WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Державне регулювання бізнесу - Реферат

Державне регулювання бізнесу - Реферат

джерела фінансування інвестицій тощо. Дово­диться пристосовуватися до споживачів: змінювати структуру поточ­ного попиту, а також співвідношення між обсягом і сумою заощаджень.
Необхідним є прямий державний Контроль над монопольними ці­нами. Тут допускається навіть державне регулювання цін. Проте мож­на встановити для підприємств-монополістів граничні рівні рента­бельності.
Механізм державногорегулювання в Україні закріплений у Законі "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Цей закон поширюється на відно­сини, в яких беруть участь підприємці, суб'єкти бізнесу.
Державна політика в сфері обмеження монополізму у бізнесі, здій­снення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матері­ально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки підприємців, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється уповно­важеними на це органами влади та управління.
Демонополізація економіки України забезпечується згідно із спе­ціальною програмою, що є складовою частиною єдиної комплексної програми уряду, яка щорічно затверджується Верховною Радою.
Державний контроль за змістом антимонопольного законодавст­ва, захист інтересів підприємців, бізнесменів здійснюється Антимонопольним комітетом відповідно до його компетенції.
Державного регулювання потребують так звані побічні (екологічні) ефекти від діяльності ряду підприємств бізнесу. Якщо, наприклад, якесь виробництво завдало непоправної шкоди навколишньому сере­довищу, то фінансові санкції (якими б значними вони не були) приро­ду не відтворять. Економічні заходи потрібно доповнити державними. У цілому ж необхідні жорсткі стандарти господарської діяльності, що гарантують населенню екологічну безпеку.
Крім екологічних є чимало й інших національних стандартів, їх роз­робка, контроль за додержанням здійснюються всіма, хто бере участь у бізнесі, у функціонуванні економічної системи, утворює сферу дер­жавного регулювання.
Важливим є визначення і підтримання мінімально допустимих па­раметрів життя населення, тієї межі, за якою - убогість (гарантований мінімум заробітної плати на підприємствах бізнесу). Державне регу­лювання корисне і тоді, коли воно спрямоване на захист національ­них інтересів у системі зовнішньогосподарських зв'язків. До них від­носять ліцензування експорту та державний контроль над імпортом, тобто над процесами зовнішньоекономічної діяльності, якою сьогодні займаються підприємницькі структури.
Одним з основних елементів механізму регулювання бізнесу є ринкове регулювання, яке здійснюється за допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту та пропозиції тощо. Якщо держава ігноруватиме механізм ринку або спробує замінити його, не враховуючи наслідків, це негативно позна­читься на відносинах бізнесу.
Важливим методом державного регулювання бізнесу є амортиза­ційна політика, коли держава здійснює заходи, щодо прискорення амор­тизації. В цьому випадку суб'єкти бізнесу, виручка яких від реалізації продукції, робіт та послуг ще віднесені у встановленому порядку до пріоритетних напрямів, становить не менш як 70 % її загального об­сягу, мають право протягом перших трьох років діяльності провадити амортизаційні відрахування з вартості основних виробничих фондів у розмірах, що в два рази перевищують встановлені норми.
Інші підприємства бізнесу мають право протягом перших трьох років діяльності здійснювати амортизаційні відрахування з вартості основних виробничих фондів у розмірах, що в півтора раза перевищу­ють встановлені норми.
Слід мати на увазі, що серед механізмів державного регулювання бізнесу немає ідеальних. Будь-який з них, даючи позитивний резуль­тат в одному випадку, неодмінно дасть негативні ефекти в інших, і тут нічого не можна змінити. Тоді виявляється, що від держави, яка зби­рається користуватися економічними інструментами регулювання бізнесу, вимагається постійний контроль над такими негативними ефектами. По суті йдеться про відповідальність держави за негативні наслідки власних рішень та дій. Наприклад, держава, намагаючись обмежити приріст грошової маси в обігу, провадить антиінфляційне регулювання, тобто проводить дефляційну політику. Цей захід ефек­тивний з погляду опору інфляції. Проте, як правило, призводить до по­дорожчання центрального і банківського кредитів. Якщо процентні ставки зростають, підприємницьким структурам складніше фінансу­вати інвестиції і починається гальмування економічного розвитку, втому числі бізнесу. Така ситуація склалася в економіці України напередодні літа 1992 р. І справа тут не стільки в урядові, скільки в об'єктивній суперечливості грошових регуляторів економіки.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Перехід до ринку потребує формування відкритої для зовнішнього світу господарської системи. Для досягнення цієї мети необхідні кар­динальні зміни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на інтегрування в світове господарство та розвиток взаємовигідного співробітництва. Монополія держави на зовнішньоекономічну діяль­ність ліквідована Нині усі господарюючі суб'єкти можуть бути учас­никами зовнішньоекономічної діяльності, якщо це передбачається їх статутом та засновницьким договором.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур здійснюється на основі положень, викладених у Законі Ук­раїни "Про зовнішньоекономічну діяльність", є основоположними для всіх суб'єктів бізнесу і повинні враховуватися при організації цього виду діяльності. Тому суб'єкти господарської діяльності України, в то­му числі й іноземні, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються певними принципами:
1. Принцип суверенітету народу України на здійснення зовнішньо­
економічної діяльності:
виняткове право народу України самостійно і незалежно здійсню­вати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами України;
зобов'язання України неухильно виконувати всі угоди та зобов'я­зання України у сфері міжнародних економічних відносин.
2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва:
право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законами України;
обов'язкове додержання при здійсненні зовнішньоекономічної ді­яльності порядку, встановленого законами України;
виняткове право власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті на отримані результати цієї діяльності.
3. Принцип юридичної рівноправності та недискримінації:
рівність перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності;
заборона
Loading...

 
 

Цікаве