат у сільському господарстві припадає на збирально-транспортні роботи, причому, 40! - на внутрішньогосподарські перевезення [15]. Не просто багато, а невиправдано багато.
Істотний вклад до загальної "системи марнотратства" вносить недосконалість самих технологій і нерозумне застосування їх окремих прийомів. Яскравим прикладом цього може служити систематичне згноювання скирт соломи на полях, які розташовані далеко від ферм. Проте паливо на їх скиртування було витрачене. Чи не краще було використати цю солому як органічне добриво?
Якщо ж до всього вищесказаного додати ще й ставлення працівників до економії пального... Висновок очевидний: енергетична неефективність нашого господарства з лишком "окупає" навіть практично нульову вартість трудових ресурсів.
Криза системи управління
У країні поки що не існує державної, регіональної та місцевої системи управління сільським господарством, яка відповідає ринковим умовам. Проте через високу інерційність управлінських механізмів вона й не може бути створена швидко. Насамперед необхідно виробити принципи й методи державного впливу на всі типи виробників, а також виховати кадри, здатні ефективно працювати за сформованих (тобто таких, що постійно змінюються) умов.
На жаль, існуюча система створює більше проблем на всіх рівнях управління сільським господарством, ніж вирішує.
На рівні сільгосппідприємства керівник опинився в незавидному становищі, особливо якщо він хоче й може працювати. З одного боку, за сформованих умов матеріально-технічного забезпечення його зусилля неефективні й безперспективні, як сізіфова праця. З іншого боку - після "щеплення" мітингової демократії будь-які спроби налагодити трудову й технологічну дисципліну, а також припинити чи принаймні скоротити крадіжку майна наштовхуються на опір знизу, від самих працівників господарства. А за неефективну діяльність, за старою доброю традицією, одержиш "по шапці" ще й зверху - від районного, обласного та іншого керівництва.
Криза систем управління на рівні господарства тісно переплітається зі складностями на локальному рівні (рівні села). За існуючим законодавством, усі землі перебувають під владою місцевих рад. Саме до них жителі звертаються щодо земельних питань, основне з яких - розширення наділів до встановлених законом 2 га. Це призводить відразу до кількох негативних наслідків.
1. У колгоспів порушуються сівозміни, які становлять основу технології.
2. Наділи в 2 га виявилися не під силу більшості власників. Таку площу вже не опрацюєш голими руками чи лопатою. А виробництво міні-техніки не налагоджено, та й коштів на її закупівлю в народу просто немає.
3. Місцеві ради, розпоряджаючись земельними ресурсами, не несуть жодної відповідальності за їх неефективне використання. Хоча земля є головним надбанням України.
На регіональному (районному та обласному, тобто найближчому до виробництва рівні) лише останнім часом спостерігаються спроби перейти від адміністративно-командного інструментарію, який вичерпав себе, до організації матеріально-технічного забезпечення, переробки й збуту продукції. Проте зусилля зосереджені на обслуговуванні крупних суспільних форм господарювання. З поля діяльності випав такий перспективний сегмент виробників, як присадибне господарство. Це неприпустимо, якщо врахувати його нинішню роль у валовому виробництві сільгосппродукції. Робота з власниками присадибних господарств вимагає створення абсолютно нової (принаймні для нашої країни) системи матеріально-технічного, економічного й, головне, інформаційного обслуговування.
На всіх рівнях управління криза обтяжена кадровими проблемами. Виховати достатню кількість працівників, здатних ефективно діяти за умов, що склалися, неможливо. Та й, за великим рахунком, немає кому: вихователі самі перебувають в становищі капітанів, які не знають, у якому напрямі плисти.
Криза системи впливу на аграрний ринок
Найважливішими функціями будь-якої нормальної держави в цій галузі є:
1. Відстежування довгострокових процесів на зовнішньому та внутрішньому ринках, а також реагування на них шляхом стимулювання виробництва певних видів продукції.
2. Реалізація на внутрішньому ринку системи заходів, які сприяють дотриманню балансу між попитом і пропозицією, що забезпечує стабільність цін.
3. Проведення державної політики в галузі імпорту (заважати) і експорту (сприяти) сільськогосподарської продукції.
У більшості країн цим займаються спеціальні державні органи, які мають повноваження, кадри й кошти. Приміром, у сусідній Польщі - Агентство аграрного ринку [17]. У нас такого органа немає. А шкода.
Психологічна криза
Вона може бути визначена як інерція основної маси учасників виробничого процесу. Нинішній сільський трудівник сформований здебільшого шляхом "ретельного негативного добору" багатьох поколінь. Створений певний соціальний уклад і тип сільського працівника - виконавця чужої волі, із низьким рівнем матеріальних, соціальних і культурних запитів. Він одночасно експлуатується сільгосппідприємством (низька зарплата, а в переважній більшості і повна її відсутність) і паразитує на ньому (злодійство). Він не бажає, та й не здатний розпочати й вести самостійну виробничу діяльність.
Саме об психологію сільських трудівників розбилися ідеї загальної та поголовної фермеризації, акціонування, паювання і т.п., тому що вони розраховані на того найефективнішого власника, якого тільки мають створити. Безсумнівно, розіб'ються і свіжіші кабінетні ідеї, що не враховують особливості основної маси селян.
Генетична криза
Протягом практично всього останнього століття відбувалося знищення чи витиснення із сільського соціуму інтелектуально найрозвиненішої, найпрактичнішої та найактивнішої його частини.
Бурі ХХ століття, такі як Перша світова війна, революція і громадянська війна, колективізація і розкуркулювання, голодомор 1933, 1947-го і репресії 1937 років, Велика Вітчизняна війна, жорстоко пронеслися Україною. І в них насамперед гинули соціально відповідальні та інтелектуально розвинені особистості. У відносно тихий повоєнний період сільська праця і сільський спосіб життя не могли задовольнити різнобічні та зростаючі потреби людей. Тому найінтелектуальніша, розвинена й активна частина молоді мігрувала в міста.
Ця криза є найскладнішою перешкодою на шляху будь-яких реформ. І якщо деякі кризові явища можна відносно швидко здолати, то тут має бути тривала йкропітка робота з відновлення глибоко порушених генетичних основ сільського соціуму.
Криза аграрної науки
Проблеми аграрної науки не виникли на рівному місці. Вони накопичувалися весь радянський період і особливо загострилися нині. В їх розвитку та поглибленні особливу роль
Loading...

 
 

Цікаве