WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Методи управління витратами підприємств ресторанного господарства - Реферат

Методи управління витратами підприємств ресторанного господарства - Реферат


Реферат на тему:
Методи управління витратами підприємств ресторанного господарства
Ефективність функціонування підприємства багато в чому залежить від економічно-грамотного використання усіх видів ресурсів, що обумовлює необхідність поступового переходу до єдиної системи управління витратами. Перевагами впровадження такої системи є: забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції за рахунок більш низьких витрат та цін; наявність якісної та достовірної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку в порівнянні з продукцією інших виробників; надання об'єктивних даних для упорядкування бюджету підприємства; можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору; прийняття ефективних та обґрунтованих управлінських рішень.
Управління витратами - це складний, багатоаспектний та динамічний процес, що включає управлінські дії, ціллю яких є досягнення високого економічного результату діяльності підприємства.
На нашу думку, в ринковій економіці управління витратами повинно означати створення єдиної, раціональної, чітко та безперебійно функціонуючої системи з певними цільовими установками та взаємопов'язаними елементами.
Пропонуємо розглянути концептуальні основи управління витратами підприємств.
Треба відмітити, що управління витратами виникло на початку 20 ст. у США. Це був один із принципів наукового менеджменту, що запропонували Ф.Тейлор, Г.Емерсон та інші інженери. Вони застосовували стандарти, щоб визначити "єдиний найкращій шлях" використання праці й матеріалів. Ця система обліку отримала назву "стандарт-кост".
Головне у цій системі - контроль за найточнішим виявленням відхилень від встановлених стандартів витрат.
Переваги: принципи цієї системи є універсальними. Тому їхнє застосування доцільне при будь-якому методі обліку витрат.
Недоліки: стандарти можна встановлювати не на всі виробничі витрати. Через це на місцях послаблюється контроль за ними. Також при великій кількості замовлень відмінних за типом та характером прораховувати стандарт на кожне замовлення неможливо.
Керівництво компаній та фірм використовують систему стандарт-кост як могутній інструмент контролю за витратами підприємства, а також для управління, планування та прийняття необхідних рішень.
У 1936 році американський економіст Дж.Гаррісон створив систему директ-костінг, відповідно до якої до складу собівартості необхідно враховувати лише прямі витрати.
Сутність системи директ-костінг: поділ витрат на постійні та змінні складові в залежності від зміни обсягів виробництва.
Переваги: спрощення і точність обчислення собівартості продукції; відсутність складних розрахунків при розподілі постійних витрат; можливість визначення порогу рентабельності, запасу міцності підприємства та нижньої межі ціни продукції або замовлення; можливість визначення оптимальної програми випуску та реалізації продукції; можливість проведення порівняльного аналізу рентабельності різних видів продукції.
Недоліки системи директ-костінг: при використанні демпінгу виникає небезпека, що маса постійних витрат не може бути покрита маргінальним доходом, тобто підприємство потрапляє в зону збитковості; на практиці виникають труднощі при розподілі витрат на постійні й змінні; ведення обліку у розрізі лише виробничої собівартості.
В сучасних умовах діяльність виробників повинна бути орієнтована на випуск високоякісної та конкурентоспроможної продукції при максимальному зниженні витрат на її виробництво. Тому особливої уваги потребує метод управління виробництвом за системою JIT ("just-in-time"). Система JIT зародилася в Японії в середині 70-х років в компанії "Тойота". Сутність системи: виробляти продукцію лише тоді, коли в ній існує потреба, і лише у тій кількості, яка необхідна покупцям.
Переваги системи JIT: зменшення рівня запасів, а відповідно й капіталовкладень; значно менше часу потрібно для закупівлі та збереження матеріалів, тому надійність виконання замовлення збільшується; покращення якості виробництва; зменшення капітальних витрат на утримування складських приміщень для запасів; зниження ризику морального старіння запасів; зменшення обсягів документації.
Важлива роль при вирішенні основного завдання економічного розвитку, а саме збільшенні ефективності діяльності підприємств, відводиться функціонально-вартісному аналізу (ФСА), що дозволяє охопити всі фактори руху продукції з моменту її зародження до моменту споживання й утилізації. Цей метод був розроблений у США у 1947 році в компанії "Дженерал електрик" групою інженерів на чолі з Л.Майсом і зараз застосовується у багатьох розвинених країнах.
Принциповою відмінністю ФСА від звичайних способів зниження витрат, на нашу думку, є те, що він передбачає функціональний підхід, тобто розгляд об'єкта як сукупності функцій, які він повинен виконувати.
Мета ФСА: розвиток корисних функцій об'єкта при оптимальному співвідношенні між їх значимістю для споживача і витратами на їх здійснення.
Але зараз цей метод на вітчизняних підприємствах практично не використовується через: недостатню зацікавленість керівників підприємств; відсутність на багатьох підприємствах маркетингових служб; недостатність фінансових ресурсів для проведення ФСА; велику трудомісткість робіт по проведенню ФСА та ін.
Досвід показує, що для забезпечення ефективного управління підприємством необхідний інтегрований метод аналізу й оптимізації витрат за всіма статтями його діяльності. Такий метод отримав назву Cost Management (CM).
У 90-і роки на основі СМ був розроблений новий метод - Strategic Cost Analysis (SCA). Відповідно до цього методу діяльність підприємства трактується як ланцюг створення споживчої вартості. Кожна ланка ланцюга розглядається як з позиції необхідності у виробничому процесі, так і з позиції спожитих нею ресурсів.
Метод SCA інформацію для стратегічних рішень за такими питаннями, як оцінка витрат на зміну атрибутів виробів і вимірювання вартості "меж", які необхідно подолати конкурентам для створення стійкої конкурентної переваги (обсяг інвестицій).
Треба відзначити, що при використанні будь-якого з методів управління витратами на підприємстві необхідно створити комплексну систему управління витратами (СУВ).
В основі створення такої системи, як відзначає Б.І.Майданчик, закладена ідея використання можливостей узгодженого впливу на витрати та якість виробів на кожній стадії життєвого циклу продукції.
Спершу можна сформулювати ряд вимог до формування системи управління витратами: єдність методів на різних рівнях управління витратами; органічне поєднання витрат з високою якістю продукції; управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу продукції; вдосконалення документообігу; недопущення зайвих витрат; орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства; впровадження ефективних методів зменшення витрат; системний підхід до управління витратами; інтегрованість з загальною системоюуправління підприємством; варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень; комплексний характер управлінських рішень.
Для реалізації цих вимог необхідно визначити об'єкти та суб'єкти управління витратами. Суб'єктами управління витратами виступають керівники та спеціалісти підприємства та виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділів, дільниць та ін.). Під об'єктом управління витратами слід вважати виражені в грошовій формі всі розходи, пов'язані з виробничо-господарською діяльністю підприємства.
Визначення управління витратами, дане І.А. Бланком, як системи принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням ефективного використання ресурсів та капіталу в різноманітних видах діяльності підприємства та організацією їхнього обігу, обумовлює важливе значення правильного вибору методів управління витратами.
Інструменти СУВ: кількісні методи оцінки динаміки витрат; економіко-математичні методи; методи оперативної й стратегічної діагностики; моделювання документообігу; еврістичні методи; розрахунково-аналітичні й статистичні методи; нормативне регулювання; бюджетування; програмно-цільові методи.
Також необхідно правильно визначити задачі, які стоять перед системою та відповідають основній меті одержання максимального прибутку від реалізації продукції: обґрунтування управлінських рішень щодо виробництва та реалізації продукції; коригування планових показників випуску продукції відповідно зміні ринкової кон'юнктури та впливу зовнішніх факторів; визначення витрат за основними функціями управління; розрахунок витрат по виробничим підрозділам підприємства; визначення необхідних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг); підготування інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі та прийнятті господарських рішень; пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу та в усіх виробничих підрозділах підприємства; вибір способів нормування витрат; чітке калькулювання витрат по економічним елементам, стадіям та структурам виробництва; планомірне удосконалення організації та технології виробництва; матеріальне стимулювання ресурсозбереження; вибір системи управління витратами, що відповідає умовам роботи підприємства.
СУВ передбачає виконання всіх функцій, властивих управлінню будь-яким об'єктом: планування, організація, регулювання, мотивація, облік і аналіз, координація, контроль, стимулювання.
Таким чином, управління витратами можна визначити як систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, заснованих на використанні об'єктивних економічних законів.
Loading...

 
 

Цікаве