WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Облік і аналіз розрахунків з персоналом підприємства по оплаті праці (на матеріалах ЗАТ «Коломийське ЗБМ») - Дипломна робота

Облік і аналіз розрахунків з персоналом підприємства по оплаті праці (на матеріалах ЗАТ «Коломийське ЗБМ») - Дипломна робота

соціального страхування України за умови сплати ними добровільних страхових внесків до зазначеного фонду. Розмір допомоги визначається шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності з урахуванням коефіцієнтів, величина яких залежить від безперервного стажу роботи особи.
Закон України "Про відпустки" вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину першу статті 10 - з 1 січня 1998 року. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядокнадання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Також цим Законом встановлюються наступні види відпусток:
- щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
- додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
- творча відпустка;
- соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
- відпустки без збереження заробітної плати.
Згідно ст.73 КзПП святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпусток не враховуються. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92 та Інструкція ГДПІУ від 21.03.1993 р. №12 з наступними змінами і доповненнями, а також Закон України "Про внесення змін та доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. є основними нормативними документами, що регламентують утримання прибуткового податку.
Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, одержаний з різних джерел на території України і за її межами. Ставка прибуткового податку з 01.01.2007 р. становить 15%.
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400 із змінами та доповненнями встановлюється порядок нарахування і сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.
Платниками збору є :
1. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Об'єктом оподаткування для них є фактичні витрати на оплату праці працівників. Для них встановлюються ставки збору в таких розмірах: за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32,3% для інших працівників такого підприємства;
2. Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, тощо. Для даної категорії встановлено шкалу ставок для нарахування збору в розмірі від 0,5 до 2%.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" від 18.01.2001р. №2240-ІІІ зі змінами і доповненнями встановлено розмір внесків на соціальне страхування:
- для роботодавців - 1,5% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;
- для найманих працівників - від суми оплати праці: 0,5% - для працівників заробітна плата яких не перевищує 500 грн.; 1% - для працівників, заробітна плата яких вища за 500 грн.
Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. №1533-III, зі змінами і доповненнями встановлює, що платниками збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття є суб'єкти, визначені в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Встановлюються ставки збору в таких розмірах: для роботодавців - 1,3% від об'єкта оподаткування, для найманих працівників - 0,5% від суми оплати праці, а також заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які оподатковуються прибутковим податком з громадян.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. №1105-XIV визначає, що платниками страхових внесків є тільки роботодавці. Розміри страхових внесків залежать від класу професійного ризику виробництва. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 20 класів. Для кожного з них передбачено відповідний страховий тариф (від 0,2% до 3,9%).
Постанова Кабінету Міністрів України №571 від 27.04.98р. м. Київ "Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності". Кабінет Міністрів України постановляє :
а) 100% середньої заробітної плати (доходу), розрахованої згідно з законодавством :
" робітникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;
" робітникам, у яких тимчасова непрацездатність наступила внаслідок професійного захворювання;
" робітникам, які
Loading...

 
 

Цікаве