WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Вдосконалення організаційної структури підприємства - Курсова робота

Вдосконалення організаційної структури підприємства - Курсова робота

ринкових умовах. Тоді самоорганізація персоналу стане постійною характеристикою його діяльності з досягнення цілей підприємства і свідченням високого рівня менеджменту.
Головна увага в післяприватизаційний період приділяється інституціональним перетворенням. Вирішення завдання реструктуризації підприємств передбачає формування на базі самоорганізації господарюючих суб'єктів. Як результат, не вирішеними, але актуальними для ефективного господарювання у вже сформованій інфраструктурі виявилися, передусім, такі проблеми внутрігосподарського управління:
- практика розробки та реалізації короткострокових виробничих стратегій на всіх рівнях управління підприємствами, розмежування управлінських повноважень між різними підрозділами підприємств;
-диференціація за рівнями завдань стратегічного й тактичного управління, організація повномасштабного циклу виконання управлінських рішень.
У реальній практиці внутрігосподарського управління маркетинг, фі-нансовий менеджмент, управління персоналом не стали органічною складовою нових організаційних структур підприємства. Не змінився й економічний менталітет, зразки економічної поведінки у середовищі керівників підприємств та об'єднань. Важливо не лише створювати маркетингові служби, необхідною є діяльність з вивчення кон'юнктури та перспектив ринку, планування ліквідності тощо. Йдеться про перехід від виробничо-технологічного до маркетингового, ринкового підходу. Його характерною рисою є визначальна роль витрат, ціни та фінансові результати Підприємства замість ключової ролі технології. Особливість економічної, ринкової поведінки керівника полягає в постійному пошуку технології, завдяки якій продукція може бути реалізована за вигідними цінами, з найменшими витратами та з найкращими фінансовими результатами.
Крім того, дедалі більше загострюються проблеми корпоративного управління підприємством, неврегулювання відносин акціонерів та мене-джерів. Отже, потрібне відродження реального контролю власника над фі-нансово-господарською діяльністю підприємства. Посилення позицій влас-ника стосовно діяльності підприємства, зокрема - у функції контролю, є однією з підойм прискореного переходу до менеджменту, який би відпові-дав ринковим умовам.
Недоліки в системі внутрішнього управління підприємством у більшості випадків є причиною виникнення кризової ситуації. Навіть коли її причиною е зовнішні фактори, успішно протистояти їм може лише внутрігосподарське управління підприємством. Чим вищим є докризовий рівень менеджменту, тим з меншими збитками підприємство долає кризові явища.
Успішне антикризове управління - це, передусім, управління, яке базується на вмінні правильно застосовувати досягнення сучасного менеджменту. Ефективність антикризового управління зумовлюється здатністю підприємства конструктивно реагувати на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню. Важливою умовою є зміни у сфері прикладання антикризових управлінських рішень. У відповідності з теоріями класичних шкіл менеджменту, успіх підприємства визначається, насамперед, раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат виробництва та іншими засобами впливу на його внутрішні фактори. Сучасний менеджмент, навпаки, висуває на перше місце проблеми адаптованості до змін зовнішнього середовища. Відповідно нова генерація керівників займається, головним чином, аналізом факторів зовнішнього середовища, не звертаючи особливої уваги на удосконалення внутрігосподарського управління. Тим часом, і це - одна з головних особливостей антикризового управління, в період кризи саме внутрігосподарське управління стає основним змістом антикризових заходів [3, с. 12].
Вихід підприємства з кризового стану вимагає розробки стратегії антикризового управління, яку неможливо реалізувати, не здійснивши переходу до іншого виду менеджменту.
Стратегія антикризового управління - це, передусім, стратегія виживання. Водночас цим не виключається, а навпаки, передбачається розробка стратегії подальшого розвитку. Невід'ємною частиною антикризового і посткризового управління є вдосконалення його структури і рішуче оновлення технологій виробництва, збуту і самого управління.
Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва, конкурентоспроможності вироблюваної продукції, а також зниження витрат вимагає проведення реструктуризації підприємств. Реструктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси або виробництво та ін.); є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі (наприклад, запобігання банкрутству); може охоплювати майнові перетворення як елемент змін; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна (правового статусу), організаційної структури підприємства, структури виробничої програми, структури залученого капіталу, структури активів, доходів та витрат, структури персоналу, інформації або інших структур.
Сьогодні очевидно, що підприємства для виживання на ринку та збереження конкурентоспроможності повинні час від часу вносити зміни у свою господарську діяльність. Більше того, потреби у змінах стали виникати так часто, що їх вплив на життєвий цикл підприємства вже не розглядається як виняткове явище. У практиці і наукових дослідженнях дедалі більше уваги приділяється аналізу методів та організаційним можливостям управління змінами - "менеджменту змін".
Концепція управління змінами охоплює всі зміни, що заплановані, організуються та контролюються в галузях стратегії, виробничих процесів, структури і культури будь-якої соціально-економічної системи, включаючи приватні та державні підприємства. "Менеджмент змін" займається специфічними питаннями управління підприємством, що включає організаційні, кадрові, комунікаційні та інформаційні аспекти.
Незважаючи на мінливість зовнішнього середовища, підприємство може протистояти його негативним змінам (що виникають часто, але нере-гулярно і практично непередбачене).Хоча проблема управління елемен-тами зовнішнього середовища є надзвичайно складною, більшість вчених мають єдину думку щодо її реальності.
Для управління невизначеністю навколишнього середовища можна скористатися трьома підходами, які передбачають: адаптацію до існуючих елементів навколишнього середовища; спробу сприятливо впливати на навколишнє середовище; прагнення змінити сферу діяльності в більш сприятливому напрямі, щоб позбутися загрозливих елементів навколишнього середовища.
Адаптація включає в себе зміну внутрішніх процесів і діяльності під-приємства в такий спосіб, щоб воно стало більш порівнянним з навколиш-нім середовищем. Ця стратегія допускає встановлення і досягнення розвит-ку деяких раціональних процесів у навколишньому середовищі для його впорядкування. Підприємством використовуються чотири підходи для адаптації до нестійкості навколишнього середовища: буферування, вирівнювання, прогнозування та раціонування.
Проведення приватизації у різних країнах викликало особливий інтерес до розробки теорії адаптації управління при приватизації на підприємствах. Найбільш відомими є теорія
Loading...

 
 

Цікаве