WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Сімейне підприємництво як суб’єкт підприємницької діяльності - Контрольна робота

Сімейне підприємництво як суб’єкт підприємницької діяльності - Контрольна робота

права повного господарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія - правовий режим майна державних підприємств (ст.37 Закону "Про власність"). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповноважені органи), управління майном, розподілу прибутку тощо.
Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види: а) державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності; б) державні підприємства, засновані на республіканській (Республіки Крим) власності; в) державні комунальні підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць. Усі ці підприємства - державні юридичні особи.
Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати "підприємство колективної власності") - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.
Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Право-54 суб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу - підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст.6,20,21 Закону "Про власність"). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління - вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки володіє,- це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства і видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів " права колективної власності названо в статті 20 Закону "Про власність": колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство (ст.ст.25,26 Закону "Про власність"); виробничий кооператив (ст.24 Закону "Про власність"); підприємство громадської організації (наприклад, профспілкове - ст.28 Закону "Про власність"); підприємство релігійної організації (ст.29 Закону "Про власність");
підприємство, створене господарським об'єднанням (ст.27 Закону "Про власність").
Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство (ст.22 Закону "Про власність").
Приватне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.
Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість правового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України власник уданому разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.
Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених Законом "Про власність", можна назвати три види приватних підприємств:
- індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і праці однієї фізичної особи (підприємство однієї особи);
- сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське (фермерське) господарство);
- приватне підприємство з правом найму робочої сили засноване на приватній власності окремого громадянина України, який використовує найману працю.
Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників (наприклад, сімейне), його майно є спільною сумісною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність, повинна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст.18 Закону "Про власність").
Спільне підприємство - це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності.
Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств: а) звичайні (національні) спільні підприємства; б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.
Спільне підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо в його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвестиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції 50 тисячам доларів США, 100 тисячам, 500 тисячам чи 1 млн. доларів США). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону "Про підприємства в Україні", (Ст. З Закону "Про власність", ст.2 Закону "Про підприємства в Україні"),
регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 20 травня 1993 р. "Про режим іноземного інвестування" та Законом України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії (ст.2 Закону "Про підприємства в Україні").
Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.
Кількість працівників, за якою підприємство відноситься до малих, диференційована залежно від галузей народного господарства:
- у промисловості та будівництві - до 200 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік;
- у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;
- у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік;
- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
Малі підприємства відокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, перевагтощо. З юридичного боку важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії.
Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону "Про підприємства в Україні", врегульовані ще і постановою Ради міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. "Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств" в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР.- 1991.-№і._Ст.1; №11.-Ст.114).
Як зазначено в статті 28 Закону "Про підприємства в Україні", держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.
2. Зміст установчих документів сімейного підприємства.
Установчими документами сімейного підприємства називається комплект документів, встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок
Loading...

 
 

Цікаве