WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Поняття, суб’єкти підприємницької діяльності, поняття та види представництва, укладання мирової угоди при банкрутстві - Контрольна робота

Поняття, суб’єкти підприємницької діяльності, поняття та види представництва, укладання мирової угоди при банкрутстві - Контрольна робота

до ч. З ст. 62
ЦК України представник не може укладати угоди від імені особи, яку він
представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо другої особи, представником
якої він водночас є.
3. Повноваження представника.
Дії представника створюють, змінюють або припиняють цивільні права і
обов'язки особи, яку представляють лише тоді, коли вони відбуваються в
межах наданих представнику повноважень. Якщо ж представник перевищує свої повноваження, особа яку представляють, звільнена від будь-яких зобов'язань перед третьою особою, з котрим представник вступив у правові відношення від його імені. Повноваження є міра можливого поводження представника стосовно третіх осіб. Саме в силу наданих йому повноваженнь представник укладає з третіми особами угоди і чинить інші юридичні дії від імені і в інтересах особи, яку представляють. За характером походження та своїм змістом повноваження є суб'єктивним правом, яке делеговано представникові на підставі вказівки закону або волі особи, яку представляють. Цьому праву не протистоїть конкретний обов'язок якої-небудь особи - ні особи, яку представляють, ні третіх осіб. Здійснення повноважень представником є юридичним фактом, який породжує права та обов'язки особи, яку представляють. За ст. 62 ЦК України повноваження можуть грунтуватися на довіреності, законі, адміністративному акті, а також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець, касир тощо).
Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь-якого
представництва.
Проте, зустрічаються і такі випадки, коли угоди та інші юридичні дії від
імені і в інтересах одних осіб відбуваються іншими особами, які не мають
на це необхідних повноважень. Частіше, у реальному житті має місце так
називане мниме представництво, коли учасники цивільного обороту думають, що діють відповідно до правил про представництво, але в дійсності
представник відповідним повноваженням не володіє. Прикладами такого
мнимого представництва можуть служити випадки невірного оформлення
довіреності, припинення її дії в зв'язку з закінченням терміну дії, скасуванням її особою, яку представляють, і т.п.
В усіх випадках неправомірного офомлення угод або інших юридичних дій, які були зроблені одною особою від імені і в інтересах іншого, не породжують для останнього відповідних прав і обов'язків, але вона може вважатися правомірною тільки в тому випадку коли особа, яку представляють в подальшому, схвалить цю угоду. По своїй юридичній природі наступне схвалення угоди є односторонньою угодою, яке було зроблено на власний розсуд особою, яку представляють. Схвалення угоди може бути виражено як у письмовій формі, наприклад у виді листа, телеграми, факсу і т.п., так і шляхом конклюдентних дій, наприклад прийняттям виконання, виробництвом розрахунків і т.п. . Важливо лише, щоб із дій особи, яку представляють, однозначно випливало пряме схвалення угоди. Схвалення угоди особою, яку представляють, діє з оберненою силою, тобто робить угоду дійсної з моменту її вчинення.
Як свідчить судова та арбітражна практика непоодинокими є випадки, коли
представники укладають угоди з перевищенням наданих їм повноважень або
взагалі не маючи повноважень. В таких випадках неуповноваженого
представника, якщо його дії носили свідомий протиправний і винний
характер, він може бути в притягнутий третьою особою до відповідальності
за заподіяння шкоди. У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод
недійсними" від 12 березня 1999 р. № 02-5/111 зазначається, що у разі коли
угода укладена представником юридичної особи або керівником її
відокремленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з
перевищенням цих повноважень вона має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Іноді угоди укладаються представником, але в них не згадується ім'я
особи, яку представляють (наприклад, коли угоду укладає керівник філії
банку від свого імені). Розглядаючи спір, який виникає з приводу такої
угоди, арбітражні суди відповідно до зазначеного роз'яснення виходять з
такого: якщо керівник відокремленого підрозділу юридичної особи мав
відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки
на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця
обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких
випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.
4. Підстави виникнення та види представництва
Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких
визначено в законі. Згідно із ст. 62 ЦК України повноваження представника
можуть грунтуватися на довіреності, адміністративному акті та законі.
Обсяг та характер повноважень представника залежать від тих юридичних
фактів, з яких виникає представництво.Розрізняють такі види
представництва:
1) представництво, яке грунтується на договорі;
2) представництво, яке грунтується на законі;
3) представництво, яке грунтується на адміністративному акті.
Договірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, яку
представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку
представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом
видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Різновидом добровільного є комерційне представництво. Комерційним
представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником
від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Головна особливість комерційного представництва полягає в тому, що за
згодою сторін та у випадках, передбачених законом допускається одночасне
комерційне представництво різних сторін правочину. Повноваження
комерційного пред ставника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.
Представництво, яке виникає на підставі закону та адмі ністративного акта
є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи,
яку представляють.
Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей
вид представництва називають законним. Так, законними представниками
неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни, а за осіб
які були визнані недієздатними їх родичі, опікуни. Особливістю цього виду
представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у
призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо
визначаються законом.
Представництво, при якому повноваження представника виникають із
адміністративного розпорядження особи, яку представляють або із акта
органу юридичної особи, являє собою представництво, яке грунтується на
адміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад,
Loading...

 
 

Цікаве